Детальніше про фотопроект "Батьки" і його творців.
Олександр Козленко, батько сина Іллі, педагог, науковий співробітник відділу біологічного, хімічного і фізичного освіти Інституту педагогіки НАПН України, співавтор інтегрованих курсів «Природничі науки» для старшої школи, автор програм STEM-курсів для дошкільнят та молодшої школи:
Винахідники
«На моє світосприйняття як вчителя (а потім як і батька) вплинули спогади Павла Флоренського «Дітям моїм», де він яскраво описував свої дитячі враження від простих речей. Для нього все було дивним - і море, і шаруваті камені, і іскри, що вилітають із-під інструменту точильника. Я зрозумів, що головне завдання дорослого - показати дитині все багатство цього світу, уявляючи його: можна взяти і те, і це, повернути однією, іншою стороною, потім з'єднати разом і подивитися, що вийде. Зараз для цього є всі можливості: ігри, методики, інтерактивні STEM-програми, які роблять навчання цікавим. Навіть за допомогою підручних засобів - пластикових пляшок, фольги, паперу, старого дитячого конструктора - можна робити захоплюючі досліди і цікаві моделі. Цим ми і займаємося разом із сином. Створюємо стрічку часу про розвиток техніки (по слідах дитячого мультсеріалу); робимо досліди з лазерним променем у склянці або його відбитками у дзеркалах; збираємо моделі електродвигуна, вулкана, супутникової тарілки. Одного разу створили віртуальну мишоловку, використавши для цього комп'ютерну гру «Crazymachines», потім намалювали її схему на папері, а потім зібрали таку ж модель із кубиків. Вийшов чудовий проект.
Не відкладати на потім
Я став татом у 49 років. Вік, коли я вже знав, чого хочу від життя, і мені є чим поділитися із сином. Головне - не відкладати на потім. Мені близькі думки Ніна Сінклера з його книги «Commando Dad» ( «Папа-спецназ»): «Зараз це може здатися несуттєвим, але задумайтеся: вам відпущено не так вже й багато часу, щоб побути зі своїм бійцем. Які-небудь два з невеликим тисячі днів - і йому виповниться шість років, а значить, він піде у школу. Менше ніж через сім тисяч днів йому стукне вісімнадцять». І все, мій хлопчик уже дорослий, у нього своє життя. Тому і намагаюся зараз якомога більше часу проводити разом із ним: ми багато гуляємо, відвідуємо музеї, виставки. Ділюся із ним своїм сприйняттям життя. Трамваї їздять, склянки падають, тепло передається - у всього цього є науковий сенс.
Пробудити інтерес
Розвиток науки для мене - це цінність. І по життю я намагаюся свої цінності донести до інших. На це спрямовані ті програми, курси та посібники, які створюю разом із колегами. Наприклад, у проекті (спільно з Дмитрієм Шабановим) «Екологія. Конструювання біосфери» навчання йшло так: учні могли вибрати одну з 10 віртуальних планет, здійснити на ній тераформування, поселити змінених для життя у тих умовах рослин і тварин, а потім і розселити людей; корисні знання і вміння вони отримували не зазубрюючи матеріал, а працюючи з інтерактивними моделями. А адже це набагато цікавіше! Пробудити у підростаючого покоління інтерес до навчання, до пізнання, до застосування наукових навичок і знань у реальному житті - це те, у що вкладаю свій час, вміння і зусилля. Адже наше майбутнє - у дітях».
#fathers, #photostories, # батьки, # батьківство, # фотоісторії
Текст: Ольга Лаптєва (Olga Lapteva)
Фото: Nadia Ovchinina
Читайте також
