Вагітність – доволі непростий період у житті кожної жінки, а вагітність під час війни – це серйозне випробування. Успішна українка Вікторія Файнблат уже зовсім скоро втретє стане мамою. Вона – відома українська дизайнерка, архітекторка, власниця «Дизайн-бюро Вікторії Файнблат», володарка титулу Mrs Ukraine International 2020, засновниця фонду «Право на комфорт». Але Вікторія зізнається: зараз для неї діти важливіші за всі її досягнення.
Вікторіє, кажуть, що діти під час війни народжуються від великого кохання, бо ніхто не знає, що буде завтра. У вас це запланована вагітність?
Так, я теж таке чула. Бо зараз усе – як востаннє. Третю дитину ми хотіли ще до війни, але все якось не складалося. Насправді, просто були зайняті іншими справами. Коли почалася війна – питання з малюком узагалі відпало в перші кілька місяців. А потім ми трохи заспокоїлися й у якийсь момент із чоловіком вирішили взяти дитину з дитячого будинку. Дуже багато було довкола інформації про сиріт. І я зайнялася пошуком. Але, як виявилося, для цього потрібно пройти цілу процедуру в кілька етапів, процес ішов дуже повільно. І коли я говорила з подругою на цю тему, вона одного разу сказала мені: «Спробуйте ЕКО». І ми вирішили, що спробуємо. Вийде – добре, не вийде – значить, чекатимемо, шукатимемо далі. Вийшло. Я сприйняла це як добрий знак.
Зараз ви з дітьми перебуваєте в іншій країні. В який момент вирішили, що треба їхати?
Так, зараз я з дітьми – в Іспанії. Ми тут опинилися випадково. Війна застала нас удома – ми прокинулися від вибухів, над нами все це літало. Ми тоді жили неподалік Василькова. Спочатку їхати не планували, але надвечір таки вирішили виїхати з дому, бо над нами літало так, що ми зрозуміли: рано чи пізно впаде. Поки дісталися Львова – вже шарахнули військову частину, в місто не пускали, була комендантська година, вили сирени. Ну, й ми на заправці ухвалювали рішення. Чоловік залишався, а ми з дітьми – на кордон. Прощалися на заправці. Ось у мене з цим одна асоціація – як у цих фільмах у лісі прощаються, а один залишається. Отак ми з нашим татом і попрощалися. Я про це без сліз досі не можу згадувати. Деякий час перебували в Польщі, але потім вирішили їхати далі, бо ж вона теж не гумова. Ми на власні очі бачили, як поляки захлинаються. У мене був настрій: треба кудись їхати заради того, щоб діти вчилися. І в результаті ми опинилися в Іспанії.
Тобто ви поїхали, в чому стояли, так, як більшість?
Коли я відкрила свою валізу в Польщі – у ній були прокладки, тампони, спонжики для обличчя… Але наклеїти це все не було на що (сміється), бо ні трусів, ні шкарпеток я не взяла з собою.
Скільки зараз вашим дітям?
Синові 11 виповнилося. Він дуже змінився, дуже усвідомлено почав підходити до навчання. Ось виграв олімпіаду в школі з української мови. Ми з ним розмовляємо, він усе розуміє. Доньці – вісім із половиною. З нею складніше, вона не усвідомлює ще всього...
Усі діти – різні, але й вагітності – різні. Чим відрізняється третя від попередніх?
Ну, по-перше, вагітність після 40 – це ризики. Ми їх виключили, наскільки це можливо, але все одно я дуже боялася! Я не могла уявити, як буду вагітна одна в чужій країні, з двома дітьми. В Україні дві вагітності я відпрацювала 24/7, але я завжди мала підстраховку няні, водіїв, моїх лікарів. А тут із медициною все ой, як непросто. Навіть за гроші немає такого сервісу, як у нас. Ось два тижні тому я зомліла прямо в лікарні перед кабінетом анастезіолога, тому що це була вже четверта година в чергах. І нічого не можна з цим зробити! Тут така система. Ти можеш спостерігатися у приватній клініці, але народжувати все одно поїдеш у державну до чергового лікаря. Я ось скоро дізнаюся, як це. Поділюсь потім враженнями. Я не можу сказати, що бути вагітною в 41 важче, ніж у 30. Але психологічно, емоційно, звичайно, зараз мені складніше в рази. Тому що потрібно бути сильною 24/7.
Ви налаштовані самі народжувати чи робити кесарів? І як ставитеся до партнерських пологів?
Сама налаштована, звісно. Мій чоловік і на перших пологах був, і на других. Зараз він теж приїхав, щоб бути поряд, він отримав офіційний дозвіл на виїзд. Я вважаю, що чоловік має бачити, знати та розуміти, як це. Я знаю багато прикладів різних сімей, коли чоловіки тільки приходили під пологовий будинок, святкували, що вони стали батьками, але при цьому абсолютно не усвідомлювали, що сталося. Мій чоловік уже знає про народження дітей від А до Я. На перших пологах він був біля голови, нічого не дивився. І йому потім скрутило шию і спину, він думав, що його продуло, а це було на нервовому ґрунті (посміхається). Вдруге він уже так не нервувався, а спокійно виконував усе, що йому казали, сам зголосився різати пуповину. І навіть пішов і подивився, як з'являється голівка. І потім я його запитала: «Це було страшно, гидко?» Він відповів: «Ні». Я вважаю, що в принципі реакція чоловіка на це залежить від дружини.
