Звісно, не варто чекати від дворічної дитини, що вона по першому наказу мами почне збирати розкидані іграшки, або припинить тягнути кішку за вуса. Але кішка такого терпіти не стане і миттю відповість – це перші наслідки, з якими стикнеться малеча. Може дитина повторить ці дії ще раз або два, та з рештою запам’ятає, що чіпати кицьку небезпечно. Але такий досвід не стане осмисленим, лише виробить умовний рефлекс. Після трьох років малеча вже в змозі розуміти прості зв’язки між діями та наслідками, але покарання не найефективніший спосіб, бо, зв’язок до прикладу, між не прибраною кімнатою та забороною дивитися мультики зовсім не очевидний для дитини.
Немає правильного чи неправильного способу дозволити природним наслідкам діяти на дітей, але є кілька стратегій, які ви можете спробувати:
Наслідки мають бути безпосередньо і зрозуміло поєднаними з вчинками
Природні наслідки досить прості, якщо ваша дитина зробила щось, чого не повинна була робити. Проте дозволити дитині відчути їх для багатьох батьків може бути важко, особливо, якщо наслідки дитину (частіше підлітка та передпідлітка) не бентежать. Наприклад, буває важко розрізнити що гірше – не винесене сміття чи не виконані інші домашні обов’язки, чи переповнене сміттєве відро та не вимитий посуд. Тут наслідком може бути невдоволення дорослих, та навіть деякі обмеження, але не варто починати зі слів «якщо ти це не зробиш, то не…» - по-перше, це звучить як погроза, тому викликає миттєвий спротив, та не формується зв’язок між дією (бездіяльністю), та покаранням.
Замінивши конструкцію на: «Коли ти винесеш сміття, зможеш грати на смартфоні». Таким чином поступово сформулюється принцип: роби те, що повинен зробити, перш ніж робити те, що хочеш зробити.
Привілей як природний наслідок відповідальності
Інша мантра, яку слід підкреслити, полягає в тому, що привілеї дорівнюють відповідальності. Так, наприклад, привілей грати з певними іграшками дитина має тоді, коли прибирає ті, з якими вже гралася. Для початку з малюками можна робити прибирання разом, та пояснити, що це є правило, а за невиконання чекають наслідки. Іграшка, яка залишиться неприбраною забирається, і гратися нею можна тільки після того, як будуть прибрані всі інші.
Це спрацьовує не лише для матеріальних привілеїв, а й для нематеріальних: якщо дитина не може мирно грати зі своїми братами та сестрами, вона втрачає привілей грати з ними. Якщо підліток не говорить з вами з повагою, він втрачає привілей бути вислуханим. Однак замість того, щоб сказати «Не смій зі мною так розмовляти!» спокійно поясніть: «Я буду рада обговорити це, коли ти зможеш поговорити про це спокійно. Ти зможеш знайти мене в моїй кімнаті, коли будеш готовий/а».
Говоріть правду
Цього принципу варто дотримуватися в будь якій ситуації – діти це особистості і вони заслуговують на повагу та чесність. Що до дій та наслідків – принцип чесності також працює! Наприклад, якщо дитина весь день погано поводилася, а потім запитала: «Чи можемо ми піти сьогодні ввечері на морозиво?» скажіть те, що ти думаєте: «Знаєш, після того, як ти сьогодні повівся, мені справді не хочеться водити тебе на морозиво». Чого це має навчити? Урок? Коли ви робиш людям погано, наслідком є те, що вони навряд чи матимуть бажання проводити з вами час.
4. Майте запасний план
Навіть дотримуючись цих емпіричних правил, будуть випадки, коли «природні наслідки» покарань для дітей не спрацюють. Наприклад, це не принесе великої користі, якщо дитина вважає природний наслідок неважливим чи надто довгостроковим (наприклад, загроза карієсу через відмову чистити зуби ), або якщо дозволити їй відчути наслідки може завдати шкоди комусь іншому (ви не можу дозволити їм побачити, як це кидати каміння в когось). І шукати логічний наслідок зазвичай не має сенсу, коли ви поспішаєте кудись, наприклад, дитячий садок. Тобто, варто бути гнучкими та при цьому послідовними, а іноді небажану дію просто жорстко припинити, пояснивши можливі наслідки згодом.
Авторка книг про виховання дітей Мадлін Свіфт каже, що ніколи не слід шукати надто старанно: «Якщо наслідки не є яскраво очевидними, то це, ймовірно, неправильна стратегія».
Пам’ятайте, що природні наслідки можуть бути корисними, але вони також не повинні бути єдиними засобом виховання, це лише один з інструментів у навчання дитини життя у соціумі: «Молоток необхідний для будь-якого будівельника, але для будівництва будинку йому знадобляться інші інструменти».
Читайте також
