З кожним роком у мам розвивається суперсила – дзвонити в найбільш невідповідну мить.
Ти несеш сумки, ти на важливій зустрічі, ти зайнятий чимось, капець яким важливим!
«Дзелень - Дзелень!»
«Дзелень - Дзелень!»
Згодом ти сам починаєш визначати найнезручнішу мить серед своїх повсякденних справ і з жахом чекаєш дзвінок…
«Дзелень - Дзелень!»
«Дзелень - Дзелень!» Ну звісно!..
Буркнути щось, на кшталт «у мене все гаразд, не можу говорити…» і повернутися до своїх справ? Ні, це – помилка!
«У мене все гаразд, не можу говорити…» – неправильна відповідь. Бо породжує в мами купу інших питань: «Якщо зайнятий, то, напевно, трапилося щось страшне, раз йому доводиться бути таким зайнятим… Чому не може казати? Сто відсотків – проблеми зі здоров'ям… Як розуміти «Все гаразд»? Хто цей «гаразд» уявляє правильніше, ніж я?
Мамина фантазія починає малювати найжаскіші картини. От її дитина, з переламаними руками-ногами продирається крізь страшну хурделицю, переслідувана білим ведмедем. А згори кружляє вертоліт контрабандистів, які хочуть позбутися її кровиночки, бо синочок – свідок їхніх темних справ. А попереду – величезне провалля, і доведеться стрибати з п’ятдесятиметрової висоти вкрихітну шпарку криги скам’янілого від нелюдських морозів озера…
Ось чому ця відповідь неправильна!
Відповіси «Все добре!» – буде узагальнення. Адже прям все ніяк не може бути добре, отже, певний відсоток «усього» – поганий. А якщо якийсь відсоток поганий, то хіба ж він обов'язково малий? Логічно припустити, що відсоток може бути більшим. Наприклад, 98%!
«Усе як завжди» теж не годиться. Бо це як коли раніше? Як тоді, коли хлопчичок прийшов додому з фінгалом і в подертих штанях? Чи, як і раніше, коли синочок вдало з'їздив на курорт? «Раніше» – воно таке, підступне... З ним логічно припустити, що продовжуються не радості, а попередні неприємності, хіба ні?
«Усе нормально»? Не варіант! Занадто байдуже й нейтрально. Типу «відчепись, не до тебе!».
«Усе ок». Ще гірше! Хіба тобі слів шкода на рідну матусю, невдячний? Хочеш з’їхати на скороченнях? Чи може щось трапилося з артикуляційним апаратом? Точно! У синочка – проблеми з зубами! Тепер – стоматологи, гроші й усякий різний армагеддон ... Мамина фантазія малює віртуозніше за Дюрера й Босха...
Як не крути, немає правильної відповіді!
Окрім хіба однієї. «У мене все …еее… їду до тебе, мам!»
Ілюстрації: Володимир Поспєлов
Про автора:
Володимир Нікітенко, дитячий письменник, засновник студії анімації «Good Deeds Animation», що створює серіали та повнометражні мультфільми. У різні часи працював учителем, вихователем, радіо-ведучим, сценаристом… Перша дитяча книжка «210 добрих справ» вийшла в 2013 році й відтоді всі наступні бешкетні й мудрі фентезі-повісті письменника здобули популярність у тисяч юних читачів по всій Україні, а нині його книжки-білінгви читають і за кордоном, увійшовши в благодійний проєкт Олени Зеленської «Книжки без кордонів». Перша повість письменника стала основою однойменного мультсеріалу, що з’явився на телеекранах навесні 2021-го. Зараз Володимир працює фіксером, допомагаючи міжнародним журналістам розповідати світу про справжні новини з України. У книжках Володимира Нікітенка є рідкісна для дитячої літератури особливість: він глибоко розкриває хлоп’ячий світ, його мислення, поведінку, психологію – водночас вразливу й бешкетну.