Тобто ви – за партнерство, як у сім'ї, так і в народженні малюка?
Так! Ось я зараз перебуваю в Європі, й тут народження дитини – це спільна відповідальність! І в декрет чоловіки йдуть абсолютно однаково з жінками.
Чим ви займалися для себе під час вагітності? У вашому житті був спорт?
Під час вагітності максимально весь вільний від справ час я лежала. Тому що боялася дуже сильно загрози й усього іншого. Тому – жодного спорту. Я виключила всі можливі додаткові ризики, хоча вони могли б мені принести якесь, мабуть, задоволення, розслаблення тощо.
А чи змінилися якось ваші уподобання?
У мене нічого не змінилося: борошняне, бургери, піца. Єдине, що перші дві вагітності я дуже любила солодке, а тут у мене з солодким взагалі спокійно. Був жор, зрозуміло. Я перші п'ять місяців спала з хлібом та печивом на тумбочці, бо вночі прокидалась і їла. Зараз у мене плюс 22 кілограми. Знову ж таки, порівняно з попередніми вагітностями, це краще, там було плюс 25.
Як ви поверталися в форму під час минулих вагітностей? Що це було?
У мене постійно були гормональні збої. Обидві вагітності абсолютно не виробився пролактин, тобто я не могла годувати ні перший, ні другий раз. Уперше я ще намагалася стимулюватися, а вдруге мені в першу добу в пологовому будинку сказали, що нічого не буде. Це дуже важко. Щоб прийти у форму, вдавалася до жорстких дієт. Спорт, масаж. Напевно, рік – півтора в мене йшли на те, щоб повернутися у вагу до вагітності. Як буде зараз і тут – не знаю, побачимо. Але затримуватись у цій вазі я теж не планую. Боротимуся. Досвід битв у мене є (сміється).
Скільки разів на тиждень у вас були заняття спортом, скільки – масаж? Коли необхідно було відновити фігуру після плюс 25.
Дев'ять років тому майже, після народження малої, в мене не було стабільності в плані догляду за собою. Але що старшою я ставала – то більше відчувала в цьому необхідність. Останні кілька років строго тричі на тиждень я ходила на спортивні танці. У суботу вранці ми ходили всією сім'єю до спортзали. Плюс раз на тиждень обов'язково був масаж. Також іноді, по можливості, записувалася на якесь обгортання або на гідрованну. А щодо обличчя – є уколи краси, я вважаю, це must have! Я не вірю тим, хто розповідає: «Я така генетично». Багато хто боїться цих усіх уколів. Я, навпаки, пропагую, можна сказати, своїм прикладом. Якщо можна відтягнути процес старіння, якщо наша косметологія це дозволяє – треба користуватися цим. Але я не колола в губи ніколи, не робила вилиці. Я маю на увазі підтримку шкіри, ліфтинг. Я готова була колоти все, що продовжує молодість, життя шкіри та решти, але що не змінить мою зовнішність. Заповнювала зморшки, філери колола, засіб, що підтримає каркас обличчя. Тому що після сильних схуднень обличчя падає. Масаж обличчя теж робила обов'язково.
Що ви робите, щоби не було розтяжок? Чи є у вас розтяжки взагалі?
У мене, до речі, нема розтяжок. Незважаючи на те, що я набирала вагу завжди, розтяжок у мене не було, але я мажуся всілякими кремами. А ось шкіру живота я відновлювала дуже тяжко. І три роки після пологів на пляж не в суцільному купальнику не виходила, бо схудла, але це був жах. Проходила й купу масажів, і мезо-... Після другої дитини я хотіла зробити абдомінопластику, але мені сказали, що якщо її робити, то вже після цього не вагітніти. І тому я не зробила. На цей раз подивимося, як буде. А взагалі я – з тих жінок, які до пластичної хірургії ставляться позитивно. Старіти гарним жінкам складно (сміється).
А як ви ставитеся, наприклад, до естетичної медицини, спрямованої на корекцію статевих органів?
Абсолютно нормально, позитивно, якщо це – в межах розумного. Після перших двох вагітностей я нічого не робила. Мені чудово все й зашили, і зробили. Як буде цього разу – не знаю. Але знаю одне: якщо буде дискомфорт, якщо я відчуватиму, що мені це заважає жити – однозначно робитиму, нічого поганого в цьому не бачу. Чому мати гарну усмішку, піти її зробити – це вже давно норма життя, а коли хтось зробив груди – всі починають: «О, пішла, цицьки зробила!»
Ви – королева краси, успішний дизайнер, класна мама, крутий інстаблогер і таке інше. Але все це було до війни. Ким насамперед відчуваєте себе зараз? Адже щось точно змінилося всередині…
У мене завжди були цілі, і я, як танк, ішла до них. У мене на першому плані була кар'єра, долі інших дітей, бо я вважала, що мої й так усе мають. Нині цього нічого немає. Абсолютно вперше у своєму житті я зробила вибір на користь своїх дітей. Так, може, це не дуже звучить, але це правда. На сьогоднішній день я абсолютно свідомо жертвую кар'єрою, всім досягнутим, своїми амбіціями, тому що я розумію, що я їм винна. У мене було в житті дуже багато всього, але це минуле, його не повернути. Але в нас є сьогоднішнє та майбутнє, заради якого ми живемо.
