"Йти в ногу зі своїми дітьми," - руководитель "Международного центра отцовства" о важном для отца

Не только быть осознанным отцом, но и показывать пример другим, развивая отцовское движение в Украине - это то, чем живет Александр Марченко.

В Украине множество прекрасных отцов, и мы продолжаем серию интервью с мужчинами, для которых отцовство - одна из важнейших сфер жизни.

Александр Марченко, отец троих детей, руководитель "Міжнародного Центру Батьківства"

Олександр, розкажіть про своїх дітей. Як їх звати, скільки їм років? Чим вони вас дивують?

У нас із дружиною три доньки. Алісі 30 років. Вона обдарована скульпторка, одружена і має доньку Єву, якій в цьому році виповнився один рік. Софії 24 роки. Вона успішний підприємець, власниця пекарні, одружена і має сина Ісая, якому майже два з половиною роки. Розі вісімнадцять років. Вона сучасний музикант і розвивається як авторка, виконавиця і продюсер. Всі вони дуже талановиті і творчі особистості. Чи дивують вони мене? Краще відповісти, що вони мене вражають. Кожна по своєму.

Аліса нещодавно вразила мене своєю персональною виставкою що пройшла у Варшаві. Вона організувала її на день народження Єви. Важко в двох словах розповісти і висловити свої почуття. Ця виставка – гімн материнству. Взагалі вона у нас філософ і з нею цікаво спілкуватися.

Софія вражає своїм унікальним даром перетворити, здавалось би буденну, справу кондитера в справжнє мистецтво. А ще вона унікальна мама. Коли дивлюся як вона займається Ісаєм, то розумію, що саме такою має бути мама для хлопчика – веселою, сміливою, винахідливою і відкритою для пригод.

Роза вражає своєю творчістю, вмінням створювати проекти і досягати цілей. На свій 18-тий день народження вона нам подарувала музичний кліп. Це її перша робота як продюсера свого твору. Тепер кожен свій ранок я починаю з цією піснею. Надихає.

І це тільки один відсоток від того що я можу розповісти про своїх дівчат.

Бути сучасним батьком – це… Назвіть головні, на вашу думку, якості, які потрібні чоловіку для батьківства

… це йти в ногу із своїми дітьми, розуміти їх час, виклики і бути на по готові допомогти коли вони потребують.

Щоб бути справжнім батьком чоловікові треба, перш за все, бути посвяченим своєму батьківству. Наше посвячення вимірюється кількістю і якістю часу, який ми проводимо із своїми дітьми. Діти не потребують щоб  батько постійно був поруч, але для них важливо щоб він був доступним саме тоді, коли це для них є необхідним. Сміливість і відвага стати на захист добробуту і життя своєї дитини. Вміння уважно слухати. Повага і любов до мами своїх дітей. Також почуття гумору.

Як з’явився «Міжнародний Центр Батьківства»? В чому цінність Центра особисто для вас?

В 1996 році в Київ приїхав Кен Кефілд з презентацією діяльності Національного Центру Батьківства США. Ідея відповідального батьківства мене особисто дуже зачепила. І я запросив представників цієї організації провести семінар в Києві. Поговорив із своїми друзями в різних містах і зібралося 200 чоловіків. Я особисто під час цього семінару пережив примирення із своїм батьком. Саме це стало моїм покликанням розвиватися в батьківстві і допомагати іншим. Зорганізувалася ініціативна група і ми почали проводити семінари в інших містах. А в 2003 році наш рух був зареєстрований як «Міжнародний Центр Батьківства».

Цінність нашої організації в тому, що діяльність спрямована на допомогу конкретним чоловікам і їх сім’ям. Йдеться про просвітницьку роботу. На наших семінарах, тренінгах, групах особистого розвитку та інших заходах чоловіки приймають важливі рішення щодо свого батьківства. Це приносить позитивні зміни в їх сім’ї, про що свідчать відгуки від дітей і дружин.

Що ви вважаєте головним досягненням Центру?

По-перше, це створення і удосконалення команди лідерів які розвивають батьківський рух в Україні і спроможні запропонувати та реалізувати програми що відповідають на нагальну соціальну потребу – відновлення культури відповідального батьківства. Без перебільшення, філософія і модель діяльності Центру зацікавила представників громадського сектору в інших країнах. Наприклад наш досвід роботи мав вплив на організацію і розвиток подібного руху в Польщі.

По-друге, запровадження святкування Дня Батька в Україні.

Завдяки громадській ініціативі, яку ми започаткували в 2007 році, сьогодні третя неділя вересня відзначається як День Батька всенародно. Є такі свята про які можуть згадати в медіа але в суспільному житті нічого не відбувається. Але з Днем Батька інша річ. Є вже певна історія запровадження і традиція відзначення. Саме у третю неділю вересня сотні громадських про-сімейних організацій разом з міськими та обласними органами самоврядування в 22-х обласних містах України проводять масові заходи до Дня Батька.

Якщо говорити про сучасний тренд «тато - це модно», коли багато відомих людей стали демонструвати батьківство, займатися дітьми тощо, то наскільки це проявлено в Україні? Що ви бачите?

Сам термін «тренд» сьогодні є дуже модним. Але він не підходить для визначення попиту на відповідальне батьківство. Тому, що тренд визначає тимчасове популярне явище, попит або пропозицію що є характерними для якогось короткого періоду в часі. А потреба у відповідальному батьківстві є вічною. Від часу творення першої людини і до теперішнього дня.

