Загроза, яку ми недооцінюємо: що таке кібербулінг і як захищати дітей від нього?

В рамках "Курсу з медіаграмотності для батьків" ми не могли залишити поза увагою тему буллінгу в кіберсередовищі. Сучасним батькам потрібно знати про всі потенційні ризики, які можуть очікувати дітей, "які живуть" онлайн.

Використання дітьми інтернет-технологій для спілкування з друзями і близькими давно вже стало звичним явищем. Однак не всі дорослі розуміють, що в цьому спілкуванні є чимало ризиків. Зокрема, що в кіберсередовищі  практично кожна дитина може зіткнутися з погрозами, здатними погіршити її здоров'я і психологічні стани, в тому числі через кібербулінг.

Тому підвищення рівня медіаграмотності передбачає і придбання базових знань про потенційні небезпеки в мережі і способи захисту дітей та дорослих від такого роду негативного впливу.

Любов Найдьонова, доктор психологічних наук, член-кореспондент НАПН України, заступник директора з наукової роботи - завідувачка лабораторії психології масової комунікації та медіаосвіти Інституту соціальної та політичної психології НАПН України, член Громадської ради при Національній раді України з питань телебачення і радіомовлення

Що таке кібербулінг?

Кібербулінг - це прямі або непрямі агресивні дії, які вчиняються групою осіб чи окремою людиною неодноразово і тривалий час за допомогою електронних засобів проти жертви, яка не може захистити себе.

Часто кібербулінг додається до булінгу (цькування) в освітньому середовищі, так званого шкільного булінгу.  Тобто знущання над дитиною відбуваються не тільки в класі, але продовжуються і з використанням гаджетів у соціальних мережах тощо. 

При цьому треба знати, що кібербулінг може трапитися з будь-якою дитиною, навіть з тією, яка не є жертвою шкільного булінгу. Та те, що не всі діти чи підлітки, які беруть участь у шкільній травлі, також є кібержорстокими і навпаки. Тобто реальна (офлайн) поведінка не завжди співвідноситься з поведінкою онлайн.

Учасники  булінгу

Учасниками кібербулінгу, як і звичайного булінгу, вважаються кривдники (ті, хто проявляє агресію) жертви (ті, на кого спрямовують образи) і свідки (глядачі, читачі, слухачі, що можуть бути або відстороненими, або включатися до цькування, або чинити спротив кібербулінгу, захищаючи і підтримуючи жертву).

Форми онлайн-переслідувань

  • Кібербулінг має різні форми, зокрема:
  • розповсюдження принизливих фото і відео;
  • "засипання" образливими коментарями і «дизлайками»;
  • роздавання небажаних і агресивних «порад»;
  • емоційні нападки;
  • руйнування ігри в ігрових просторах та інше.

Кібербулінг відрізняється від гумору. Це насмішки, які не враховують стан людини, над якою сміються, та її почуття і те, що вона страждає.

Зазвичай, якщо ми жартуємо, то людина, якій ми адресуємо цей жарт, також сміється разом з нами. А якщо вона не сміється, їй несмішно, їй неприємно, то ми ж згортаємо ці свої жарти, перестаємо це робити.

Негативна ж реакція людини, над якою насміхаються в мережі, може викликати лише ще більше жартів, які набувають форму лавини нападів. Крім того, у кіберпросторі іще важче врахувати, як почуває себе інша людина.

Найважливіший аспект кібертравлі

Одним з важливих аспектів, що мають визначальне значення для кібербулінгу, є те, що певний контент виходить з-під нашого контролю в момент, коли ми його розміщуємо. І після того ми не можемо вплинути на те, як цей контент розповсюджується, як на нього реагують інші люди. Ми його контролюємо доти, доки не натиснули кнопку «надіслати» або «публікувати», поки  він не став самостійним об’єктом в інформаційному просторі. А далі - це вже стихія. Інші люди вже мають можливість щось робити з цим інформаційним об’єктом, а ми не можемо контролювати їхні дії. Тому так, це дійсно дуже важливий момент в розумінні суті  кібербулінгу.

Виходить так, що ми можемо, абсолютно не думаючи про наслідки, викласти в мережу фото чи текст, наприклад, а потім, пожинати плоди того, що інші використали їх для тих речей, яких ми не мали на увазі, про які не могли навіть подумати.

