Як розмовляти з дітьми про людей з інвалідністю? Або суспільство добрих сердець

Кількість людей з інвалідністю в Україні в 2017 році склало 6,1% всього населення це понад 2,8 мільйона людей. Дитячий психолог розповіла, як розмовляти з дітьми про людей з інвалідністю.

Вперше з поняттям "особливі потреби" я стикнулася, коли готувала цю статтю. У нашій країні все більше звертають увагу на статус інвалідності з точки зору обмежень, забуваючи, що люди з інвалідністю, уміють і можуть багато всього. І мені здається, що їм хотілося б, що б їх розглядали в суспільстві не з точки зору ущербності і нездатності, як це, на жаль, відбувається, а з точки зору "особливих потреб". І питання із приводу місця у суспільстві не стояло б зовсім!

Ability awareness – розуміння здібностей, це те, чого чекають від суспільства люди з обмеженими можливостями.

Що знають діти про світ людей, що живуть у статусі інвалідності? Як реагують на людей не таких як інші? Чи вміють помічати потреби цих людей? Як себе почувають люди з інвалідністю, помічаючи на собі перелякані погляди оточуючих, в яких читається подив і жаль?

Це все питання риторичні, так як у сучасному світі діти мають доступ до інформації та можливості дізнаватися і знайомитися із різними гранями світу людей. Але, як пояснювати і навчати дітей помічати і не відштовхувати дітей із різними особливостями розвитку, як налагоджувати контакт із дітьми, у яких особливі потреби?

Женева - сонячний лютневий день. Звичайна освітня школа, зміна. Двір наповнюється дітьми різного віку. Хтось біжить у бік дитячого майданчика, хтось направляється в тінисту зону на лавки затишно розставлені під кронами дерев, діти починають спілкуватися один з одним. Із-за рогу шкільних дверей виїжджає інвалідна коляска, в якій сидить дівчинка років 12. Коляску везе інша дівчинка такого ж віку. "Напевно, однокласниця", - подумала я, дивлячись на них. Діти оточують дівчинку, яка сидить в інвалідному візку, і починають зовсім звичайно з нею спілкуватися, жартувати, сміятися. Дівчинка посміхається у відповідь своїм однокласникам.

На хвилину я забула про різницю дітей у своїх можливостях, про статус інвалідності цієї дівчинки, про те, чим власне ці діти відрізняються... це були просто діти, яким було добре і цікаво разом.

Розвиток емпатії у дітей

Чи можемо ми в Україні побудувати таке суспільство?

Мені здається, маленькими кроками, ми вже починаємо це робити. У новій шкільній реформі передбачено 8 місць у класі для дітей з інклюзією. АЛЕ, є інша сторона медалі - наша історична спадщина, яка створила прірву між людьми. Тільки зараз у великих містах з'являються ліфти для інвалідних колясок. Тільки зараз можна побачити в парках і скверах людей, які намагаються влитися у звичайний життєвий ритм. І їм дуже важко здійснювати це.

Діти, які вчитимуться у загальноосвітніх школах на інклюзивних місцях, на жаль, потрапляють у зону ризику бути відкинутими і бути жертвами булінгу в дитячих колективах.

У разі якщо з дітьми не розмовляти і не пояснювати, що світ різний. У першу чергу, таке навчання народжується у сім'ї. Де батьки описують світ, який не ділитися на нормальних і аномальних людей або «свої-чужі» у розрізі зовнішніх несходжень з іншими.

Можна пояснювати з малих років, що не всі діти можуть, наприклад, спуститися із гірки і навіть туди дістатися на власних ніжках. Не всі люди можуть бути однаково сильними або слабкими. Не всі діти можуть грати в доганялки або хованки. Світ - він різний. У ньому немає повторень. Відтінок кольору волосся і кольору очей, тембри наших голосів, наші тіла і наші здібності. Є люди, яким складно виїхати із власного під'їзду на вулицю. Є люди, яким складно говорити. Є люди, які живуть у цьому світі зовсім поруч із іншими людьми, але ось контактувати з цим світом можуть по-своєму.

І в цьому є велика і глибина вивчення самого життя і людської комунікації. Приймати, допомагати і не усуватися!

ПОТОМУ ЧТО ХУДШЕЕ, ЧТО МОЖЕТ БЫТЬ В ЦИВИЛИЗОВАННОМ ОБЩЕСТВЕ  - ЭТО ОТСТРАНЕНИЕ И РАВНОДУШИЕ ДРУГ ОТ ДРУГА.

Діти зчитують настрій і ставлення батьків на несхожість цього світу. Наприклад, у пісочницю зайшла грати дитина з синдромом Дауна та деякі мами, відразу ж забрали своїх дітей грати в іншу зону майданчика. Решта мам так не відреагували. І в майбутньому є велика ймовірність того, що діти, яким батьки показували приклад: "Відійди від нього, він якийсь дивний!" проявлятимуть байдужість або навіть зневагу в своїй поведінці по відношенню до людей з особливостями розвитку.

Європейський досвід

Я згадую історію, яка сталася зі мною і моїми дітьми на пляжі в італійському курортному містечку. Кілька дітлахів різного віку будували пісочний замок, до них підійшов хлопчик років 18 із синдромом Дауна. Діти вручили йому лопатку і позначили його завдання для побудови задуманого. Вони без особливих проблем спілкувалися і реагували на нового гравця у своїй команді. І всім без винятку було цікаво і легко у спілкуванні.

МНЕ КАЖЕТСЯ, ЭТО ОСНОВНАЯ ЗАДАЧА СОВРЕМЕННОГО МИРА ДЕТЕЙ - ПОМОЧЬ ИМ НАЛАЖИВАТЬ КОНТАКТЫ ДЛЯ ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ.

Завдання вчителів

У мене була можливість у цьому році спостерігати за роботою одного з київських вчителів у школі з новою експериментальною програмою, в якій була дитина з інклюзії.

Перше, що я зазначила, це неймовірна ювелірна робота самого педагога в напрямку того, щоб першокласники взяли таку дитину.

Спочатку було непросто, діти не розуміли деяких вчинків і ліній поведінки свого однокласника. Але кожен день учитель говорила дітям про те, що клас - це одна сім'я, що всі люди різні, що можливо допомогти і підтримати свого однокласника у спілкуванні та іграх і не ображати його словами.

І крапля за краплею, але кожне слово пом'якшило дитячі серця. Дражнити і зачіпати дитину ніхто вже не має бажання й інтересу.

ДЕТИ СМОГЛИ УСТАНОВИТЬ КОНТАКТ С ПОМОЩЬЮ СВОЕЙ ДЕТСКОЙ НЕПОСРЕДСТВЕННОСТИ И СВОЕЙ ИГРЫ, В КОТОРОЙ НАШЛОСЬ МЕСТО АБСОЛЮТНО ВСЕМ В КЛАССЕ.

Зараз, коли на вулиці травень, я з упевненістю можу сказати, що цей дитячий колектив згуртований і дружний. І сама тенденція такого спілкування і ставлення до дитини з інклюзією дуже допомогла скорегувати нову поведінку і знайти способи контактувати зі світом по-новому.

Фото: shutterstock

Популярне