О реформе, сопротивлении системы и ценностях НУШ - интервью с советницей министра образования

3133

Реформа образования принята, отшумели первые споры, наметились первые изменения. Что дальше? Об этом мы поговорили с советником министра образования Оксаной Макаренко.

 Как будет реализовываться школьная реформа, каковы главные ценности новой украинской школы, какие вызовы ожидают нас - мы говорили обо всем. Поэтому материал у нас  получился длинный. И это только первая часть.
Анонс: в следующих статья будет  идти речь о сути 12-летнего обучения в школе и о реалиях жизни женщины-реформатора. Будет интересно. 

Оксана Макаренко

Оксана Макаренко - мама троих детей, специалист по коммуникации, советник министра образования.

Что стало вашей мотивацией включиться в реформу?

У мене 3 дітей. Усі різного віку. Один студент, другий навчається в 5-му класі, третій – у 1-му. Я не є освітяннкою, в освіту мене привели діти, а якщо точніше – труднощі у навчанні у старшого, стремління середнього отримати ті знання, які звичайна школа не дає. Старшому сину не подобалося вчитися протягом всього періоду навчання. Проте я знала, що спочатку він хотів, а вже до 3-го класу  почав заїкатися. Я спершу не розбиралася у суті проблеми, вважала, що це через якусь вчительку, чи дитина не постаралася, чи школа не підійшла, тому ми міняли школу  тричі.

Якось він приходить до мене і каже: «Мамо, я не можу зробити фізику. Я кажу: «Давай, неси підручник!» Сідаю і розумію, що нічого не розумію.  Я, людина, яка закінчила фізтех, не можу розібратися з задачею 7-го класу. Це був виклик! Я почала аналізувати, і зрозуміла, що шансів у дітей вирішити задачу було занадто мало,  бо в підручнику  нема нормальних пояснень, правил. Потім вже я зрозуміла, що і годин, відведених  на вивчення тієї чи іншої теми, теж не вистачає… У підручнику з математики середнього сина було 153 помилки на 148 сторінок. Це стало поштовхом для того, щоб почати дізнаватися, чому це так і що робити, щоб покращити ситуацію.

Я почала питати вчителя та інших мам, виявилось, що таке всюди.

Мій середній син хотів стати винахідником, і я розуміла, що школа не розвиває тих якостей, які потрібні винахіднику.  Це має бути критичне мислення, уміння працювати над помилками (не боятись їх, а любити), уміння працювати над проектами і бачити практичне втілення отриманих знань. А  у нас вчителі самі бояться помилок, і передають цей страх дітям. Взагалі, багато чого побудовано на страху.

А коли діти бояться, вони не можуть вчитися.

Усвідомлення, що проблеми глобальні  і системні, змусило йти далі. Тоді і виникло бажання   діяти не лише для своїх дітей, а взагалі, для дітей країни. Бо звичайно можна відправити дитину в приватну школу, якщо маєш кошти, забезпечити їй кращі умови, але потім їй   жити в цій країні. Я хочу жити в Україні, мої діти мають жити тут.  Для того, щоб це було комфортно потрібно,  щоб було спільне ціннісне підґрунтя, а тут без школи не обійтися.

Колеги з Батьківського контролю

Вы объединились с другими родителями?

Так, і з часом декілька мам створили ГО «Батьківський контроль». Іванну Коберник, наприклад, не влаштовував буквар: наші діти читали про реалії 18-19 ст. (потім ми дізналися, що це було  пов’язано з авторськими правами).  Зрештою, всі члени «Батьківського контролю» (ще Зоя Звиняцьківська та  Галина Титиш)  різними шляхами прийшли до висновку, що необхідні кардинальні системні зміни. І тоді ми долучилися до групи в ВР, яка працювала над законом про освіту під керівництвом Лілі Гриневич. ЇЇ заслуга полягає в тому, що вона об’єднала різних людей, зацікавлених  в змінах:   вчительську і батьківську когорту, міжнародну і приватну освіту, громадські організації і передових людей – всіх-всіх.  Потрібно було зрозуміти, що нам будувати, на яких цінностях. Ми багато працювали у цьому напрямку, шукали правильні формули, аналізували наш і зарубіжний досвід…

Закн уже принят. Что дальше?

Це рамковий закон, який задає напрямки і тренди. Тому далі потрібна (і вона уже йде)  робота над тим, щоб прописати (грамотно і дієво) усі норми та механізми реалізації. Від успішності цієї роботи залежить, чи буде діяти і втілюватися та чи інша стаття.   

Когда стартует НУШ?

Реформа почнеться у 18-му році. І тоді там ще не буде кардинальних змін, бо вони повинні втілюватися поступово.

Как вы будете работать с сопротивлением системы?

Очевидно, що реформа вже починається, і вона буде йти не один рік.  Але є таке поняття як футурошок: якщо змін багато і вони належним чином непрокомуніковані, то люди можуть злякатися і чинити шалений супротив. Тому всі зміни чітко розписані, розтягнуті у часі. Крім того, вони мають бути фінансово підтверджені - обраховані в грошах. 

