Ви напевно чули, що в Україні в цьому році проходить уже друга церемонія нагородження кращого вчителя року Global Teacher Prize Ukraine. Це міжнародна премія із центром у м. Дубай, де вибирають кращого вчителя року в світі. І там переможець отримує премію в 1 млн. дол. Тому Global Teacher Prize ще називають "Учитель на мільйон".
В Україні організатором Global Teacher Prize виступає ГО "Освіторія". У цьому році вона отримала майже 2000 анкет-заявок від учителів (багатьох номінували діти). Серед цих кандидатів був і Олександр.
Після онлайн-голосування наш герой потрапив у десятку кращих вчителів України, а після ще одного конкурсного етапу і оцінок суворого журі став переможцем.
КРАЩИЙ УЧИТЕЛЬ РОКУ ОТРИМАВ ПОЇЗДКУ ДО ДУБАЙ НА GLOBAL EDUCATION AND SKILLS FORUM 2019, РІК БЕЗКОШТОВНОГО НАВЧАННЯ ВІД "ОСВІТОРІІ" І 250000 ГРН.
Довідка. Олександр Жук, учитель інформатики у школі-інтернаті для дітей із вадами слуху, який займається інклюзивною освітою, вивчив мову жестів і разом із дітьми створює роботів і майструє сонячні панелі, а також три роки поспіль перемагає у математичному конкурсі з усного рахунку.
Ми з Олександром зустрілися на наступний день після яскравої церемонії в офісі ГО "Освіторія" і поговорили не лише про те, куди піде чверть мільйона, але про дуже важливі речі: про місію вчителя, бажання навчати і вчитися, мотивацію, перспективи освіти, про інклюзію і булінг, про радощі вчителя і трохи про втому.
Ви з самого початку пішли у педагогіку?
Ні, на початку я здобував освіту економіста, швидко зрозумів, що це не моє, хоча закінчив навчання заради мами (сміється). Але вже на 4 курсі я відніс документи до Запорізького національного університету, щоб вчитися на психолога. І деякий час їздив з університету в університет (з Дніпра, звідки я родом, до Запоріжжя), частково мав онлайн-навчання. І тут я швидко усвідомив, що хочу стати вчителем.
Потім, через два роки, подав документи в Київський педагогічний університет на факультет сурдоперекладу.
Чому такий вибір - сурдоперекладач?
Коли я прийшов до школи, в якій вчиться багато дітей з вадами слуху, то зрозумів, що можу давати ту підтримку дітям, яка їм необхідна в повній мірі, лише володіючи їх мовою. Я і до університету вивчав жестову мову - мене вчили діти, але потрібно було володіти нею на гарному рівні. Я як психолог розумів, що посередник-перекладач - не кращий варіант для налагодження контакту з дітьми. Тому і пішов учитись.
Раніше я не дуже-то і знав, що таке педагогіка. До школи та вчительства ставився навіть дещо негативно: не любив ходити до школи, ще й часто хворів… А вже працюючи (спочатку вихователем), зрозумів, що мені завжди щось не вистачає в нашій освіті - можливості саморозвитку, насамперед…
А ще... коли я почав спілкуватися з дітьми, то захотів мати і власну дитину (але поки що немає). І це моє бажання бути татом переніс на учнів.
Я називаю їх «мої діти» (сміється). Я їх так сприймаю. Люди не дуже розуміють, запитують: «У тебе хіба є діти?», «Так, - кажу, - у мене їх багато!»
Мені якось сказали: «Вас другою мамою не можна назвати, то будемо називати «класний тато». Воно так до мене прив’язалося, так і залишилось.
Класне «прізвисько» у всіх сенсах:)!
Так. А ще моє прізвище легко запамятати і показати за допомогою жестів. Тому так і називають - Жук, а от Олександр Анатольович важко продактелювати, частіше показують "О.А".
І ви вже крутий спеціаліст по сурдоперекладу і спілкуванню з дітьми з вадами слуху?
Стараюсь, але мову жестів неможливо вивчити остаточно, бо вона постійно насичується новими словами, які вигадують діти і їхні батьки. У кожній області свій набір, навіть у кожному закладі може бути свій словничок. Плюс у нас раніше було багато російськомовних людей, а теперішні діти лише нещодавно почали робити акцент на українську мову. Російський діалект дещо відрізняється від українського, з’являється багато неологізмів.
Мова жестів не заважає зближенню, якщо гарно володіти нею? Чи вдається вам донести до дітей все, що ви хотіли донести?
Не вдається, діти часто розсіяні, їм не вистачає уваги. Трохи відволікся, повернув голову, і все – втратив суть. Тому буває важкувато. Та й нема жестової мови для термінів з інформатики, такої специфічної лексики.
У вас ще й освіта з інформатики є. Так)?
Так, я вже почав працювати, був вихователем деякий час, і тобі побачив, які креативні речі діти можуть створювати на гаджетах. Зрозумів, що потрібно давати їм знання, щоб це було на високому рівні. Тому вивчився на вчителя інформатики.
