Просто сказати «візьми себе в руки», «не сумуй», «все буде добре» дитині що потрапила у тенета депресії, не продуктивно і ніяк не змінить її стану. Бо клінічна депресія це не просто сум чи поганий настрій, дитина не в змозі просто «перестати сумувати», бо все значно серйозніше і часто впоратись без допомоги фахівця майже не можливо. Однак, і фахівець без участі батьків може не впоратися з хворобою (так, це справжнє захворювання, а діагноз має поставити лікар, зазвичай – психотерапевт або психіатр). Тож, батькам варто розрізняти тривожні ознаки депресії у дитини:
- незвичний і постійний смуток або дратівливість;
- раптова втрата інтересу до занять, які завжди подобалися дитині;
- зміна ваги;
- порушення сну;
- менше говорить і рідше дивиться в очі, ніж зазвичай;
- млявість;
- у молодших дітей можливий регрес в навичках;
- зниження самооцінки;
- відчуття безнадійності;
- самоушкодження у підлітків;
- думки про самогубство або спроби його вчинити.
Депресія — це стан, коли людина відчуває глибокий сум та безнадійність, втрачає сенс життя, і це впливає на її ставлення до себе та стосунки з іншими людьми. Часто депресія супроводжується тривогою.
У дітей, які пережили втрату і горе, ймовірність розвитку депресії також вища.
Діти, які перебувають у стані стресу та/або переживають втрату близьких, можуть мати розлади уваги, складнощі в навчанні, змінювати поведінку.
Ці симптоми не обов'язково є свідченням клінічної депресії, але якщо вони тривають щонайменше два тижні, стан погіршується, додаються нові ознаки, це безумовно привід звернутися до лікаря.
Як допомогти дитині, що страждає на депресію
Ми вже домовились – ставити діагноз має лікар. Також від назначить лікування, та визначить, чи потрібні дитині антидепресанти (так, дітям також їх призначають). Ну а що ж батьки? Ми не маємо сидіти і чекати, поки все мнеться, але варто бути терплячими, обережними, уважними, та контролювати власні емоції. У допомогу батькам спеціалісти ЮНІСЕФ опублікували матеріали на сайті проєкту «Спільнотека»
- Щоб підтримати дитину, розмовляйте з нею якомога частіше, особливо якщо вона звертається до вас. Використовуйте ці моменти для того, щоб побудувати ще ближчі стосунки. Варто також постійно нагадувати дитині, що ви її підтримуєте і завжди готові допомогти.
- Заохочуйте дитину приходити до вас, коли вона засмучена, і запевняйте її, що ви докладете всіх зусиль, щоб підтримати її. Одне із найважливіших правил: дитина має чути від батьків або людей, які їх замінюють, такі фрази: «я з тобою», «ми пройдемо це разом».
- Слідкуйте за тим, щоб дитина була зайнята протягом дня і щоб її день був наповнений цікавими заняттями. У розпорядку дня мають поєднуватися різні види діяльності: розваги, дозвілля, ігри, навчання, щоденні домашні справи, час із родиною, сон і відпочинок.
- Щоб відволікти дитину, залучайте її до занять, які їй до вподоби, наприклад, малювання, танців, слухання музики, садівництва тощо. Ці заняття відвертатимуть увагу від негативних думок і допоможуть полегшити емоційний стан.
- Практикуйте вправи на розслаблення, наприклад, глибоке дихання.
Варто пам’ятати, що у стані дитини не завжди винні дорослі. Під час війни спричинити депресію можуть швидше обставини, на які батьки не мають впливу і які не здатні контролювати. Дорослим необхідно піклуватися про себе, щоб вони могли дбати про дитину.
Читайте також