Моя задача, крім усього іншого, ще і налагодити правильну комунікацію. Взагалі, це моя друга фахова освіта (я вчилася у Королівському інституті піару CIPR і Лондонському LIA (тренер з публічний комунікацій, кризового, проектного та репутаційного менеджменту). Донесення ідей реформи, роз’яснення усіх норм та стандартів, правильне інформування допоможе  нормальному втіленню НУШ. Ми зіткнулися  з тим, що комунікація у міністерстві була на дуже низькому рівні, її і комунікацією важко назвати. 

Крім того, зараз ми запустили пілотний проект  в 100 школах по всій Україні. Вони пілотують новий стандарт освіти для початкових шкіл і на їх прикладі ми зможемо продемонструвати суть змін. Наявність прикладів успіху - то ще  один шлях до подолання супротиву.

Батьківський контроль з вчителем Пшенічкою

Все начинается с учителей. Что делается в этом направлении? Ведь просто поднять зарплату недостаточно.

  • Вчителі зараз у фокусі. Перше, що нам треба - це забрати принцип авторитаризму (вчитель – джерело знань, головний у процесі навчання). Вчитель має бути наставником, супроводжувати дитину в процесі пізнання, а не просто ретранслювати інформацію. Для цього треба переналаштувати  навчання у вузах, де вчать викладачів, і перенавчати "тих, хто вчить", прямо у процесі роботи. І це повинно бути  системно.
  • У перенавчанні вчителів нам допоможуть фінські спеціалісти, вони  ознайомилися з  нашою реформою і зголосилися допомогти технологіями та експертами. Долучаються громадські організації. Багато людей, які вважають реформу освіти особистим завданням включаються в роботу.
  • Прописується концепція нової педагогічної освіти,  піднімаються зарплати, що зупинить від’ємний відбір -  ту ситуацію, коли через ЗП до школи йшли не найкращі, не завжди ті, хто любить дітей. 
  • Важливо, що всередині системи будуть створені умови для перекваліфікації тих, хто хоче змінитися. Ми розробляємо методики, які дозволять зменшити конфліктність, покращити сприйняття матеріалу, підняти рівень зацікавленості у дітей.

Ключова теза реформи – більша свобода вчителям, дітям, шкільним адміністраціям.

  • Вчителі зможуть вирішити, де проходити перекваліфікацію і кошти будуть направлені туди, куди потрібно школі (тут ми шукаємо спосіб втілення цього підходу таким чином, щоб не було зловживань).
  • Вчителі самі будуть вирішувати скільки годин потрібно на ту чи іншу тему.
  • Можливі будуть різновікові групи.
  • Можна буде зараховувати позашкільні заняття, наприклад спортивні, в рахунок шкільних (тієї ж фізкультури).
  • Крім того, Міністерство зараз працює над дистанційними курсами для вчителів. І тут дуже важливо залучити тих інноваторів, які вже працювали над таким курсами і мають власні доробки і методити  навчання вчителів. І такі люди є.

"Освіторія" та Ed-era працюють над створенням курсів для учителів по всій Україні (онлайн-тренінги разом з практичними завданнями), приватна школа "Афіни" розвивають асоціацію т'ютерів, не в рамках реформи, але багато працюють і над розробкою новітніх методик.

Для мотивації вчителів до самоосвіти, ми плануємо підвищити зарплату на 20% тим, хто перенавчався і маємо надію, що вони потім вчитимуть  інших

Ми дамо можливість вчитися, змінюватися кожному, хто хоче і прагне. На це потрібно час. Але вчителям важливо розуміти - НУШ буде втілюватися, стандарти змінюватися і потрібно буде їм відповідати, якщо вони прагнуть залишатися в освіті.

Получается, уже есть группа единомышленников, которые работают единой командой? Кто это?

Так, Ed Camp, Освіторія  дуже допомагають. Насправді включаються багато-багато людей і організацій, які  готові віддавати свої знання для розвитку всеукраїнської освіти, хоча могли б просто розвивати себе, мережу своїх шкіл і робити бізнес на протиставленні себе "звичайній" школі. Але вони включаються в глобальні процеси. І це дуже тішить.

Перший принцип НУШ – визнання талановитості  кожної дитини. Кожна дитина зростає над собою і розвиває свій талант. А потім вже підключається  ціннісний орієнтир і конкретний очікуваний результат.

Ми хочемо демонструвати взірці, досвід людей, які вже щось змінили. Для цього ми шукаємо людей по всій країні через проект «Агенти змін», для цього серед всього іншого запущено "пілот" реформи у сотні шкіл по всій країні.

Найважче змінюються культурні норми. Тому ми не прибираємо їх, а пропонуємо варіанти реалізації тієї чи іншої  норми, того чи іншого стереотипу (шкільна форма, лінійка 1-го вересня можуть мати різні варіанти втіленя,  ми озвучуємо їх і даємо змогу вирішувати самим).

Оксана Макаренко

Как родители реагируют на изменения?

