Сказати чесно, за весь час проведений Євою за спілкуванням з однолітками і дітками постарше, я втрутилася тільки один раз, коли хлопчик років трьох штовхав мою однорічну, ледь навчившись ходити доньку, не дивлячись на мої зауваження не робити цього і піти пограти десь в іншому місці, він таки домігся результату - вона впала і вдарилася головою об бордюр. Мама хлопчика, нарешті відірвалася від захопленої розмови з подругою, коли в її сторону полетів самокат сина, спеціально кинутий мною для залучення уваги. І що ви думаєте зробила ця дама? Побачивши, що накоїв її син, поспішила зникнути з поля мого зору, навіть не прихопивши хлопчика! Не будьте такими, стежте за тим, що роблять ваші діти! Навіть якщо вони ангели у плоті!
ПОЛИТИКУ НЕВМЕШАТЕЛЬСТВА В КОНФЛИКТНЫЕ СИТУАЦИИ, КОТОРЫЕ СКЛАДЫВАЮТСЯ МЕЖДУ ДЕТЬМИ НА ДЕТСКОЙ ПЛОЩАДКЕ Я ПРЕДПОЧИТАЮ БОЛЬШЕ ВСЕГО.
Втручатися потрібно лише тоді, коли аргументи закінчуються і в хід ідуть кулаки. Зі спостережень: мами, чиї діти вирішують свої проблеми за допомогою кулаків, найчастіше вважають, що їхні діти приклад послуху і лагідності. І коли такий «приклад послуху» відбирає іграшки у інших дітей, саме батьки цих (швидше за все неслухняних і втратили контроль над собою) дітей і втручаються у протистояння.
Так ось, політика невтручання залишає шанс дитині самій знайти вихід із ситуації, що склалася і вирішити проблему. Якщо ви будете підходити і вирішувати все за дитину, тим самим ви відберете у нього ініціативу. Безініціативність, нездатний приймати рішення людина - я впевнена, ви не таким бачите свого малюка. Дайте йому більше свободи: помиритися і поділити іграшки або піти грати в інший кут пісочниці - дитина повинна вирішувати сама. Саме тому я вважаю за краще злитися із лавкою і прийти на допомогу тільки тоді, коли буду бачити, що потрібна своїй дитині.
Веселощів вам на дитячому майданчику!
Фото: depositphotos
Читайте також
