Каміно де Сантьяго - піший паломницький шлях довжиною від 100 до 790 км в іспанське місто Сантьяго де Компостела. Головна частина маршруту проходить по території Північної Іспанії, починати паломництво можна з Іспанії, Франції, Німеччини, Португалії, Великобританії або з будь-якої іншої країни. Кінцевою метою паломництва є місто Сантьяго де Компостела, у соборі якого, за доданням, покояться мощі Святого Якова. Щорічно тисячі паломників, мандрівників, туристів і шукачів пригод проходять цей шлях - кожен зі своєю метою і своїми запитами. Шлях входить у число пам'яток всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
Анна Кравченко, мама двох дітей, господиня коворкінгу для мам із дітьми Zelenka, мандрівниця
Підготовка
Із кількох відомих маршрутів я вибрала найбільш «простий». 260 кілометрів, можна пройти за 8-12 днів. Частина шляху проходить вздовж океану - гарні краєвиди, еко-стежка -спеціальна доріжка з дерев'яного покриття, простий трекінг без складних підйомів, безпечно йти наодинці.
У спеціалізованій групі на фейсбуці знайшла необхідну інформацію: список екіпіровки, як зібрати рюкзак, скачала треккер для maps.me (додаток на телефон) із точками зупинок, читала відгуки мандрівників.
Існують книги-путівники, з усіма тонкощами шляху, можна придбати їх на Амазоні, кращі - німецького авторства.
Частину екіпіровки я купила, частину взяла у подруги. Найголовніше - зручне взуття. Хороший рюкзак коштує недешево, але можна взяти у прокат. Мені знадобилася вітровка, баф, сонцезахисні окуляри, спеціалізовані треккінгові шкарпетки і штани.
Мій рюкзак вдома важив 7 кг, у дорозі плюс вода і перекус, разом близько 8 кг. Було нормально, але можна і менше;)
Ідея бути аскетичною і обходитися мінімальною кількістю речей дуже мені сподобалася.
Шлях
Стартую у місті Порто (Португалія). У цьому місті в головному катедралі (собор) отримую Кредінсеаль (Credencial del Peregrino) - паспорт паломника, що дозволяє ночувати в альбергах (нічліжка для пілігримів, типу хостелу - усі сплять у великій кімнаті, ліжка в основному двоповерхові). Також паспорт пілігрима дозволяє обідати в кафе, користуючись «меню пілігрима» - комплексний обід за спеціальною ціною. Перше, друге і вино. Як кажуть на шляху «No Vino, No Camino».
У Кренденсіалі ставлять печатки - у місцях ночівлі, кафе, церквах. печатки - як офіційні свідоцтва, що ти тут проходив, по них у кінці шляху пілігрими отримують Компостелу (Compostela) - сертифікат про проходження шляху, пам'ятний подарунок для паломника.
Кожен день на Шляху не схожому на попередній - змінюється погода і пейзажі, приходить новий настрій і незвичайні роздуми. Рухаюся жовтими стрілками, вони вказують, куди повернути. Заблукати майже неможливо. Але якщо пропустив потрібний поворот, місцеві жителі будуть кричати, показувати, сигналити і повернуть тебе на «правильний шлях».
Щодня проходжу близько 30 кілометрів (були переходи від 26 до 40 км). Стартую у 6-7 ранку, снідаю і обідаю по дорозі. У 15-16 годин приходжу в запланований населений пункт, заселяюсь в альберг, вечеряю і лягаю спати. В альберзі завжди є гарячий душ, майже всюди двоярусні ліжка, застелені клейонкою, усі сплять у своїх спальниках, іноді зустрічається пральна машинка, завжди є тазик для прання;)
По дорозі йду в основному одна, але паралельно зустрічаються інші паломники, при бажанні можна знайти компанію. Взагалі, не дарма кажуть, що Каміно - це перш за все люди. Мені зустрілися цікаві, душевні попутники, із деякими з них дружимо і плануємо провести ще одну зустріч. Дуже цінні спогади про спільні вечері в альбергах. Інтернаціональні бесіди, пісні рідною мовою, теплі стосунки і завжди готовність допомогти один одному.
Лайфхаки пілігрима
- Краще готувати перекус для сніданку з вечора. Кафе на території Португалії зустрічалися нечасто.
- Після старту йти 4-5 годин без великих зупинок, піймавши свій ритм. Проходити більшу частину шляху до обіду, щоб після обіду останній ривок і ти на місці.
- Не змінювати взуття. Ноги звикають до того взуття, в якому йдеш, адаптуються. Навіть, якщо трапилися мозолі (а вони будуть!), в одних і тих же черевиках ймовірність нових мозолів невелика. Звичайно, взуття повинне бути зручним!
- Не боятися змінити план, якщо розумієш, що можеш йти далі - йти до наступного пункту, або навпаки, дати собі відпочинок і пройти меншу дистанцію.
- Бути готовим до кріпатури з ранку. І точно знати, що через годину «розходишся» і все пройде.
