Таланти під гнітом стандартизації: як наші діти стають найманими працівниками?

Моя дитина неповторна - скаже будь-яка мама дитини до 3-х років. І дійсно, це той вік, в якому не тільки любляча мама, але і будь-якbq дорослbq може відзначити чисті прояви його індивідуальності дитини.

Вікторія Лямець, психолог, власниця Future Education Center 3/7 у Києві.

Він безпосередній, щирий у проявах і зовсім не вміє приховувати внутрішніх поривів. Можна сказати, що в цьому віці дитина просто "світиться" своїм неповторним внутрішнім світлом. Його хочеться нескінченно обіймати і цілувати. Він алмаз, який ще не встиг пройти огранювання у руках умілого або початківця ювеліра на ім'я Життя.

Ми, батьки, завжди дивуємося тих змін, які відбуваються далі. Дитина з якоїсь дивної причини починає ставати "як всі"!!! Частиною групи, класу, колективу, соціуму.

Чому дитина стає «як усі»?

Внутрішня незвичайність перестає визначати поведінку дитини. З'являється явна потреба відповідати середовищу, в якій він знаходиться. Потреба бути собою поступається місцем загальноприйнятим поняттям про успішність, гарності і правильності. Заперечення подібних порядків у деяких дітей є не більше ніж опором, а по суті - це той же відхід від себе, тільки через бунт.

Останнім у ряду шоків для недосвідченого таланту часто стає школа, яка ставить остаточну друк на шляху до стандартизації. Цьому сприяє величезний механізм оцінок, порядків і правил поведінки, які позбавляють дитину не тільки проявів індивідуальності, самовираження і творчості, а й розуміння своїх природних бажань.

ПРОЙДЯ ПУТЬ ОБРАБОТКИ СТАНДАРТИЗАЦИЕЙ ДЛИНОЮ В 12 ЛЕТ, РЕБЕНОК УТРАЧИВАЕТ СПОСОБНОСТЬ САМОСТОЯТЕЛЬНО ДУМАТЬ, БРАТЬ ОТВЕТСТВЕННОСТЬ ЗА СОБСТВЕННЫЕ РЕШЕНИЯ, ПРЕОДОЛЕВАТЬ СТРЕСС И, ГЛАВНОЕ, ИСКАТЬ ОПОРУ ВНУТРИ СЕБЯ. ОН ТЕРЯЕТ СВОЮ ИНДИВИДУАЛЬНОСТЬ.

Це проявляється через те, що діти не розуміють, чого хочуть і як будуть реалізовуватися у майбутньому. Вони не знають своїх сильних сторін і намагаються спиратися на ті сфери, в яких - увага! - їх хвалили або заохочували. Друга поширена модель - плисти шляхом найменшого опору, тримаючи в руках планшет, смартфон і батьківську кредитку.

діти

Одиниці виділяються своєю успішністю. Хтось тому, що працював старанніше інших і намацав своє поле сили. До речі, не обов'язково це поле його щастя. Світ повний розумних, "успішних", але нещасних людей, які займаються не своєю справою. Ще один поширений типаж успіху - бунтарі, які мають схильність чинити опір тиску навколишнього середовища. Іноді вони інтуїтивно намацують стежку, по якій крізь темний ліс пересічності виходять до моря успіху, зазвичай у світі бізнесу. Утім, часто такі ж бунтарі виходять на смітник або «блукали» по лісу все життя, просто бунтуючи. Теж як пощастить.

І ось вони ми - армія батьків. Цокає язиком і тицяємо пальцями, переглядаючи черговий епізод серіалу "Доля дитини". А ось дихання чергової батьківської пари замикає, і вони хапаються за серце. На екрані в головній ролі - їх чадо.

Ми хором дивуємося, що дитина спокійно тягне існування посередності. Що він все життя виконує вказівки людей менш гідних або безуспішно прагне довести, що він може. Уже тридцятирічна, сорокарічна дитина постійно впирається у стелю своєї компетентності, вміло оформлений у шкільні роки якою-небудь Марією Іванівною.

Що ж відбувається із тією самою індивідуальністю?

Усередині кожної дитини є джерело його внутрішнього "світу". Це індивідуальний потенціал, з яким той народжується і який дозволяє йому "підірвати мир". А далі - справа випадку. Велика частина дітей, під акомпанемент кращих почуттів батьків йдуть по дорозі стандарту. Забуваючи, що саму цю дорогу мостили бажанням позбутися від проблеми. Держава хотіла позбутися від проблеми неписьменності і безпритульності. Батьки - від проблеми виховання. Вчителі - від проблеми заробити на життя.

Чи потрапить дитина у сприятливі умови - ось вам зірка. При хорошому і правильному збігу обставин, інтуїтивної допомоги батьків і свідомої роботи, його індивідуальні особливості розкриваються.

І тут чим індивідуальніші підходи, тим краще (скажіть це директору школи, в якій навчається тисяча дітей))). Тому що немає єдино вірного для всіх шляху, як немає зачіски, яка до лиця кожній людині.

В однієї дитини - талант мислити образами. У іншого - бачити абстрактні картинки і з сарказмом дивитися на цей світ. У третього - докопуватися до суті того, що відбувається.

Логічно мислячій дитині дайте можливість навчатися у спокійній обстановці, щоб будувати кроки наперед і передбачати складності. Критику - заглиблюватися у деталі і виходити на суть у будь-якому питанні. Стратегові - формувати команди і управляти проектами. Креативщики - створювати неймовірні ідеї і промальовувати фантастичне майбутнє.

Усі ці таланти потребують особливого ​​"гайкового ключа". Таланту дитини не потрібна інформація, йому потрібен внутрішній алгоритм, як використовувати цю інформацію для себе. Відчуваєте різницю?

А вже потім, якщо до типу мислення і типу поведінки знаходиться правильний "ключ", можна зверху давати математику, хімію та англійську. Адже знання предмета само по собі ніколи не вирішує питання визначення у життя. Вирішує питання вміння спиратися на щось всередині себе і досягати мети.

У цьому і полягає наше пропозицію світу. Ми допомагаємо розкривати в дитині головне. Не вчити математику (що теж потрібно), а шукати свій шлях у житті, спираючись на власні сильні якості. Ми допомагаємо намацувати той самий внутрішній "світ", яким батьки милувалися у своїх трирічних малюків.

І лише коли цей внутрішній "світ" починає пробиватися, ми можемо говорити про такі речі, як місія або надзавдання. Людина, яка знає себе, дійсно може реалізувати свою "унікальну торгову пропозицію" цього світу.

Наша батьківська задача - розпізнати суть дитини і допомогти їй проявитися.

Фото: shutterstock

Читайте також

Як батьки впливають на виховання дитини, самі того не помічаючи?

Позитивне виховання: чому батькам варто «ні» частіше перетворювати на «так»?

Виховання сина: 5 правил сучасного батька

Маленька дитина і дисципліна: коли і як починати виховання?

Популярне