Як забезпечити безпеку дітей на вулиці: корисна інфографіка для батьків

Із чого почати, як не загубитися серед купи заборон і подбати, щоб дитина дійсно запам'ятала основні правила поведінки на вулиці? Розповідає експерт із дитячої безпеки.

Анна Ганжа, тренер в Тренінги дитячої безпеки у Полтаві

Безпека дітей є одним із головних батьківських пріоритетів. Від самого народження немовляти його оточують турботою і піклуванням. Так у родині з’являються різноманітні види захисту на двері та шухлядки, заглушки для розеток, замки на вікна, автокрісла, а гострі та інші небезпечні предмети перебираються повище у менш доступні для дитини місця.

Та чим старшою стає дитина, тим більше у її житті з’являється різних незнайомих і не завжди безпечних місць та людей. А потім зрештою настає і той час, коли батьки вже не можуть постійно бути поруч. В цей момент рівень тривоги і страхів зазвичай зростає. І перед батьками постає цілком закономірне питання: «Як навчити дитину самостійно берегтися від неприємностей?»

Незнайомці

Одна з головних небезпек, про яку необхідно розповідати дітям – незнайомці. Є діти сміливі та відкриті, які рішуче ідуть на контакт з різними людьми, не важливо, знайомі вони чи ні. А є навпаки, сором’язливі та не дуже впевнені у спілкуванні, які при звертанні до них сторонніх людей навіть можуть ховатися за спинами у батьків. Варто пам’ятати, що до якого б типу поведінки не належала ваша дитина, це частина її особистості.

Так, з дітьми, особливо з тими, що легко довіряють та упевнено комунікують з кожним зустрічним, частіше згадуйте історії, казки або мультики, в яких герої потрапляють у неприємності через те, що були довірливими до незнайомців. Обов’язково звертайте увагу на те, як лиходій виглядав зовні (був чепурним, привітним, люб’язним, щось обіцяв подарувати тощо). Підкреслюйте, що за зовнішністю не можливо відрізнити добру людину від злої.

Якщо дитина ніяковіє при зустрічі з незнайомцями і намагається уникати спілкування, це говорить про високий рівень обережності та чутливе ставлення до особистого простору. Навчайте дитину захищати свої кордони різними способами. Покажіть власним прикладом, як можна чемно відмовитись від спілкування. Скажіть співрозмовнику: «Вибачте, моя донька/мій син зараз не бажає спілкуватися». І обов’язково потренуйтеся з дитиною голосно і чітко говорити «Ні!»

Пам’ятайте, навчаючи безпеці, потрібно не залякувати та сварити, а пояснювати та підтримувати.

ребенок на улице

«Знайомі незнайомці» або кому можна довіряти?

Обов’язково проговоріть та визначіть із дитиною тих людей, яким вона завжди може довіряти. Зазвичай, це досить вузьке коло рідних (мама, тато, бабуся, дідусь тощо). Домовтеся і завжди нагадуйте дитині про те, що щоб не сталося, вона може і повинна про все розповісти вам. Наприклад, це можуть бути ситуації, в яких дитина відчувала страх, небезпеку, дискомфорт, сором.

Своєрідною «сірою зоною» є коло людей, до яких належать, наприклад, неблизькі родичі, друзі, знайомі, сусіди, «друзі» в соцмережах, викладачі, поліцейські, лікарі і т.п. Небезпекою для дитини в цьому випадку може стати певний «кредит довіри» стосовно цих осіб, що пояснюється фактом знайомства або професійним статусом.

Говоріть дитині, що ніхто не має права кудись її кликати або відводити без відома батьків. Теж саме стосується і будь-яких медичних маніпуляцій. Навчайте бережливому та чутливому ставленню до свого тіла та особистих кордонів. Дитина повинна знати, що її тіло і особистий простір мають поважати, тому випадки, коли цього не відбувається, є не нормальними. Їх потрібно зупиняти і розповідати про них батькам.

Єдиним виключенням, коли інші люди можуть зробити неприємно або навіть боляче, це лікування дитини. І лише за умови, що це дії батьків або медпрацівників, про які відомо батькам. Тому попереджайте дитину про відвідування лікарні, медогляди та щеплення у садочку, школі і т. п. Це зробить ситуацію передбачуваною і, відповідно, більш безпечною.

Де гуляти, чого уникати, куди тікати?

