Коли хлопчики подорослішають, вони вже звикли ризикувати знову і знову. І за це їх чекає нагорода. У Кремнієвій долині часто говорять, не зазнавши невдач, не отримаєте поваги. Іншими словами, ми виховуємо наших дівчат бути ідеальними і виховуємо наших хлопців бути сміливими.
До чого призводить така різниця у вихованні, та чому це важливо і варто змінювати розповіла активістка, засновниця організації, що працює над скороченням гендерного розриву в технологіях Решма Сауджани в своєму виступі на конференції TED.
Деякі переживають через бюджетний дефіцит, але я турбуюсь через наш брак сміливості. Наша економіка, наше суспільство просто програє тому, що ми не навчаємо дівчат відважності. Брак сміливості є причиною того, що жінки недостатньо представлені у науці й технологіях, на керівних посадах, у радах директорів, у Конгресі - майже скрізь, куди не глянь.
У 1980-х роках психолог Керол Двек спостерігала, як здібні п'ятикласники виконували завдання, яке було надто важким для них. Вона побачила, що здібні дівчата здаються швидше. Що вище IQ, тим швидше вони здавались. Здібні хлопці, навпаки, робили виклик важкому матеріалу, для них це було щось на кшталт стимулу. Вони докладали вдвічі більше зусиль.
Нам слід боротись із вихованням досконалості, але ми повинні поєднати це із будуванням сестринства, у якому дівчата усвідомлять, що вони не самі.
Що відбувається? Що ж, на рівні п'ятого класу дівчата зазвичай перевершують хлопців у будь-якому предметі, включаючи математику та природничі науки, то ж це не стосується здібностей. Різниця - у їхньому ставленні до випробовування. І це не завершується у 5-му класі. Вчені говорять, що чоловіки претендуватимуть на роботу, якщо вони відповідають хоча б 60-ти відсоткам кваліфікації, а жінки згодяться лише у разі повної, 100-відсоткової, відповідності. 100%. Це дослідження зазвичай є доказом того, що жінки потребують більше впевненості. Але я вважаю, що це є доказом того, що жінок суспільство навчило прагнути досконалості, і вони є надто обережними.
І навіть, якщо ми є амбіційними, навіть якщо ми повністю віддаємось роботі, виховання бути ідеальними призвело до того, що ми не ризикуємо. І тому ці 600,000 робочих місць, які є відкритими зараз у комп'ютерній технології, жінки залишають позаду, і це означає, що наша економіка теж відстає від усіх інновацій та проблем, які жінки могли б залагодити, якби їх виховували бути сміливими, замість того, щоб бути досконалими.
Тож у 2012 я розпочала навчати дівчат програмуванню. І зрозуміла, що навчаючи їх програмувати, я навчаю їх бути сміливими. Програмування - це нескінченний процес спроб і помилок, намагання отримати потрібну команду в потрібному місці, інколи крапка з комою робить різницю між успіхом та невдачею. Коди ламаються і пізніше розпадаються, часто потрібно багато часу та зусиль, поки настане чудовий момент, коли те, над чим ви працюєте, оживає. Це вимагає наполегливості. Це вимагає недосконалості.
Ми повинні навчати наших дівчат миритись із недосконалістю, і ми повинні це зробити зараз.
Ми одразу зауважили у нашій програмі наш дівочий страх зробити щось неправильно, страх бути недосконалою. Наш викладач розказує одну й ту ж історію. В перший тиждень, коли дівчата тільки вчяться програмувати, котрась зі студенток неодмінно просить підійти і говорить: «Я не знаю, який код писати». Вчителька дивиться на її екран і бачить порожній текстовий редактор. Якби вона не знала, як усе насправді, то подумала б, що її студентка провела останні 20 хвилин, просто втупившись у екран. Але клацнувши «назад» декілька разів, вона бачить, що студентка написала код і видалила його. Вона пробувала, була близько, але не на 100% правильно. Замість того, щоб показати свій прогрес, вона не покаже нічого взагалі. Досконалість чи невдача.
Виявляється, наші дівчата справді здібні до програмування, але недостатньо просто навчити їх цьому.
Мій друг, Лев Брі, професор Колумбійського університету, який викладає вступ до Java, розказав мені про свої робочі години разом із студентами з інформатики. Коли хлопці мають труднощі із завданням, вони приходять до мене і кажуть: «Професоре, щось не так із моїми кодом». Дівчата приходять і говорять: «Професоре, щось не так зі мною».
Нам слід боротись із вихованням досконалості, але ми повинні поєднати це із будуванням сестринства, у якому дівчата усвідомлять, що вони не самі. Адже більше старатись не означає полагодити зламану систему. Важко сказати, скільки жінок кажуть мені: «Я боюсь підняти руку, я боюсь запитати, тому що не хочу буду лише однією, хто не зрозумів, однією, кому не дається легко». Коли ми навчимо дівчат бути сміливими і матимемо інтернет-підтримку, вони будуть робити неймовірні речі, і я бачу це кожного дня Візьмемо, наприклад, двоє старшокласниць, які зробили гру «Біг с тампоном», так, Tampon Run, для боротьби із табу менструації і сексизму в іграх. Або сибірська втікачка, яка наважилась показати любов до своєї нової країни, зробивши додаток, що допомагає американцям голосувати. Або 16-річна дівчина, яка розробила алгоритм для виявлення доброякісних чи злоякісних клітин, щоб врятувати батькові життя, тому що він хворий на рак. Це лише три приклади із тисячі, із тисячі дівчат, яких навчали недосконалості, які навчились пробувати, навчились витривалості. Неважливо, чи стануть вони програмістами, чи наступною Гілларі Клінтон чи Бейонсі, вони не будуть відкладати свої мрії.
І ці мрії ще ніколи не були такими важливими для нашої країни. Для зростання будь-якої економіки, для справжнього нововведення, ми не можемо лишити позаду половину нашого населення. Ми повинні навчати наших дівчат миритись із недосконалістю, і ми повинні це зробити зараз. Нам треба навчати їх сміливості у школах на початках їхньої кар'єри, коли це все найбільше впливає на їхні життя і життя інших, вони повинні побачити, що ми будемо їх любити і приймати не за досконалість, а за мужність. Мені потрібно, щоб кожен із вас сказав своїй знайомій жінці - вашій сестрі, племінниці, співробітниці чи колезі - змиріться із недосконалістю. Коли ми вчитимемо дівчат недосконалості і допомагатимемо їм використовувати це, ми збудуємо рух молодих сміливих жінок, які збудують кращий світ для себе і для кожного із нас.
Перклад: Sofiya Dzikovska