Загалом, кібербулінг  у світі  є досить поширеним явищем.

Жертвами кібербулінгу в різних країнах стають від 10 до 45 % неповнолітніх користувачів інформаційних технологій.

До процесу кібербулінгу залучено в різних ролях понад 67 % школярів (дані ЮНІСЕФ). А це дві третини всіх учнів.

Ризик для дитини, що використовує технології, зіштовхнутися з кібербулінгом є досить великим. Він з’являється разом із можливістю входити у мережу. В підлітковому віці рівень небезпеки підвищується. Оскільки  кібербулінг у цьому віці може мати дуже негативні наслідки.

Кибербуллинг - виды и способы защиты

Небезпеки кібербулінгу

Від кібербулінгу дитина не просто стає засмученою - знижується її настрій, бажання спілкуватися з однолітками, академічна успішність. Якщо кібербулінг тривалий, а підтримки дитина не знаходить (наприклад, боїться про це розказати, бо залякали, чи тривожиться, що стане ще гірше), то потужний стрес може негативно вплинути на здоров’я дитини.

У підлітків, що стали жертвами кібербулінгу, можуть розвинутися травматичні емоційні розлади, поглибитися депресія (зникає апетит, інші бажання, болить голова чи живіт, постійне відчуття кволості і пригнічення), частіше виникають суїцидальні думки. Можуть трапитися суїцидальні спроби та навіть самогубство.

Види і профілактика кібербулінгу

Батькам дуже важливо знати, які види кібербулінгу зустрічаються найчастіше і що робити для профілактики.

Лабораторія психології масової комунікації та медіаосвіти Інституту соціальної та політичної психології Національної академії педагогічних наук України провела спеціальне дослідження для оцінки ступеню розповсюдження різних видів кібербулінгу серед старшокласників в Україні.  Розмаїття небезпек можна розділити на дві групи: найбільш розповсюджені (страждає кожен п’ятий-шостий учень) і найбільш небезпечні

  • Перепалки (флеймінг), запальні суперечки. Більшість дітей та підлітків не вважають це кібербулінгом. І доки зберігається рівність у спілкуванні, це не цькування. Проте межа між цими явищами дуже крихка, тому ми включаємо цей проміжний вид до переліку.
    Для протидії йому батьки можуть допомогти дитині розвинути саморегуляцію своїх емоційних станів. Наприклад, увести правило паузи: коли ти засмучений, роздратований або розгніваний, то краще помовчати в мережі, поки не заспокоїшся.
  • Нападки і тролінг (з таким видом кібербулінгу стикається 14 % підлітків - кожен сьомий) часто починаються з перепалок, але це вже не прояснення стосунків, а справжні напади, спрямовані на те, щоб дошкулити, вивести з рівноваги, збурити негативні емоції.
    Профілактика полягає в розвитку в дітей навиків «етикету», культури поводження, дружньої взаємодії в мережі, засудження мови ненависті, брутальності, підтримка один одного в кіберпросторі.
  • Наклепи (з ними стикається 21 % підлітків - кожен п’ятий). Вони особливо небезпечні, коли це брехливі історії на дуже чутливі  для підлітка теми (про стосунки, сексуальність, тілесність).
    Потрібно допомогти дитині стабілізувати свій емоційний стан, надати психологічну підтримку і відновити репутацію. Щоб досягти успіху,  варто розмовляти про це наперед. Допоможіть дитині розібратися, чи ігнорувати хвилю в мережі, щоб вона затихла, чи організувати кампанію захисту репутації. Звертайтеся по допомогу до вчителів, залучайте авторитетних для підлітків людей, розвінчуйте брехню. Правда варта того, щоб за неї боротися.
  • Погрози (знайомі 14 % підлітків). Вони небезпечні тим, що переходять із кіберпростору в реальне життя, можуть шкодити здоров’ю буквально.
    Дітям потрібно донести, що у випадку погроз вони зобов'язані повідомити про це дорослим.  З такими речами не можна "справлятися самостійно".
  • Переслідування (відомі 7 % дітей підліткового віку) та зустрічі з незнайомцями з Інтернету. Вони небезпечні тим, що з ще більшою вірогідністю можуть нанести шкоду фізичному здоров’ю і навіть нести загрозу життю. Тому погрози нанести шкоду, переслідування не варто ігнорувати (як і тролінг та наклепи), потрібно повідомляти дорослим і звертатися по допомогу, причому без зволікань. 
    Батькам ще до цього важливо дати дітям розуміння і впевненість, що вони можуть  прийти до вас з проблемами будь-якої складності, а ви зробите все, щоб допомогти (і в тому випадку, коли дитину впевнили, що вона сама у всьому винна, чи якщо навіть певні її дії спровокували загрози і переслідування).

