4mama.ua разом із ЛакіБукс продовжує серію цікавих інтерв'ю. Ми вже розповідали про Тетяну Скороход, яка для дітей віком від 9 років готує книгу про космос і його дослідження та про молодого письменника Андрія Тужикова, який знає все про біткоїни.  

Наступний наш герой - Аліна Штефан  - мама трьох дівчаток, вважає себе книжковою екстремісткою – у контексті сімейного бюджету. За фахом Аліна лікар. Дитячі книжки стали її другим натхненням після доньок. У 2018 році вийшла її книжка «Літо довжиною в ДНК» (у партнерстві з проектом популяризації нон-фікшину «ЛакіБукс»).

Літо довжиною в ДНК – це скільки?

Мабуть, стільки, щоб вистачило часу відповісти на важливі питання щодо біології, біотехнологій і підліткового життя взагалі, а також придумати нові на наступне літо і продовжувати так довго, як захочеться. Якщо послуговуватися довжиною ДНК  в одній клітині, а це приблизно 2 метри і 3,2 млрд пар нуклеотидів, то кожен обиратиме для себе самостійно, багато це 2 метри чи мало 3,2 млрд пар нуклеотидів?

Книга про літо і…?

… і про амбіції, про те, що іноді від чогось доводиться відмовитися, щоб відбулося щось більш значне і потрібне тобі, твоїм друзям, іншим людям. Про те, що індивідуалізм і незалежність ідуть поруч із умінням домовлятися і працювати з кимось разом заради успіху проекту. Про те, що світ змінюється і прийняти зміни у ньому буде легше, якщо розуміти, що відбувається і чому. Про  про те, що загрозу наукових відкриттів «викривають» чомусь частіше, ніж користь для життя людей. Про те, що біологія – це не тільки наука про життя, а і саме життя в усіх його проявах. Про підлітків, які хочуть, як і завжди, змінити світ і зрозуміти самих себе.     

У вас науково-популярна книга, чи художня із вкрапленнями наукових фактів?

Якщо чесно, мені складно віднести «Літо..» до якоїсь однієї із цих категорій. Я думаю, вона науково-популярно-художня, тому що я так і не вирішила під час написання, що мені важливіше - досконало продумати художню історію чи дати наукові факти з напрямку біотехнологій в усьому їх сучасному різноманітті, окреслюючи обрані теми. Тому книжка поєднує ці дві стратегії. Можливо у наступній мені захочеться зробити ставку саме на сюжет і розповідь художньої історії, яка потребуватиме по ходу якихось наукових пояснень чи фактів, щоб герої впоралися із проблемами, що перед ними постануть. Можливо це буде більш легка подача інформації, і не вона буде головною у тій новій історії. «Літо» ж – суцільний мікс, де герої і їх вчинки слугують ідеї розповісти якнайбільше цікавого про біотехнології і донести ідею, що це не страшно, а на майбутніх біологів зараз чекає безліч можливостей.    

Для кого писалася книга?

У першу чергу, для мене самої) Мені випало щастя написати книжку, про яку я мріяла вже кілька років, і раптом зірки склалися у таку можливість, і я зрозуміла під впливом ідей проекту ЛакіБукс, якою вона має бути. Тому що до того моїх власних ідей біологічної книжки було багато, але виокремити якісь головні теми мені було складно. Коли ж ідея біотехнологій прозвучала на минулорічному Книжковому Арсеналі, стало легше структурувати ту ідею, що я із нею уже жила деякий час, і я її наче просто записала звідти, де вона вже чекала свого часу) Вона для усіх навіжених у біології і природничих науках, адже ці науки зараз дуже взаємопов’язані і неможливі одна без одної, для тих, хто зацікавлений, але ще не зовсім вільно почувається у потоці інформації про біотехнології сьогодні. Вона і для підлітків, і для дорослих, і для вчителів біології, і для студентів, і для батьків, яким цікаво було б бути «у темі» поруч із раптом «біологічно налаштованими» дітьми. Мені найбільше сподобалося, як на це питання відповів Володимир Чернишенко у рецензії для Літакценту «Помста нердів: рецензія на книжку Аліни Штефан «Літо довжиною в ДНК»:

«Це як книжка про музику для просунутих меломанів. Як історія «Париж-фешн-вік», для схиблених на моді. Як підручник футболу для учнів футбольної академії. Це повість для нердів. І їх — нас — більше, ніж ви думаєте». «Нерди» - це ще одна не дуже ввічлива назва «ботанів») Але сьогодні ботани – це дуже модно)))

Чи вплинули на вибір теми та подачі матеріалу ваші діти?

Ні, не дуже, хоча моя старша донька цікавиться біологією, проте вона більше любить тварин «у зібраному стані», тобто її більше цікавить зоологія, ніж молекулярна і клітинна біологія, як мене. Коли я спитала дітей, щоб зорієнтуватися із подачею матеріалу в майбутній книжці, а які питання у них виникають у голові при словах генетика, біотехнологія і генна інженерія, то у них виникли такі питання:   

«Що буде, якщо схрестити бамбук і черепаху?» і «Як ти все це вимовляєш без помилок?»

