Про те, як привчити малюка їсти самостійно і що для цього повинні зробити батьки, розповідає наш експерт і мама двох дітей Вікторія Дрозд.
Вікторія Дрозд - мама двох красунь-дівчаток, психолог, автор і ведуча коучингових трансформаційних ігор.
Моїй доньці було близько двох років, коли одна добра знайома побачила фото, на якому моя дитина їсть, озброївшись ложкою. Вона здивовано запитала: «А що вона сама у тебе їсть?». Мене це питання трохи здивувало: «Ну, да, давно. А твій не сам?», - запитала я у відповідь. «Ой, ні, я його годую». Хлопчик цієї знайомої виявився старшим за мою доньку всього на кілька місяців.
Мені стало цікаво, чому дитина не їсть сама. Виявилося, «він швидко втомлюється орудувати ложкою», «може кинути ложку або їжу куди попало» і т.п. Не дивно, що ми стаємо гіпервідповідальними мамами несамостійних дітей.
Хочу поділитися із вами своєю історією про те, як привчити дитину їсти самостійно.
Як тільки Фаїна навчилася сидіти, ми стали активно використовувати дитячий стільчик. І слово «активно» тут ключове. Уся справа в тому, що у істоти під назвою «мама грудничка», зазвичай, ну, дуже багато всяких справ. Вони включають у себе: справи для грудничка, справи з немовлям, справи для всіх інших і крапелька часу для себе. Так ось практично в усі ці справи можна залучати дитячий стільчик!
Так до чого тут самостійна їжа?
Справа ще в тому, що я абсолютно не згодна з висловлюванням «їжею не граються». А що з нею робити? Тим більше, що гра для дітей - це найсвятіше і найважливіше заняття.
Їжа - це прекрасний і безпечний варіант сенсорної гри! Це найрізноманітніші текстури та кольори. Чого тільки варте банальне пюре з продуктів, які малюк з радістю їсть. Я ставила на столик перед донькою тарілочку з пюре і ложечкою і що тут починалося!
Спочатку вона просто чіпала це все пальцями, руками, спробувала на смак, а потім помічала ложку і починала її вивчати. І це завжди викликало у дитини захоплення! Я в цей час могла готувати, мити посуд або теж їсти поруч.
Ми були обидві зайняті справою. Моя задача була наглядати і забезпечувати безпеку. Так, я завжди накладала в тарілку трохи більше їжі, ніж хотіла, щоб дитина з'їла, адже знала, що багато чого буде використано не за призначенням. Я реагувала на ці маніпуляції спокійно і навіть із цікавістю.
Тому що:
- варто надіти на дитину щось, що «не шкода» або «спеціально для таких справ»;
- потрібно прийняти як дань, що кожен такий прийом їжі закінчується ванною кімнатою;
- важливо розуміти, що це величезний внесок у розвиток дитини.
Діти вчаться дуже швидко і чим далі, тим менше доводиться мити після їжі малюка і кухню. Але як же цінно, що дитина планомірно і навіть непомітно для себе і батьків стає все більш самостійною і розуміє, що він «може». Адже це вже не тільки про «поїсти», це внутрішнє відчуття своєї спроможності, здатності робити і отримувати результат.
Я ніколи не боялася, що дитина «не наїсться». Максимум, що я могла зробити - це у процесі гри запропонувати дитині з'їсти кілька ложечок. Але не більше того Навіщо? Голодувати після цього дитина точно не буде, але буде розуміти, що вона робить для себе важливу справу - їсть так само як і мама!
Що ще ми із задоволенням використовували:
- цукорниця, ложка і тарілка - чудо пересипання;
- чашечки і водичка або компот / сік - диво переливання;
- йогурт - чудово намазується і смачно п'ється;
- сирий яєчний жовток - красивий і слизький.
Поступово в хід пішли вилка і ніж. Звичайно, ніж, ну, дуже рідкісний гість у руках моєї принцеси. І звичайно, він дуже безпечний. І безумовно, я переглядаю завжди за цими процесами.
Але, що я вам скажу, коли дитина вміє їсти самостійно - це зручно. І що саме класне, діти самі прекрасно і з задоволенням справляються із цим завданням. Головне, їм не заважати!
Фото: depositphotos
Читайте також