- Втома і голод відчуваються тільки тоді, коли зупиняєшся. Зупинятися рідше.
- Пити воду маленькими ковтками.
- Рано лягати спати. Використовувати беруші і пов'язку на очі. Хороший сон - легкість на шляху наступного дня.
- Перекушувати бананами. У них міститься калій.
- Насолоджуватися у моменті всім, що відбувається. Почути і зловити Шлях. Він допомагає і підказує.
Бюджет
Прийнято вважати, що 1 кілометр = 1 євро. Звичайно, це ідеальний розклад, я витратила трохи більше, але в цілому цей вид подорожі може вважатися бюджетним.
Вартість ночівлі 6-7 євро в муніципальному альберзі і 8-15 – у приватному. У приватних часто включена вечеря або сніданок. Кава і вода в дорозі - 1 євро, комплексний обід - 8-10 євро, спільна вечеря із пілігримами - 3-5 євро (купуємо їжу в супермаркеті, готуємо на всіх багато, смачно, із вином).
На іспанській частині шляху місцеві люди залишають на воротах своїх будинків воду і перекус для пілігримів. Якщо закінчилася вода, можна постукати в будь-який будинок і там дадуть води і ще чого-небудь «на доріжку».
Зустрічі
Пілігрими вважають, що на Шляху ми часто зустрічаємося із тим, що знаходиться всередині нас - страхи, хвилювання, мрії і бажання. Із чим вийшли на Шлях, те найчастіше і отримали.
У моїх уявленнях про Шлях мені було страшно йти через ліс наодинці, але як відомо «у страху очі великі». Цікаво було спостерігати, як трансформувався страх і став моєю опорою і силою у цій подорожі. Як до четвертого дня хотілося йти лісом наодинці, а пілігримів стало так багато, що ні продихнути. Це просто настав час для знайомства і спілкування;)
Біль
У всіх боліли ноги і з'являлися мозолі. Навантаження було досить великим, але посильним практично кожному. На Шляху мені зустрічалися ті, хто хромали, але завжди бадьорі духом люди похилого віку, діабетики, маленькі діти (наймолодша пілігрімша - 9 місяців). Усі вони хотіли йти і йшли. Я стартувала з сильною застудою, але у процесі походу все пройшло, з'явилося багато сил і жодного разу не захотілося понить.
Хороша новина в тому, що кріпатура проходила приблизно через пів години-годину після початку нового дня шляху.
Багато літніх людей на шляху йдуть без рюкзаків, а їхні речі з пункту в пункт перевозить спеціальна служба.
Навіщо
Чому тисячі людей щомісяця проходять Шлях Сантьяго?
У кожного своя мета.
- Релігійна - Святий Сантьяго (Яків по-нашому) один з апостолів Ісуса, саме до його мощей ідуть паломники в головний собор іспанського міста Сантьяго-де-Компостела молитися, просити про допомогу або дякувати.
- Еспіритуал - духовний шлях. Знайти відповіді на свої внутрішні питання, знайти Бога всередині себе.
- Туристична - хороша можливість зануритися у культуру декількох країн і провести відпустку незвично.
- Побути наодинці з собою.
- Перевірити свої фізичні здібності.
- Знайти нових друзів.
Список можна продовжувати.
Фінал
Я намагалася не будувати ніяких планів і максимально нічого не очікувати від проходження Шляху. Навіть план щоденного походу був дуже умовним і чіткість знаходила напередодні кожного наступного дня.
Мені вдалося побути наодинці з собою (6 років мама без вихідних!), побути в стані внутрішньої тиші, насолодитися красою природи і спілкуванням із новими людьми. Звичайно, Шлях приніс свої дари й інсайти, яким не вдасться поділитися словами. Головне, що вдалося усвідомити, будь-який Шлях - той самий, якщо він веде до себе.
Ми йшли різними шляхами, лісами, містами, стежками, вздовж океану або в глибині країни. Ми боялися, відчували біль, втомлювалися, раділи, сміялися, купалися в океані, пили вино і йшли, не дивлячись ні на що. Ми отримували інсайти, відповіді або просто тишу із красою.
Ми дійшли до головного собору Сантьяго де Компостела, ми стояли поруч слухали Месу (спеціальна служба для пілігримів) і нічого не розуміли на іспанському, але відчували.
Ми плакали, любили і тиснули один одному руки.
Ми дійшли.
Як кажуть на Каміно - ми зрозуміли, що дійшли до кінця і це і було початком Шляху.
Buen Camino!
Книги.
- Дзвінка Матіяш «Дорога Святого Якова»,
- Паоло Коельо «Щоденник Мага»,
- Хапе Керкелінг «Ну все, я пішов» (Ich bin dann Mal Weg »(не знаю, якої якості переклад, читала німецькою).
Кіно.
- Шлях (The Way 2010 Еміліо Естевес),
- Дика (Wild, 2014 Жан Марк Вале),
- Стежки (Tracks, 2013 Джон Каррен).
Фото - особистий архів Анни Кравченко
