Дуже б хотілось порадити батькам, не привчати малюків до гаджетів надто рано, проте, ми реалісти, і чудово розуміємо, що це не реально. Ну, майже не реально. Адже мультик так швидко заспокоює і навіть вивільняє батьківський час, що не піддатись спокусі не можливо. Сучасні психологи не такі категоричні, але все ж варто розуміти, як саме постійне і неконтрольоване використання гаджетів впливає на дитячий мозок, на ваші відносини з малюком і на його загальний розвиток. А також, що робити, аби зменшити вплив.
Як гаджети впливають на нервову систему дитини
Яскраві рухомі картинки миттєво стимулюють викид дофаміну – і це стосується будь яких мультиків, не важливо – на моніторі чи по телевізору. Дитина отримує веселі образи, бачить швидку зміну кадрів і взагалі не має потреби щось вигадувати. Мозок звикає до легкого способу стимуляції емоцій і стає від них залежним. Це можна порівняти з підсилювачами смаку, які вбивають бажання споживати природну їжу.
У реальному житті таких стимулів немає, тому без екрана дитині складніше заспокоїтися, чекати, терпіти паузи. Всесвітня організація охорони здоров’я у своїх рекомендаціях підкреслює: надмірний пасивний екранний час знижує здатність дитини до саморегуляції, особливо в ранньому віці.
Чому батьки починають втрачати терпіння
Коли дитина звикає заспокоюватися через екран, вона гірше переносить фрустрацію. З’являється більше протестів, істерик, різких емоцій. Для батьків це означає одне: навантаження на їхню нервову систему зростає.
Дорослий опиняється у пастці. Чим частіше екран використовується як заспокійливий засіб, тим менше у дитини внутрішніх інструментів саморегуляції. А чим менше цих інструментів, тим більше вона потребує зовнішньої допомоги. У результаті батьки відчувають виснаження, дратівливість і провину за власні зриви.
Психологиня Світлана Ройз пояснює це просто: коли дитина не вміє витримувати нудьгу й напругу, дорослий змушений робити це за неї. І якщо ресурсів у батьків мало, терпіння закінчується швидко.
Нудьга як точка відновлення для всієї родини
Нудьга — це не порожнеча, а пауза для нервової системи, яка необхідна для її перезапуску. Саме в ній дитина вчиться самостійно регулювати свій стан. Спочатку це викликає спротив, але з часом мозок адаптується і починає шукати власні рішення.
Для батьків це означає зменшення постійної напруги. Коли дитина здатна самостійно гратися і витримувати паузи, дорослому не доводиться бути «регулятором» кожної емоції.
Як повернути дитині фантазію без тотальних заборон
Ми вже погодились, що відмовлятись від буд яких гаджетів немає потреби і особливого сенсу – адже вони існують, дитина їх бачить і житиме в світі з ними і надалі. Але, варто максимально скоротити екранний час, та заповнити вивільнені години чимось більш корисним. Наприклад – нічим. Тобто, дозволити дитині знудитись. Екран має бути чарівною кнопкою вимкнення дитини, а стати маленькою частиною великого живого дня.
- Почніть із коротких мікропауз без екрана. Навіть десять хвилин нічим-не-зайнятості запускають процеси творчості.
- Створіть середовище без готових сценаріїв: коробки, тканини, прості конструктори, предмети для уявної гри.
- Давайте дитині роль творця. Запропонуйте придумати історію, гру або власні правила — це активує інші зони мозку, ніж перегляд екрана.
- Переключайте емоції через тіло, а не через мультик. Рух, дихання, сенсорні дії допомагають знизити напругу без дофамінових «гойдалок».
- Встановіть зрозумілі рамки використання гаджетів. Передбачуваність знижує тривогу і в дітей, і в дорослих.
Коли гаджети перестають бути швидкою допомогою, а стають лише частиною дня, виграють усі — і дитина з її фантазією, і дорослі з відновленим внутрішнім ресурсом.
Джерела: МОЗ, ААР, Світлана Ройз