Дивно, але багато батьків не розуміють, як це - бути без оцінок, домашніх завдань – звичних вимог. В опорних школах вони інколи вимагають від вчителя того, до чого  звикли. Хочуть примушувати дітей робити домашні завдання, бачити оцінки, щоб порівнювати з успіхами інших. Тобто і тут потрібно постійне роз'яснення, і  мова йде вже про загальні ціннісні зміни у суспільстві.

Что же с этим делать?

Тому я і говорю так багато про комунікаційну складову: потрібно розповсюджувати ці ідеї, роз’яснювати і популяризувати. Ми створили сайт, де збирається вся інформація щодо Нової української школи. Він більш орієнтований на учителів, бо ми вважаємо, що головне - робити ставку на педагога. Ставлення батьків залежить від ставлення вчителя. Якщо він не буде говорити: «Ой, знову придумали якусь фігню в міністерстві!", а зацікавиться цим, то батькам буде спокійніше.

Одне із важливих правил розвитку – педагогіка партнерства. Партнерами повинні виступати батьки, вчителі і дитина (обов"язково дитина як рівноправний партнер). В основі домовленостей цих трьох учасників - інтереси конкретної дитини, його таланти і мета, яку він хоче досягнути. 

Основний посил НУШ  - кожна дитина талановита і потрібно забезпечити розвиток її талантів.

Стара шкільна система була надто академічна. Відбиралися найкращі діти з науковим типом інтелекту і з них "вирощувалася" зміна для академіків. Це був дуже невелекий відсоток дітей, які ставали ідеальними випускниками і мали шанс стати успішними. А всі інші вважалися, щонайменше, невдахами,  їхні таланти не цінувалися.  З них "виготовлювалися" виконавці - люди, які повинні працювати на конвеєрі і виконувати роботу, не задумуючись занадто над тим, що роблять. Але ж зараз світ змінився. Таку роботу все більше виконують роботи та роботизована техніка. Світу потрібні все різномаїття талантів людини.

Какой он - идеальный выпускник НУШ?

Ми виховуємо особистість, патріота і інноватора – це і є ідеальний випускник НУШ. А ще, як я вже казала, все більше і більше людської діяльності займають роботи, тому людині залишається бути людиною: креативною, творчою, мислячою.

Критичне мислення -  вища ступінь наукового мислення. Вона лежить в основі інноваторського підходу. Це той важливий навик, який дає змогу тестувати будь-яке твердження на адекватність, не сприймати на віру, а  перевіряти, все. Навіть те, що написано у підручнику, в якому, як ми бачимо з досвіду, може бути купа помилок...

І важливий момент: діти в НУШ будуть вчитися працювати в команді. Кожен може грати свою роль, виконувати те, що у нього найкраще виходить. Бо у дітей різні таланти,  і  в команді вони мають змогу їх реалізувати. Один – дослідить, проаналізує, другий – презентує, третій – промалює, четвертий виконає обов'язки менеджера. 

Вчителі можуть бути модераторами-наставниками, як я вже казала. Вони перестають бути головними, "богами освіти".  

Існує міф, що в НУШ будуть тільки гратися, а не вчитися. Але ні. Не буде зубрьожки, буде активне, практичне пізнання. Дуже важливо дати дітям можливість отримувати системні знання, формувати ядро знань за допомогою різних каналів... Тому потрібно якісно змінювати програми та методики.

Оксана Макаренко на фоне доски с изображением лампочки

Как обеспечить гибкость системы? Ее способность меняться вместе с миром?

Буде створений механізм звірки ринку праці з ринком освіти, бо раніше ринок освіти був закапсульованим: він сам призначав собі мету, сам перевіряв, сам випускав у світ. Виходило так, що для ринку праці якась професія вже непотрібна, а система продовжує її  штампувати.

Ми сподіваємся, що як тільки міністерство випустить важелі впливу і дасть  автономію, то на рівні закладу можна буде швидко модифікувати програму, орієнтуватися за запити суспільства, включати нові технології.   Бо зараз через зарегульованість дуже багато дурниць, які важко подолати через купу регулюючих документів. Наприклад, існують норми, що за комп'ютером можна знаходитись не більше 15 хв на день. З новими моніторами ці норми зайві: вони застаріли років 15 назад, але їх ніхто не відміняв.

Как вы планируете обеспечить реализацию реформы в будущем?

Ми хочемо закласти системні зміни – це можливо лише при взаємодії усіх зацікавлених, реформа не матиме успіху, якщо зав’язана лише на одній людині, тому важливо донести суть до батьків, вчителів і загалом суспільства. Тільки тоді, коли суспільство зрозуміє суть змін, присвоїть собі цінності можливо її дійсне втілення. Ми робимо все для того, щоб це сталося.

 Фото: архив Оксані Макаренко

Скоро на сайте: вся правда о 12-летней системе образования и размышления о том, трудно ли быть женщиной-реформатором. 

Читайте также

Не только 12 лет учебы: что изменит реформа образования?

"Мы не понимаем, зачем учим детей. И это главная проблема школы", - учитель лицея при КПИ

Cтихи из школьной программы в исполнении известных музыкантов: уникальный концерт в Киеве

В поиске идеальной школы: 4mama.ua расспросила директора "Академии коммуникации" о самом важном

Популярное