Як же проходив набір у школи в цьому році і які "цікаві" моменти виявилися - погляд зсередини від шкільного психолога Наталії Балахтар.
Наталя Балахтар - шкільний психолог, Київ.
Історія впровадження нововведень у спеціалізованій школі. Нагадаю, що в цьому році наше Міністерство освіти зобов'язало школи приймати дітей без будь-яких співбесід і за новою схемою. І, звичайно, у нас у школі вирішили чітко виконувати розпорядження міністерства. Зазначу, що наша школа - спеціалізована з хорошою англійською мовою (була до скасування спеціалізації) і завжди користувалася популярністю у батьків майбутніх першокласників. І так як бажаючих вступити до школи завжди було більше, ніж місць, була вироблена прозора схема прийому, яка не викликала сумнівів і негативу навіть у батьків неприйнятих дітей. Але...
Коли приблизно в січні у школу потягнулися небайдужі батьки, щоб дізнатися подробиці про прийом до першого класу, ми були змушені відповідати "вибачте, але у нас немає інформації, ми не знаємо". Адже крім загального контуру - без співбесід із дітьми і нова схема - деталей поки не було. А там, де немає інформації, там з'являється невпевненість - страх - тривога - злість. Саме ці емоції демонстрували батьки, які не отримували чіткої відповіді, і, зрозуміло, що це не додавало позитиву у відносинах зі школою. І, на жаль, відсутність повної та достатньої інформації стало трендом всієї кампанії прийому, і ще багато разів нам доводилося відповідати на запитання батьків "вибачте, ми не знаємо, немає інформації".
Складнощі першого разу
Протягом компанії було багато розпоряджень, які суперечили і перекривали один одного. Наприклад, закріплення за школою мікрорайону, з якого діти повинні бути прийнятими, у першу чергу. Спочатку "нарізка території" проходила за старими, давно прийнятим нормативам, але виявилося, що це неактуально, так як у деякі школи могло прийти лише 10 - 15 першокласників. І територію довелося "нарізати" по-новому. Але ось тільки уявіть емоції батьків, яких спочатку повідомили, що вони відносяться до території нашої хорошої школи, а потім повідомили про те, що "вибачте, ви - не наш мікрорайон".
Наступним неприємним моментом були "ігри" із датою початку прийому в школу. Їх було кілька: спочатку 23 квітня, потім 2 травня, і знову 23 квітня. Здавалося б, дрібниця, дата, ну що тут такого. Насправді ці зміни додали багато порожньої роботи школі (двічі обдзвонювати понад 120 сімей першокласників протягом 3 днів з інформацією про чергове перенесення зустрічі) і додавали негативу і роздратування батькам (багатьом із-за перенесення часу здачі документів довелося тричі міняти свої плани). Хтось намагався приймати це спокійно, а хтось дзвонив у райвно або міністерство зі скаргою на самоуправство школи.
Нововведення викликали багато емоцій у батьків - і дуже різних. Наприклад, хтось був радий закріпленню за школою по мікрорайону, а хтось називав це "кріпосним правом" і обурювався тим, що не може привести дитину в вподобану школу (теоретично, звичайно, може, але на вільні місця, а далі долю вирішує лотерея і немає ніяких гарантій).
Дуже багато питань викликало проведення лотереї: як, яким чином, хто проводить. І самими розчарованими цим рішенням виявилися батьки, які прагнули розвивати свою дитину, а тепер виявилося, що його знання, кругозір, розвиток ні на що не впливають, і від дитини і його дій взагалі нічого не залежить. А все вирішує лототрон...
Побоювання батьків викликають і інклюзивні класи.
"Нешкільні" проблеми
З особистих спостережень. У цьому році я не проводила співбесід із дітьми в якості психолога, а оформляла інформацію у Реєстрі першокласників у присутності батьків і дітей (90% батьків приходили здавати документи разом із дітками). І навіть не спілкуючись із дитиною, чуєш як він каже - вимовляє слова і звуки. Величезна кількість дітей має логопедичні проблеми! У минулому році за статистикою нашої школи кожна третя дитина мала проблеми з вимовою звуків і лише дві третини батьків звертали на це увагу, часто стимулом до роботи ставав прийом - співбесіда у школу. Цього року прийом спрощений і батьки розслабилися. Дітей із логопедичними проблемами стало ще більше. А на моє запитання про звернення до логопеда, була відповідь: "Ну у вас же у школі є логопед - нехай і працює". А те, що логопед один на кілька шкіл і на 2 тисячі дітей - це нецікаво. Напевно, це про відповідальність або інфантильності дорослих.
І ще. Нововведення у прийомі подарували малозабезпеченим (і не тільки) жителям околиць школи ідею для бізнесу. Батьки, які не хочуть довіряти долю дитини лототрону, але дуже хочуть потрапити в обрану школу, шукають різні варіанти. І укладають договір оренди - із друзями, родичами, знайомими, просто незнайомими бабусями, які хочуть трохи заробити. Так, договір нотаріально завірений, а й ідея для бізнесу непогана! Попереду початок червня і лотерея на вільні місця. Чим завершиться - побачимо. Сподіваюся, позитиву буде більше!
Фото: shutterstock.com
Читайте також
