Мама-блогер Маріанна Рудик: на щастя бабусі на рок-концерти не ходять

Як перевернувся світ після народження доньки?

З ніг на голову. Думаю, як і у всіх. До вагітності наша сімейка рідко засиджувалась вдома. Ми часто підписувалися на всілякі авантюри: фестивалі, подорожі, посиденьки з друзями. Навіть під час "пузатого періоду" життя вирувало на повну. І тут в один момент "бах!" і того всього не стало. Дуже дивне відчуття, ніби світу за межами твоєї квартири не існує. Точніше існує, але він такий недосяжний і далекий. Ти забуваєш, що всі і далі ходять на роботу, дивляться телевізор, відвідують виставки... Таке враження, ніби навколишнє середовище заморозили на невизначений термін. Навіть стіни в моїй кімнаті виглядали мені зовсім іншими. В перші дні після появи донечки на світ просто кардинально змінилося світосприйняття і досі воно дещо скривлене.

Про свої "очікування" і "реальність" щодо материнства

Я чекала, що не спатиму ночами, запливу жиром і потону в дитячих підгузниках. Натомість мені ніщо не заважає чудово висипатись завдяки грудному вигодовуванню, перебувати в хорошій фізичній формі завдяки маленькій вертихвістці і не пахнути дитячими випорожненнями завдяки вологим серветкам (жартую). Проте є і інший бік медалі: я була переконана, що не гнитиму вдома, що мене і далі носитиме світ за очі, що швидко вийду на роботу... Але не так всьо просто, як виглядає через "довагітну призму". Мріяти добре, але ще краще відштовхуватися від реальності.

Про складнощі материнства і шляхи їх подолання

Складнощів у материнстві купа. Починаючи від незнання того, як поміняти підгузник, і до складностей психологічних. Ставши мамою ти перебираєш на себе величезну відповідальність: тепер тобі вже не можна буде "забивати" на певні проблеми. Тобі потрібно бути лікарем, нянею, кухарем, прибиральницею і навіть персональним водієм. Реагувати миттєво, приймати надважливі рішення. Переживати і водночас бути впевненою в собі. Бо хто, як не ти? Особисто мені було важко перші місяці, коли я тільки вчилася доглядати за донькою. Виявляється, бути мамою - це стільки нюансів! Не буду оригінальною і спитаю: хто назвав ці три роки "відпусткою"?!

Як реагують бабусі, коли завжди доньку носиш із собою, навіть на рок-концерт?

Бабусі на рок-концерти не ходять :) А навіть якби ходили, то що в цьому такого? Мікроби, шум, купа емоцій? Я цього не боюся. Донька зі мною постійно, а я стараюсь не загрузнути в буденності материнства. Іноді не завадить і послухати хорошої музики. Тим більше, на гучному дійстві немовля класно спить, бо допомагає білий шум.

Про бабусь, порозуміння і нерви

У нас майже не виникає непорозумінь. Своїх дітей вони вже виховали, тепер наша черга. Так, іноді моя мама може порадити щось кумедне, але ми вчасно доходимо консенсусу. Переважна більшість перепалок виникають на ґрунті тодішніх радянських поглядів, які зараз абсолютно неактуальні. На щастя, і мама, і свекруха, це розуміють і не дзьобають нас. Але попереду ще багато цікавого, подивимось :)

Про переміщення по місту з дитиною

Ооо, тут у мене джокер, бо маю честь називатися слінгомамою. І я цим пишаюсь! Як на мене, слінг - це безпрограшний варіант. Трохи дивно, що слінгом користується далеко не кожна мама, бо він в певній мірі просто панацея! Якби не слінг, то я б рідко виїжджала за межі мікрорайону, оскільки не маю авта. Якби не слінг, то я би купувала продукти лише в магазинах із пандусами. Якби не слінг, то я б не встигала робити нічого вдома в періоди капризності доньки. В мене б відвалились руки носити її. Чи колихати. У слінгу наша крихітка чудово засинає без зайвих зусиль. Одне слово, спробувавши слінг-шарф, а згодом і ергономічний рюкзак, я зрозуміла, наскільки просто бути мобільною. І наскільки обмеженою я відчуваю себе з візком, коли треба вибратися кудись. Хоча біля дому в хорошу погоду я часто гуляю з возиком.

Про зручності і складності у містах для мам і дітей

Зараз якраз почався бум, і потроху з'являються дружні до дітей заклади, встановлюються пеленальні столи, облаштовуються ігрові кімнати. Навіть можна сходити з дитиною на манікюр чи в кіно! Це чудово, я вважаю. Але, все ж, є куди розвиватись. Хочеться, щоб соціум вважав маму з новонародженою дитиною таким ж його членом, як і решту осіб. Щоб пеленальних столів було стільки, скільки є смітників із попільничками, до прикладу.

Про подорожі з донькою

Ми в цьому ділі не дуже професіонали. Доводилось їздити лише в Карпати, коли їй було 4 місяці, і в сусідній обласний центр, коли їй було 8. Перший раз переживала конкретно, бо не знала, як вона буде поводитись в електричці кілька годин. Але все пройшло успішно, бо основне зі собою - грудне молоко. У такому віці дитині більше нічого не треба. Тепер же ж, коли їздили до Франківська з друзями, було ще легше, бо доню можна забавити, вона майже не плаче без причини, багато сміється, охоче йде на руки до когось іншого, їсть людську їжу. Трохи шкодую, що не їздили більше, але, мабуть, інакше б не вийшло - мені було дуже страшно, що не зможу дати ради. Зараз, звісно, з висоти польоту смішно, що так думала раніше.

Про допомогу тата у вихованні доньки і в хатніх справах

Безперечно, тато допомагає в усьому! І хоч татко наш часто відсутній через особливість роботи, та коли приїжджає, то і їсти зварить, і поприбирає, і подуріє з донькою. Тішуся, що мій чоловік не з тих, хто задирає ноги на диван і кричить: "жінко, хочу їсти!" :) Хоча і сама розумію, що і йому потрібно відпочити, тому в нас 50 на 50.

Про те, що не встигла зробити до вагітності

Єдине, про що я шкодую, це те, що не подорожували ще більше. Мені так бракує зараз спонтанних і далеких мандрів! От так взяти і поїхати кудись, не плануючи нічого, не збираючи ще речі для малечі, крім своїх. Але, думаю, це тимчасове явище. Ми неодмінно покажемо Юстинці красу природи нашої країни і зручності життя за кордоном. Бо чим далі - тим легше, хто б там що не казав. Тому подорожуйте багато і робіть безглуздості!