На прогулянках, по дорозі в садочок або в школу звертайте увагу дитини на те, яким шляхом ви йдете, і чому ви обираєте саме його (людно, гарне освітлення, зручно переходити дорогу і т. ін.). Разом зауважте небезпечні об’єкти, а також місця, де варто бути обережними (люки, будинки із звисаючими бурульками, підземні переходи, скупчення бродячих собак тощо).

Добре було б разом подумати і назвати, яка небезпека може статися, якщо, наприклад, гуляти на будівництві або залізти на дах, щоб дитина не просто почула, що цього робити не можна, але і чітко розуміла, чому саме. Критичний підхід та усвідомлення ризиків стануть у нагоді у підлітковому віці, коли деякі речі діти можуть робити просто «на слабо», не оцінюючи можливі наслідки.

Окремо визначіть «безпечні» місця, такі як школа, магазин, аптека, в які варто тікати у разі небезпеки. По-перше, це людні місця, а по-друге, за необхідності можна звернутися по допомогу до співробітників. Потренуйтеся разом промовляти варіанти фраз для різних ситуацій, наприклад, «Я загубився/загубилась. Зателефонуйте, будь ласка, моїм батькам. Номер телефону …» І, звичайно, потрібно пам’ятати, що продавці, охоронці і навіть поліцейські, це теж незнайомці, тому кудись йти з ними не можна.

Лайфхаки

Дорослі просять про допомогу у дорослих.

Саме так. І хоча обов’язок батьків вчити дітей бути вихованими, чемними, допомагати іншим. Але з іншого боку, подумайте, чи стали б ви просити якусь дитину йти з вами у інший двір шукати кошеня або донести ваші речі до машини?

У разі нападу в під’їзді кричи «Пожежа!»

Як це не парадоксально, та саме на такий крик швидше за все відреагують сусіди.

Тікай у зворотному напрямку від машини, що переслідує.

Досить очевидна, здавалося б, порада, про яку тим не менше легко забути у стресовому стані. Тому час від часу варто про неї нагадувати.

Вивчи напам’ять номери телефонів батьків.

Немає з собою телефону, розрядився акумулятор, закінчились кошти на рахунку – одним словом, бувають випадки, коли варто знати номери близьких напам’ять.

Рятуй себе, а не свої речі.

Нові речі можна купити…

Не заходь в ліфт зі сторонніми.

А ще в під’їзд і в будь-які інші замкнені безлюдні приміщення. Краще зробити вигляд, ніби когось чекаєте, або телефонуєте, і зайти трохи згодом.

Звертайся до незнайомців на «Ви».

Таким чином перехожим буде зрозуміло, що поруч з дитиною не її батьки. І якщо дитина кричить і виривається, то це не «звичайна сімейна сварка», а напад.

Якщо відчуваєш небезпеку – тікай! Якщо не можеш тікати – кричи!

Найкращий захист від незнайомців – не дати можливості наблизитися ближче, ніж на 2 метри. Та якщо ж раптом лиходій схопив дитину, то треба кричати максимально голосно. Злодії не люблять увагу. Якщо не впевнені, що дитина зможе закричати, тренуйтеся.

Загубився? Уяви, що тебе приклеїли до підлоги, і чекай батьків.

Що ще? Бажано стати так, щоб бути помітним/ою з різних сторін, голосно кликати батьків, зателефонувати і в жодному разі нікуди не йти у пошуках, бо це може перетворитися на справжній квест, повний страхів і хвилювання.

Звертайся по допомогу до людей в уніформі, молодих жінок, людей з маленькими дітьми.

Але. Ніколи нікуди ні з ким не йди.

Звертайся до конкретної особи, а не до натовпу.

Оскільки звертання до натовпу викликає ефект «перекладеної відповідальності», може статися так, що на прохання допомогти ніхто не відреагує. Тому краще звернутися до окремої людини.

Краще видатися неввічливим/ою, ніж потрапити у пастку.

Насправді ж, неввічливими є якраз незнайомці, які підходять до чужих дітей, щось їм дарують, про щось просять або кудись кличуть. Тож буде абсолютно прийнятним нічого не брати, не відповідати і взагалі якнайшвидше піти.

Ці та інші правила безпеки корисно буде не просто повторювати, а і по можливості відпрацьовувати на практиці в ігровій формі. Таким чином діти і запам’ятають краще, і набудуть цінного досвіду. І хоч ми не можемо зробити світ ідеально безпечним, та ми можемо навчити наших дітей бути обережними, відповідальними та упевненими у своїх діях.

Фото: shutterstock

Популярне