Мета-поставити дітей на ноги: у проекті "Батьки" Володимир Голіяд, член правління ВБО "Даун Синдром"

Продовжуємо серію публікацій про крутих українських тат у фотопроекті "Батьки". Сьогодні герой рубрики - чудовий батько 2 дітей, Володимир Голіяд.

Детальніше про фотопроект "Батьки" і його творців.

Володимир Голіяд, батько 2 дітей, член правління ВБО «Даун Синдром», ініціатор благодійних пробігів на підтримку дітей із синдромом Дауна розповів про свій досвід батьківства.

Син Діма

Мій син, Діма, народився із синдромом Дауна. У пологовому будинку нам із дружиною пропонували відмовитися від нього. Але як це - відмовитися? Тільки тому, що він не такий? Адже ми його чекали, для нас він був бажаним. Звичайно, у мене були питання «За що?», «Чому?». Я нічого не знав про синдром, про те, що нас тепер чекає. Став шукати інформацію, познайомився з іншими батьками з організації «Даун Синдром». І зрозумів - усе не так погано, як я думав спочатку. На діагнозі життя не закінчується.

Біг

Навпаки, після народження Діми я почав бігати. Спочатку на короткі дистанції, потім все довше. Пробіг марафон у Києві, у Франції, у Польщі. У Київському ультрамарафоні брали участь благодійні організації, і я приєднався, як представник «Даун Синдрому». Тоді вдалося зібрати 1500 доларів на лікування дівчинки з синдромом, хворою на лейкемію. Я зрозумів, що таким чином можна надавати допомогу, а також привертати увагу до організації, до особливих дітей, їхніх потреб. До мене підключилися бігуни Ігор Кретов і Гриша Скриня. У минулому році вони пробігли 500 км від Києва до Одеси, а в цьому - 1000 км від Львова до Одеси. У результаті останнього забігу було зібрано близько 30 тисяч гривень для сонячного хлопчика Кості, який переніс операцію на серці. Мій син теж любить бігати, і я думаю, що скоро він пробіжить на марафоні свою першу дитячу дистанцію. А поки ми часто ганяємо з ним у футбол або на самокатах.

Путівка в життя

Намагаюся розподілити свій час порівну між сином і донькою. Із Софією ми багато розмовляємо. Мені подобається ділитися із нею своїм досвідом, своїми цінностями. Моя мета - поставити дітей на ноги, дати путівку в життя. Щоб у майбутньому і Софія, і Діма могли жити окремо, працювати, забезпечувати себе. Для дітей із синдромом у нас таких можливостей поки небагато. Але за кордоном є така практика - люди з синдромом Дауна живуть самостійно, створюють сім'ї, працюють, реалізують свої таланти. Нам, батькам, тільки доведеться це організувати. Роботи досить! Але великий шлях уже пройдено. Зараз особливі діти можуть навчатися у звичайній школі, і в цьому році Діма піде в перший клас. Він - дуже компанійський хлопець, і я сподіваюся, що він впишеться у колектив. Мене його діагноз уже давно не бентежить. Я прийняв його таким, яким він є. І хочеться, щоб суспільство теж сприймало і його, і подібних йому дітей.

#fathers, #photostories, # батьки, # батьківство, # фотоісторії

Текст: Ольга Лаптєва (Olga Lapteva)

Фото: Nadia Ovchinina

Читайте також

Як стати другом дітям: скульптор, художник, музикант і батько трьох доньок про сім'ю і творчість

Український фотопроект батьки: перший герой - автор книги "Тато в декреті" Артем Чапай

Герой проекту "Батьки" Іван Деркач про роль батька, безумовну любов і школу бебісіттерів

Навчити дітей людяності: Олександр Кравченко у проекті "Батьки"

Популярне