Розмовляли ми в кав'ярні на Подолі, яка стала для мене традиційним місцем для інтерв'ю і навіть вже трохи літературним кафе. Тому що там ми зустрічалися і з іншими письменниками, у тому числі, із дитячою авторкою Танею Стус. Інтерв'ю із нею ви можете почитати за посиланням.
Галя Ткачук - автор декількох дитячих книг, які стали бестселерами за українськими мірками і потрапили в нові хрестоматії для молодших класів. Поява хрестоматій - справжній прорив для української школи. Адже туди увійшли книги (або уривки із книг) авторів, популярних сьогодні.
Для нас, батьків юних читачів, сама поява твору в Хрестоматії - знак якості.
Ось одна з розповідей, Галі Ткачук, яку можна прочитати в двотомнику - "Гойдалка під кленом". Для мене він - дуже хороший приклад, як потрібно вчити дітей реагувати на помилки. Почитайте, він коротенький і повчальний.
Ми розмовляли про все: книги, ідеї, проекти, про Форум та Арсенал, про плани і дітей ... багато - про дітей. Читайте, що вийшло.
Ви нещодавно приїхали з Дячого форуму у Львові? Що ви там представляли?
Власне, я там була з БараБукою (Простір української дитячої книги).
БараБука на Форумі традиційно проводила свою читацьку програму. Зазвичай у нас там є окремий простір, і всі знають, де нас шукати. Приміщення Палацу мистецтв величезне, тихо там не буває, проте це створює дуже живу атмосферу.
Іще на Дитячому форумі у Львові я була і з серією книжок для молодших школярів – Читальня, до створення якої я долучилася як головна редакторка. У мене у цій серії вийшла книжка «Синя коробка» – для першого рівня читання.
Ви позиціонуєтесь як дитячий письменник. Чому так сталося?
Мені дуже подобається писати для дітей. До того ж, коли регуляроно спілкуєшся безпосередньо з дітьми, то хочеться іще й іще.
У вас великий досвід спілкування з дітьми?
Я два з половиною роки викладала в альтернативній Школі мрійників, і рік в гуртку Написатор від БараБуки. Це не згадуючи Дитячі літшколи від Центру літературної освіти, дитячі літні табори та інші проекти. Ну і, звісно ж, безліч зустрічей з моїми читачами. От і зараз я приїхала з такої.
Розкажіть про гурток Написатор. Він літературний?
Так. І у нас щойно відбулася завершальна вечірка. Я дуже люблю щось робити разом з дітьми, особливо вигадувати і писати. Тоді спілкування стає особливо глибоким.
Нещодавно ми разом з шестикласниками Введенської гімназії вигадували книгу на екологічну тему у межах воркшопу від ЛакіБукс. Для дітей у рамках воркшопу були і лекції еколога, ілюстратора, піар-менеджера… І от уже до кінця цього року має вийти книжка. Вона буде про сміття :). Мені здається, дуже круто зробити книгу саме на цю тему. Це ж зона відповідальності дітей, те, на що вони можуть впливати...
Я дуже люблю робити разом із дітьми реальні важливі речі: від самвидавівської газети – до справжнього блогу зі рецензіями на книжки, які видавництво передало саме на розгляд юних рецензентів... Дітям, як і дорослим, важливо бачити конкретні результати своєї роботи, бути включеними у справжню діяльність.
Чому ж ви взяли і стали дитячим письменником? :)
Я намагалася робити те, що в мене виходило найкраще, що мене цікавило. Тому і стала. Бо ж у кожного свій тип таланту. У мене він, здається, такий.
Важко бути дитячим письменником? Мені здається, що це філігранна робота: підбирати слова так, щоб було зрозуміло, щоб не нашкодити...
Я на певному етапі зрозуміла, що мені треба регулярно спілкуватись із дітьми, тоді я зможу для них писати. Зараз, коли я пишу книжку, то вже відчуваю, що ось тут дитина певного віку, скоріш за все, зупиниться і це треба їй пояснити... Взагалі, коли спілкуєшся із читачем, співпереживаєш йому у певних ситуаціях, то більше відчуваєш його та його потреби.
Для створення навіть найпростіших дитячих книжок потрібні не тільки правильні слова, а ще й сюжет, зав’язка, розв’язка... Як це все вмістити?
Я спершу пишу саму історію, а потім довго і вдумливо її обточую. :)
Як сталося, що ви написали жахастик?
Коли вийшла моя книжка про чари Києва «Вечірні крамниці вулиці Волоської», то на зустрічах я любила питати про відомі моїм читачам київські легенди. Багато хто розповідав класичні дитячі фольклорні жахастики. Мене ці історії захопили, і зрештою я написала цілу серію своїх авторських жахастиків «Тринадцять історій у темряві».
Я не дуже розумію книги-картинки, вони вам здаються корисними?
Я як авторка книжок-картинок не можу не їх не любити. :) Як на мене, такі книжки дуже класні для спілкування. І дошкільникам, і молодшим школярам вони допомагають пережити історію, відчути її. Адже у книжках-картинках небагато тексту, який потрібно прочитати, а зображення задають атмосферу та активують емоції. І це дуже цінно, наприклад, для читання в класі з вчителем або вдома із кимось з родини.
Чи подобається вам стан дитячої літератури зараз?
Це дуже важливе питання. Я бачу розвиток у цьому напрямку, і це мені дуже подобається. Власне, БараБука існує зокрема для того, щоб відстежувати, аналізувати дитячі книги, писати критику та рецензії. Але на якомусь етапі ми зрозуміли, що найбільш ефективно обговорювати книжки до виходу їх у друк, бо тоді ще можна все змінити, допрацювати. Тому ми і започатковали семінари для тих, хто пише для дітей – Наука БараБуки.
На що хочете звернути увагу письменників на цих семінарах?
Часто ми у дитячих книжках зустрічаємо, на жаль, застарілі гендерні стереотипами, застарілі уявлення про літніх людей, інші моменти нечутливості. І хоча, звісно ж, література – це одне, а життя – зовсім інше, проте ці питання дуже важливі, їх варто мати на думці.
Зараз вже багато україномовної літератури, вона домінує?
Зараз, за моїми спостереженнями, на полицях книгарень більше перекладів українською, аніж оригінальних творів українських авторів.
Чому? Вони незатребувані?
Я гадаю, що просто перекласти міжнародний бестселлер набагато економічно вигідніше, аніж працювати із українським автором.
А чи є якась підтримка молодих авторів?
У видавництві «Фонтан казок» є конкурс «Напишіть про мене книжку», який відкрив чимало цікавих імен. Але якщо дивитись більш глобально, то найкраще підтримала сучасних українських авторів оновлена хрестоматія сучасної української дитячої літератури для початкової школи. Це виявилося дуже дієвою підтримкою в масштабах цілої країни.
Крім книги про екологію, що у вас вийде найближчим часом?
Найновіша моя книжка, яка вийшла до Книжкового Арсеналу – «Зелена білка» із серії «Слухай серцем» видавництва «Ранок».
У садочку, в який я ходила, такою іграшкою, яку хотіли мати усі, був синій їжачок. Але я дуже люблю білок, тому найжаданішою іграшкою у книзі стала вона.
Це дуже емоційна історія про наполегливість однієї маленької дівчинки, яка йшла до мети.
Відео про книгу:
Фото: надані Галиною
Читайте також