Звичайно те, що відомі люди діляться своїм досвідом батьківства, має певний вплив на формування суспільної думки. Також, я впевнений що більшість чоловіків наслідують добрий досвід таких самих чоловіків-батьків що живуть поруч із ними, і яких вони бачать кожний день. Наше батьківство складається із акумульованого досвіду: наших батьків, нашого особистого і чоловіків що нас оточують. Чоловіки вчяться бути справжніми батьками у інших чоловіків. Ось чому так важливо, щоб тебе оточували правильні люди із вірними цінностями.

Ми не можемо сказати що криза відсутності батька в житті дитини вирішена. Адже в Україні половина дітей у віці до 16 років живуть без батька.

В той самий час, я досить оптимістично можу стверджувати, що відновлення культури відповідального батьківства має позитивну динаміку. І з кожним роком чоловіків що опікуються своїми дітьми стає більше. Наприклад, в Києві в парках останні кілька років я спостерігаю велику кількість сімей які відпочивають у повному складі і чоловіки активно зайняті дітьми. До першого святкування Дня Батька в 2009 році було залучено 200 учасників, а в минулому році тільки у Києві – 12 тис. Коли я Алісу водив до школи в кінці 90-х, то нас таких завзятих татусів було аж двоє. Сьогодні це стало нормою, коли чоловіки ведуть своїх дітей до школи. 12 років назад ми були єдиною організацією яка на загал заявила про свою місію. Сьогодні понад сто організацій і соціальних активістів створюють ініціативи і реалізують проекти спрямовані на чоловіків-батьків. Навіть те що я відповідаю на ці запитання на вашому майданчику свідчить про те, що ваша організація вболіває за батьківство. Рух за відповідальне батьківство набирає силу. Тому мій оптимізм не безпідставний.

Булінг, агресія, терпимість до насильства – дуже проявлені проблеми в Україні. Що можуть/повинні робити усвідомлені батьки?

Коли дитина йде до школи, починає співіснувати в групі із іншими дітьми, роль батька в цей період набуває особливого значення. Тому що, саме присутність тата надає дитині впевненість в собі, почуття захищеності і комфорту за межами дому. Оскільки ми не можемо убезпечити дитину від всіх негараздів, важливо мати з нею повноцінне спілкування. Я маю на увазі наявність довіри, прояв співчуття, щирість та відкритість. Саме в такому спілкуванні ми дізнаємося про проблеми, які можемо допомогти вирішити. Мої доньки завжди знали, що якщо хтось почне постійно ображати їх, необхідно про це розповісти вчителю, якому вони довіряють та батькам. Саме дорослі повинні вирішувати проблему прояву насильства і агресії в дитячих колективах.

 Ми запитували різних мам про те, що важливіше за все для них, якщо говорити про критерії доброго тата. І багато хто відповів – те як він включається і як себе веде в перший рік життя дитини: підгузки, сон, купання… Як у вас із цим було?

Так у нас все це було. В нашій сім’ї ми не розподіляємо роботу на «чоловічу» і  «жіночу», якщо обидва можуть із цим впоратися. Найскладніше було із Алісою, тому що тоді не було «памперсів», пральної машини теж. Тож прання марлевих підгузків та пелюшок вручну було виснажливим. Кожен вечір займався з нею фізичними вправами та плаванням у ванні. По ночах я прокидався і підносив Алісу на годування, міняв підгузки та пеленав. Так було із кожною донькою. Але із підгузками та пранням ставало набагато легше.

Дійсно, це дуже важливо з перших днів життя дитини включитися в активне батьківство та піклуватися і про дружину, і про дитину. Доречи, фізичні вправи, купання та підгузки – це час коли батько спілкується із дитиною на рівні дотику і прояву позитивних почуттів.

Таким чином встановлюється зв'язок тато – дитина та закладається фундамент довіри. І, звичайно, дитина стає тобі більш рідною і близькою.

Що б ви могли побажати молодим батькам України?

На початку нашого подружнього життя ми з Ларисою прийняли два важливих рішення. Перше – ми ніколи не розлучимося, ні за яких обставин. Якщо будуть проблеми, то досягатимемо згоди через діалог. Друге – якими б не були наші статки, перш за все ми будемо вкладати всі наші ресурси в розвиток наших дітей. Наш тридцятирічний досвід свідчить, що це дійсно працює. Тож, бажаю молодим батькам це спробувати.

Ще одне. Не сповідуйте хибний стереотип, мовляв любов минає. Якщо в стосунках є місце для довіри, згоди, терпіння та жертовності, то любов тільки зміцнюється. Я бажаю молодим татусям будувати саме такі стосунки із своїми дружинами та дітьми.

фото: личный архив Александра Марченко

Читайте также

"Україномовне батьківство - це на часі" - папа из Запорожья о своем опыте воспитания на украинском

"Головне та просте правило батьківства – seeze the moment", - папа Руслан Громовьюк о важном

#бытьпапой: звездный папа Владимир Остапчук поделился своими отцовскими инсайтами

Сайт 4mama.ua представляет всеукраинскую премию "Тато року 2019". Голосуйте за лучших пап Украины!

Популярное