Говорити відверто про важливість соціальної адаптації людей з аутизмом у нас почали порівняно недавно, але у багатьох ця тема викликає дискомфорт. Найчастіше через страх, брак знань, міфи і стереотипи пов’язані з аутизмом. «Маленькими вони викликають співчуття і розчулення. Але подорослішавши, стають зайвими людьми замкненими в своєму маленькому світі» - з сумом каже мама одного з героїв фільму. І нажаль, часто це дійсно так.
«Особливі» – це дуже добра, світла та зворушлива історія про життя людей з аутизмом і тих, хто несе за них відповідальність. Фільм не для безтурботного відпочинку й перегляду з попкорном, але те наскільки успішним буде його прокат в нашій країні, можна вважати індикатором рівня толерантності та готовності говорити на складні теми.
Про що фільм
Головні герої юдей Бруно (актор Венсан Кассель) і мусульманин Малік (актор Реда Катеб) - соціальні працівники, що допомагають дітям з особливо важкою формою аутизму. Тим, від кого відмовилися лікарі вважаючи безнадійними. У них дуже продуктивний тандем. Бруно - безвідмовний альтруїст, керівник благодійної організації «Голос праведників». Він вирішує проблеми своїх підопічних у режимі 24/7, хоч це і шкодить його особистому життю. Малік – дещо грубий і саркастичний, забезпечує фізичну реабілітацію, заняття з ЛФК, іпотерапії. Працівники центру — колишні «важкі підлітки» з депресивних районів Парижу, кожен з яких опікується одним з «особливих». Один із них - Ділан, допомагає підлітку Валентину подолати страх і агресію, а заодно й собі, знайти місце в житті.
Це не так просто, як може здатися на перший погляд, адже поведінка людей з важкою формою аутизму часом непередбачувана. Ти маєш бути готовим отримати в щелепу, чи шукати його опівночі на вулицях мегаполісу, чи сплачувати штрафи за зіпсуті речі.
Бруно не втрачає оптимізму. Він готовий сотні раз повторити Джозефу, що не можна бити маму і зривати в метро стоп-кран. Чи обклеїти усі стіни захисним покриттям, щоб Валентин, у пориві раптового гніву, не розбив собі голову.
Але існування центру під питанням, адже державна інспекторська перевірка встановила, що вже 15 років він працює без ліцензії, а в більшості співробітників організації є мотивація і бажання допомагати, але немає диплому про спеціальну освіту. Попри це, до «Голосу праведників» черга, а нетрадиційні безмедикаментозні методи реабілітації працюють. У чому ж їх феномен?
Невигадана історія
Фільм засновано на реальних подіях, а у головних героїв є цілком реальні прототипи. Французькі соціальні працівники Стефан Бенаму та Дауда Тату, котрі понад 20 років опікувались «особливими» пацієнтами в Парижському районі Сен-Дені.
Після міністерських перевірок їхня організація опинилася під загрозою закриття. П’ять років тому режисери зняли про них документальну картину, але для того, щоб привернути увагу до цієї гостросоціальної теми в масштабах усієї планети вирішили створити ще й повнометражний художній фільм. Так з’явились «Особливі». У Франції картина вийшла в прокат ще у 2019 році, й була позитивно сприянята критиками та глядачами.
Як знімали "Особливих"
Працюючи над сценарієм фільму режисери кілька років спостерігали за підопічними реабілітаційного центру, що дозволило створити переконливі образи та ситуації, знайти потрібні слова, максимально розкрити тему. Також у фільмі, окрім професійних акторів, залучені справжні люди з аутизмом, що додає достовірності та щирості. Звісно, вчитися взаємодії усім акторам та членам знімальної групи також довелося по справжньому.
Окремої уваги заслуговує музика, від групи Grandbrothers, що вдало підкреслює настрої та емоції персонажів.
Фільм має вікові обмеження 12+, але можна дивитися і з молодшими школярами. Загалом, його варто переглянути усім, хто бажає довідатися, як живуть люди з РАС, та чому важливо їм допомагати.
А ще, переглянувши цей фільм ви довідаєтеся як насправді виглядає повсякденний героїзм, фанатична відданість справі, щира турбота про ближнього, небайдужість до чужого лиха, безмежний оптимізм і беззастережна віра у краще.
Фото:facebook
Відео: YouTube
