Можливо, батькам усього світу слід об'єднатися для досягнення дуже важливої місії - зберегти навколишнє середовище? Так як саме ми і майбутні покоління можуть зробити вибір: знищити або врятувати природу.
Із дитинства ми дізнаємося хто такий друг, що таке добро чи зло, справедливість і милосердя. Усе це є результатом того, як ми сприймаємо навколишній світ. Звичайно, школярі не можуть ще зробити відчутний внесок у питання охорони природи, але наші щоденні звички вже створюють основу до подальших кроків.
Природа сама по собі така різноманітна, що варто лише трохи придивитися, щоб побачити всю її унікальність.
Конкретні знання про навколишнє середовище у маленьких дітей можна сформувати завдяки звуку, запаху, кольору, тактильним відчуттям і смаку.
Щоб дитяче сприйняття стало успішним, необхідно дати дитині можливість самому ознайомитися із новим явищем, предметом, а після вже дорослому слід доповнити його спостереження тим, що пройшло повз увагу, а також додати якийсь цікавий факт із використанням конкретного прикладу (наприклад, «мідія за годину може очистити стільки води, скільки поміщається у цю трилітрову банку »або« жирафи можуть не спати тижнями »). Усе нове і незрозуміле дорослим варто пояснювати і порівнювати з чимось уже відомим.
Для того, щоб нові знання відкладалися і добре засвоювалися, варто дотримуватися принципу із трьох ступенів:
- «Я це знав» (загальновідомий факт);
- «Ось це я тільки що дізнався» (доповнення або виключення);
- «Це я хочу дізнатися» (усвідомлення нової інформації і пояснення чому так відбувається).
Як привчити дитину берегти навколишнє середовище?
- Гуляючи в парку, візьміть за правило спостерігати за всім, що відбувається навколо. Це дійсно може захопити. Наприклад, навесні можна спробувати зібрати якомога більше відтінків листя, адже ця пора року може так щедро піднести нам всі свої кольори: від салатового і темно-зеленого до жовтого, оранжевого і навіть бордового. Звичайно, зібрані жолуді, каштани, травичка можуть стати основою творчих виробів.
- Збираючи і пробуючи фрукти влітку на городі, дитина відчує усю цінність такого цікавого процесу. Можна дати їм посадити і виростити маленьку грядку будь-яких овочів або квітів і це створить основу для розуміння, що все живе має потребу в підтримці і догляді. Отож, наступного разу в парку, дитина вже не захоче зірвати квітку просто для того, щоб її понюхати.
- Прекрасно, якщо влітку вдасться повести маленького пізнайка в похід, де можна навчити, де і як безпечно розводити багаття, щоб не пошкодити землю і не влаштувати пожежу, як збирати після себе сміття, цінувати кожне дерево, як у його тіні можна сховатися у спекотний день. Саме таким чином малюк відчує єднання із природою, оцінить її красу і вже в дорослому житті не буде залишати після себе упаковки або консервні банки.
- А скільки цікавого можна дізнатися, спостерігаючи за зірками й іншими небесними світилами... Такі моменти не тільки дадуть можливість навчитися нового і помітити унікальні явища, але і зблизитися усій родині. Гармонія у стосунках створює ідеальне підґрунтя для того, щоб дитина відкривала себе до всього нового.
- Маленькі діти пізнають світ граючи. Можна влаштувати дні дослідів, експериментів, екскурсій до музеїв, де можна придумати завдання «Знайди і покажи» або тихими вечорами читати пізнавальні казки, де зображена краса природи і нашого краю. Однією із таких «зелених» книжок є повість «Вуйко Йой і Лишиня» Галини Малик. Вона перевидана в четвертий раз. Саме оформлення талановитої художниці Грасі Олійко і видавництва «Каламар» стало найудалішим, так як великі розвороти із зображеними на них зеленими лісами, пейзажами і веселими пригодами вуйка захоплюють навіть дорослого. Ця книга на прикладі життєвих ситуацій головних героїв і казок, які розповідає Йой, вчить дружити, співпереживати і цінувати природу. Йой і доглядає за пуголовками, які живуть у калюжі, і виховує Мишеня, Яке не Хотіло Стати Великим, навіть час від часу свариться із цвіркуном і, як будь-яка дитина, іноді стає нетерплячою. Але завдяки друзям і любові долає різні труднощі. Галина Малик завжди вміла влучно і зі смаком передати слово. Так, читаючи цю книгу, можна почути, як мелодійно співають птахи, шумить вітер у горах, якого кольору трава, липа або «побачити» сріблястий колір дзюрчання струмочка, а також уявити, як ламається скоринка ще теплого запашного хліба. Вуйко навіть час і відстані вимірював казками. Ну що ще стане настільки рідним і зрозумілим для дитини, якщо не казка? Ця книга розповідає про прості істини, які спонукають дитину пізнавати свій рідний край, берегти природу, піклуватися про тих, хто цього потребує і завжди залишатися маленьким шукачем пригод.
Фото: shutterstock, каламар