Діти спеціалізованої школи цілий тиждень з вами?
У нас різні діти: є з порушенням слуху і без, є інклюзивні класи, є окремі. Хтось приходить щодня, а ті, що живуть в області, приїздять на цілий тиждень, бо щодня возити проблематично.
Щодо інклюзивних класів, які виклики ви бачите? І окреме питання щодо булінгу у цьому контексті
У нас таке питання не виникає. Наші діти ж постійно разом, з садочка. Діти з вадами слуху постійно серед дітей без таких вад. Для усіх - це норма. Навіть, якщо діти з вадами слуху у окремому класі, вони постійно спілкуються з іншими під час дозвілля, на перервах.
А щодо інших закладів, то там ця проблема присутня. Коли я навчався в школі, то у нас була дівчинка з ДЦП і до неї м’яко кажучи відносились не дуже. І це погано, але це ще й провина вчителів, вони не говорили з нами про це. Вони не гуртували клас, щоб всі могли однаково навчатися.
Вчителям дуже потрібна спеціальна підготовка. І якщо вчитель не згуртує клас, то ми отримаємо травлю.
І розуміння потрібно прививати десь до 5-го класу, бо потім буде важче. Зараз і діти, і батьки не знають, як реагувати на дітей з особливими потребами. Але ми маємо усвідомити, що це наше майбутнє і не можна нікого вилучати з суспільства, ми всі рівні.
Повернемося до радісних моментів. Як вам бути переможцем?
Дуже радісно! Сьогодні я вже трохи заспокоївся, прийшов до тями. І розумію, що цінність цього дійства, перш за все, в тому, що у нас з’явилось чітке відчуття, що вчителі дійсно потрібні. Я розумію, що багатьох вчителів потрібно стимулювати. Скажи, що зробити, вони підуть і зроблять! Таких багато, важливо показати, що це потрібно, і націлити, підтримати.
У мене протягом конкурсу було стільки вражень: ми спілкувалися з вчителями з Західної України, там уних стільки драйву, вони такі креативні, з ними хочеться спілкуватись чи просто постояти поруч, щоб набратися тієї енергії.
А риси повинен мати сучасний вчитель?
Він має бути активним, життєрадісним, постійно посміхатися.
Навіть якщо на душі кішки шкребуть?
А чого б це не залишити вдома? Потрібно вміти переключити себе, ставити бар’єр між внутрішнім негативом і оточуючими. Чому від моїх проблем мають страждати інші?
Також вчитель повинен бути критично мислячими, вміти логічно мислити, бути сучасним, стильним (сміється). Діти починають через певний час переймати твої звички, стиль. Так, потрібно розуміти міру, але й допускати свободу.
Дітям точно потрібна свобода. Що робити, щоб вона з’явилася у багатьох вчителів?
Потрібно підхоплювати вчителів, які щойно прийшли до школи. Ті, які вже укорінились, їх важко розгойдувати, інколи неможливо. А молодих потрібно підхоплювати, підтримувати, давати напрям руху.
Щоб ви порадили колегам?
Не боятися змін. Бути готовим до трансформації в суспільстві, дивитися і відчувати, чого саме потребують діти. Розуміти, чого вони хочуть.
«Вони хочуть тільки грати»!
Так чому б це не зробити через гру? Це ж круто!
А ще дітям потрібне спілкування. Вони заходять до мого класу і починають спілкуватись, кожну перерву. Інколи, після 5-ї перерви без чаю та передишки, я зачиняю двері, щоб хоч 10 хвилин перепочити. Але я стараюсь не показувати, що втомився, бо діти не будуть наполегливими - якщо їх декілька раз відштовхнути, то вони підуть і не повернуться. Не будуть вірити.
Інформатика – у вас весела: сонячні панелі, 3D принтер… Як цього досягати, бо прогама ж застаріла?
Все залежить від викладача, я стараюсь мати найкраще обладнання, найкращий клас: йду до директора, щоб розказати і показати, що потрібно і чому. Як я можу навчити тому, чого діти не бачать і не мають можливості вивчати на практиці? Віртуально? Ми беремо участь у конкурсах і грантах, виграємо і маємо краще обладнання.
Взагалі, я сам усім цим цікавлюсь. Наприклад, я купив квадрокоптера і приніс дітям, щоб вони побачили. У нас є роботи, яких можна запрограмувати, і це реальні речі, які зрозумілі дітям. Це майже те програмування, що і в шкільній програмі, але цікавіше.
Дітям важливо розуміти, навіщо ми робимо те, чи інше. Навіщо програмувати калькулятор (а це є в програмі), якщо він – у кожному телефоні? Для них важлива робота з сенсом і мені це дуже імпонує
І насамкінець, на що витратите чверть мільйона?
На гарний гурток та на самосвіту. Я мав нагоду вчитися за кордоном і зрозумів, що є зовсім інші підходи, інші погляди. І це дуже широкий спектр речей, які потрібно знати вчителю.
Я бажаю, щоб збулися всі плани та мрії!
Дякую.
Фото та відео: Освіторія
