"У дитинства немає інвалідності, усі діти - діти" - інтерв'ю із главою фонду "Бачити серцем"

Інклюзивна освіта, яку ми тільки починаємо впроваджувати, це лише одна частина необхідної роботи, яку нам, українцям, доведеться зробити на шляху глобальних змін у суспільстві.

Впровадження іклюзівного освіти з часом призведе до того, що діти з інвалідністю будуть вчитися у звичайних школах і, ставши дорослими, спочатку будуть частиною суспільства. Зрозуміло, до того, як ми відчуємо кардинальні зміни, пройде чимало часу. Поки що суспільство демонструє неготовність до таких змін і наша з вами завдання перетворювати те, що ми можемо, прямо зараз.

Можна наприклад подивитися мультфільми про таких "незвичайних" діток, розповісти про хлопчика з синдромом Дауна, так світло і ясно, як його мама в інтерв'ю нашому сайту, обговорити з дітьми питання толерантності та прийняття.

А також подумати, що кожен з нас може змінити в собі, щоб змінити і світ навколо. Про це наше інтерв'ю з Олесею Яскевич - керівником фонду "Бачити серцем", мамою дитини з інвалідністю та лектора на EduHack: Інклюзія. Як зробити школу привітною для всіх ?, який ми підтримуємо інформаційно.

Олеся Яскевич - Бачити серцем

Олеся Яскевич

 Давайте читати, допомагати і змінюватися.

На чому зосереджена діяльність фундації "Бачити серцем?"

Наша основна діяльність – соціалізація дітей з важкими формами інвалідності .Є діти/ підлітки, які мають комплексні порушення розвитку, часто і ментальну інвалідність, вони не відвідують дитячі садочки, школи, центри тощо. Дуже часто батьки залишаються сам на сам з дітьми. Тому ми робимо проекти, які максимально включають ці родини в повноцінне соціальне життя.

Як ви прийшли до ідеї просування інклюзивного навчання та життя?

Мій син - мій компас по життю (Матвій має вади зору, ментальні порушення та розлади аутичного спектру. Прим.ред) Саме задля нього я почала цей шлях. Тому що зрозуміла:

Якщо я хочу, щоб до мого сина ставились на рівних, або хоча б не жаліли, я маю показати як це робити.

Бо люди зазвичай бояться того, чого не знають. У нас тільки починається цей шлях, дуже багато ще потрібно зробити, щоб людей з інвалідністю приймали на рівних, без жалю та драми.

Наше гасло – у дитинства немає інвалідності, всі діти-діти. Саме за цим принципом ми працюємо.

Девочка с синдромом Дауна - фонд Бачити серцем

Як ви бачите ситуацію з інтеграцією людей з інвалідністю в звичайне життя? Зчим найперше нам потрібно працювати?

Нам потрібно всім усвідомити, що інвалідність - не з космосу, не з іншої планети, вона поряд з нами і навчитись допомогати і бути трохи терплячими до тих, кому складніше в житті. На жаль, нам дістався у спадок досвід радянського союзу. Там не було сексу, інвалідності і взагалі інакшості.

Не потрібно виділяти в окрему групу людей з інвалідністю, інклюзія – це процес включення!

Тож треба робити так,щоб було комфортно всім. У нас дуже сумна ситуація з архітектурною доступністю, і зміна цієї ситуації - це довготривалий процес, але своє ставлення ми можемо міняти вже сьогодні:  не відвертатись від дитини у якої тече слина, на забирати дітей з майданичика, коли на нього приходять діти з інвалідністю, запропонувати мамі допомогу, якщо у її дитини істерика, а у дитини аутизм і тд

Чого не вистачає українцям, щоб така робота проводилась швидше і мудріше?

Бажання... На жаль, багато живе за принципом «моя хата з краю», у мене всі здорові і красиві і мене це не стосується. Але інвалідність може статись з будь ким і у будь якому віці, я завжди повтррюю, що всі ми від інвалідності на відстані однієї аварії.

Фонд Бачити серцем

Бачу у вас в фонді іде акція під хештегом #менеценелякає до Фіолетового дня - Дня хворих на епілепсію.  Який стан підтримки людей з цим захворюванням в Україні. Що ви хочете донести за допомогою таких акцій?

Щодо цього захворювання якась нереальна кількість дурних міфів, від яких хочеться сховатись в ліс. Елементарно, більшість не знає, що треба робити, якщо стали свідком нападу. Ідея флешмобу - привернути увагу до хзахворювання, цього року ми вперше зробили таку акцію в Україні.

Ви просто перейдіть за хештегом і почитайте історіі, і самі зрозумієте чому це так важливо. Також в рамках цієї акції ми розробили серії плакатів для шкіл, офісів, гру – для того, щоб розказати, що потрібно робити при нападі епілепсії.

Олеся Яскевич и занятия с детьми с инвалидностью

Які ще у вас є проекти, про які ви хотіли  б розказати?

  • Ми розпочали освітньо-інформаційний проект - флешмоб #цеважливо - цикл інтерактивних уроків, які знайомлять дітей з особливостями спілкування з людьми з інвалідністю. Уже більше, ніж 548 шкіл відгукнулись на цей проект.  Ми розповідаємо, що таке шрифт Брайля і навіщо потрібна біла тростина, як слухають музику люди, які мають порушення слуху, як люди з ДЦП пишуть листи, що таке синдром Дауна та аутизм та як надати першу медичну допомогу людині, у якої стався напад епілепсії.
  • Проект  #thebookproject розрахований на 10 занять, на яких ми будемо говорити про те, як бачать навколишній світ незрячі люди, як люди з порушенням зору слухають музику, чому не можна вішати сумку на інвалідний візок, чому гучні звуки так неприємні людям з аутизмом та багато про що ще). Заняття  проходять щосуботи в Мистецькому Арсеналі. 
  • І нарешті - щорічний поект - літній інклюзивний табір Spase camp

 Все проекты стоит поддерживать: приглашать в школу, участвовать в хакатоне, водить детей в Мистецький арсенал, предлагать помощь лагерю. Только совместными усилиями мы можем что-то изменить, а то, что менять надо, не подлежит сомнению...

Фото: facebook 

Читайте також

Нік Вуйчич і МОН проти булінгу: нова програма протидії насильству в українській школі

Інклюзивна освіта: як розповісти дитині про особливих дітей за допомогою слів і відео

Популярне