Тому формат довелося винаходити самостійно, орієнтуючись трохи на інші питання)))

Що найцікавіше було в роботі над книгою?

Придумати героїв, уявити якими вони мають бути і зрозуміти, навіщо будуть і могли б робити усе те, що їм виявилося потрібним робити у книжці. Знаходити і відбирати інформацію із того виру біотехнологічних відкриттів, який зараз майже щоденно відбувається. Зробити так, щоб герої говорили про усі ці досить складні речі мовою зрозумілою і цікавою підліткам, щоб у їх вчинки вірилося. Щоб усе, що відбувається у книжці, було таким, яким могло  б бути у реальному житті.

Навіщо ви її написали?

Здійснила одну зі своїх мрій.

Яка головна мета?

Ідея, що жити цікаво, а жити дивуючись – ще цікавіше.

Біологія може бути цікавою. Щоб це зрозуміти, треба прочитати вашу книгу і… що ще ви б рекомендували?

Мені здається, потрібно читати те, що цікавить, незалежно від тем і їх популярності. Мені зараз складно давати поради щодо читання, тому що зацікавлення дітей і дорослих виникають дуже непрямолінійно. Неможливо передбачити який фільм, книжка чи подія викличуть саме те захоплення, яке залишиться на все життя. Тому про біологію варто читати, але ще важливіше нею жити. Чомусь зараз згадується Жан Анрі Фабр і його захоплення ентомологією, яке здавалося дуже дивним серед французьких селян, там де він народився. Що спричинило саме такий рух його життя, можна зрозуміти, лише читаючи книжки про нього. Мабуть усе в його дитинстві. На жаль, українською про нього поки що нічого не перекладено і не написано, а дуже часто захоплення починається із захоплення людиною, героєм книги, реально колись існуючим чи вигаданим, учителем або кимось із дорослих поруч. Тому зацікавити біологією може усе навколо нас, ми самі -суцільна біологія). А що читати цікавого я намагаюся розповідати у своїх книжкових оглядах і рецензіях для Читомо, Барабуки, Літакценту, у блозі на Букмолі, і звісно у своїх книжках. «Шафа під сливою», яку ілюструвала Мар’яна Микитюк, ще одна  моя книжка, яка,  окрім фантастичної, пригодницької історії, розповідає ще і цікаві наукові факти. Про цікавий біографічний нон-фікшн писала також для Літакценту в матеріалі «Біографічний нон-фікшн: фізики, біологи, натуралісти, лікарі».

Дорослим її варто читати?

Так, звісно. Хороша книжка, а мені здається, що «Літо довжиною в ДНК» не є дитячою чи дорослою книжкою, хороша книжка зазвичай цікава усім. 

ГМО - це страшний звір?

Ні, це не звір, і не страшний. Це технологія, яка допоможе врятувати світ від голоду і допоможе зберегти природні ресурси, які, на жаль, дуже активно використовують, за допомогою сучасних методів сільського господарювання.  Також це технології, які вже давно і активно застосовуються у медицині і рятують життя.

Можливо, не ваша тема, але… які біологічні чинники приводять до того, що люди більш реагують на негатив і не вміють розрізняти фейки?

Можливо, це мультифакторна проблема: у погане вірити легше, негативне сприйняття реальності передається при вихованні, читаючи або слухаючи когось, чують і зчитують зазвичай те, що хочеться чути і зчитати. Критичне мислення ніхто не відміняв, і зараз дуже актуально вчитися і вчити мислити критично, проте залишати собі вміння дивуватися.

Як навчити дітей вчиняти з фейками та негативом по-іншому?

Лише власним прикладом. 

Чи є книги з числа тих, що популяризують науку, які ви читаєте/даєте прочитати дітям і могли б рекомендувати нашим читачам?

Мої діти ще не читали, але я дуже люблю книжку про американського фізика Річарда Фейнмана «Та ви жартуєте, містере Фейнман! Пригоди допитливого дивака», також мені подобається «Звичайні генії» Джіно Сеґре, ще мене вразив Даніель Кельман із його «Обмірюванням світу», і книжка Макса Франк-Каменецького «Королева живої клітини: Від структури ДНК до біотехнологічної революції» дуже цікава, книга Бет Шапіро «Наука воскресіння видів. Як клонувати мамонта» про можливості відновити види тварин, які сьогодні вважаються втраченими назавжди. І багато інших. Зараз наразі почали  перекладати більше цікавого біологічного нон-фікшн, тому залишається слідкувати за новинками. Хотілося б більше українського біологічного нон-фікшна, але це питання, у першу чергу, до видавців, адже українські автори такої літератури потребують досить відчутної підтримки – такі книжки неможливо писати в обідню перерву між трьома іншими роботами.