Потрібно наперед домовитися з дитиною про правило «швидкого контакту» для негайного звернення по допомогу.

  • Маленьким діткам, якщо вони користуються мережею, потрібно пояснити, що в разі, якщо не сподобалося щось у мережі, можна виключити екран (а не комп’ютер), щоб потім показати батькам (бо пояснити словами їм інколи важко).​
  • Самозванство і фішінг (викрадання даних і видавання себе за іншого). З цим знайомі 20 %. Дуже важко діти переживають, коли від їхнього імені хтось робить в Інтернеті дії, які вони ніколи не зробили б самостійно.
    Підвищуйте технічну медіаграмотність разом з дитиною. Основною причиною фішінгу стає занадто легкі паролі, а ще більше - перетворення паролів на спільні. Дитячі стосунки дуже динамічні - вчора друзі, сьогодні вже посварилися і виклали щось в мережу під твоїм паролем. Потім подружитися знову, як після звичайних непорозумінь, стає набагато важче. Краще свої паролі тримати в таємниці.
  • Ошуканство, шахрайство (17 % дітей стикалися з подібним) - це обман і виманювання грошей. Як правило, втрати невеликі - 50-100 гривень, але часто вони складаються у значні суми.
    Тут потрібно розвивати фінансову грамотність дитини і не забувати про захист персональних даних, бо викрасти можуть все, що на вашій картці, навіть кредитні кошти. 

Стоп буллинг

Непрямі форми кібербулінгу

Кібербулінг, як і булінг в школі, може мати непряму форму.

До непрямого кібербулінгу може відноситися:

  • ізоляція (бойкот);
  • викидання із спільноти;
  • виключення з френдів.

Дитина це переживає так же болісно, як і реальну ізоляцію, адже і реальний соціальний, і кіберпростір сьогодні є невід’ємною частиною життєвого світу дитини.

Загальні поради щодо профілактики кібербулінгу та булінгу

Для профілактики кібербулінгу батьки можуть допомогти дитині цінувати дружбу і себе, організувати середовище спільних дитячих справ, в яких дитина знаходить справжніх надійних друзів, цікавитися кібержиттям своїх дітей, моніторити кібер-репутацію дитини (це не тотожне тотальному слідкуванню і порушенню приватності, на яку дитина має право, а просто увага до цієї сфери).

Батькам варто  підкреслювати цінність умінь, які дитина розвиває в кіберпросторі, підказувати, як їх можна пристосувати в реальному житті, допомагати розібратися з ілюзіями.

Так само важливо вчити дитину розпізнавати маніпуляції і фейки, правильно формулювати питання, щоб аналізувати інформацію, знати, як перевіряти пост на правдоподібність, тощо.
 

Не можна реагувати на проблему кібербулінгу лише забороною Інтернету, це не допомагає, а сприймається дитиною як подвійне покарання, підриває довіру до батьків.

Варто домовлятися про паузу використання мережі, якщо проблематично саморегулювати свої емоції і накопичувати сили для розв’язання проблеми. Навіть якщо вам, дорослому, проблема здається дрібничкою, для дитини вона може бути дуже болісною (закривати увесь обрій і здаватися вічною), адже масштабувати проблеми, визначати пріоритети і будувати лінію життєвого часу дитина ще не навчилася. Ми, дорослі, можемо допомогти.

Давайте допомагати грамотно! 

І наостанок, наше традиційне опитування:

Фото: ua.depositphotos.com

Читайте також

Медіаграмотність батьків: що ми повинні знати про ефект Мауглі у світі гаджетів та ТБ?

Як спілкуватися з підлітками, розвиваючи їх медіаграмотність - відеоурок

Аналізуючи новину: вчимо підлітків розрізняти на прикладах фейки — відеоурок

Зворотній бік TikTok і Snapchat: що потрібно знати батькам про маловідомі для нас соцмережі?

Нове на сайті