Кілька слів про фемінізм: інтерв'ю з Дмитром Десятерик

Наталя Онацко - мама, інструктор йоги і автор статей

Нещодавно пройшли два флешмоби на тему насильства і домагань до жінок: в Україні #янебоюсьсказати і міжнародний #MeToo. Тема фемінізму, насильства (у тому числі в сім'ї), сексизму останнім часом часто підіймається в різних публікаціях у соцмережах та інтернет-змі.

Редакція 4mamа писала про міжнародних лідерів, які висловлювалися на підтримку прав жінок, але не змогли нікого згадати в Україні. У нас це є досить таки болючою темою. Знайомі чоловіки, навіть перечитавши десятки історій #янебоюсьсказати, продовжують активно жартувати на тему насильства і домагань. Дивно, що розумні люди не можуть зв’зати між собою прості речі: дискримінацію за статевою ознакою і кількість насильства в суспільстві?

Дуже рідко в Україні в ЗМІ та в соціальних мережах зустрічаються коментарі чоловіків, які а) розуміють, що таке фемінізм (рівноправ’я статей), б) усвідомлюють, що величезний відсоток домашнього насильства здійснюють чоловіки проти жінок, в) не бояться в голос називати речі своїми іменами: сексистські коментарі – сексистськими тощо.

Дмитро Десятерик, журналіст газети «День» і кінокритик, досить таки однозначно висловлюється на підтримку жінок.

Коли ви для себе усвідомили, що таке фемінізм, і що допомогло?

Спочатку мені були притаманні дух протиріччя і жага до всього нового, до нових ідей. Раніше до фемінізму і гендерної тематики я ставився, як і значна частина обивателів – саркастично, зверхньо, не намагаючись нічого дізнатися. Десь у 2003-му я редагував статтю про фемінізм для моєї «Енциклопедії альтернативної культури», дізнався багато нового, але все ж таки на мене вплинула поступова зміна кола спілкування: все більше в ньому ставало емансипованих, незалежних жінок.

Також у певну мить до мене раптом почало доходити, що патріархальний тип стосунків насправді дуже сильно вдарив і по мені, чоловікові, скалічивши мене психологічно. І що так, як я ставився до жінок – неприпустимо. І що моє зближення з фемінізмом стане в тому числі неабияким викликом тому патріархальному суспільству, яке свого часу так сильно намагалося зламати мою індивідуальність і яке досі багато в чому ще панує в пострадянській Україні.

Як, якими аргументами можна пояснити чоловікам, що таке фемінізм?

Можна апелювати до того, що насправді поширення ідей фемінізму – в їхніх інтересах теж. Бо чим більше довкола вільних, незаляканих, незалежних, розкутих жінок – тим більше шансів у них на побудову дійсно гідних, рівних емоційно і тілесно задовільних стосунків, у яких ніхто не страждатиме. Інакше кажучи, світ фемінізму – як би це для когось парадоксально не звучало – це світ, повний любові.

Чоловіки, навіть перечитавши десятки історій флешмобу #янебоюсьсказати, продовжують висміювати тему насильства над жінками. Це нестача емпатії або що це таке? Чому не включається співчуття до чужого болю?

Тому що стереотипами мислити зручніше. Тому що вони до останнього чіпляються за своє привілейоване становище стосовно жінок – а ця зверхність якраз і передбачає ставлення «сама дурепа винна» і «жінкам подобається, коли їх беруть». А ще, здається, спрацьовує підсвідомий страх самому стати жертвою насильства – і тому приймають позицію ґвалтівника, тобто господаря становища.

І чоловіки, і жінки у нас здебільшого виступили проти жінок, які розповіли публічно історії домагань під час флешмобу #MeToo. Більше того, перетворили його на привід посміятися над темою насильства і домагань. Як Ви думаєте, чому?

Через невігластво, корені котрого тягнуться ще в тоталітарне минуле. Що, мовляв, «вони там на Заході з жиру бісяться». А решту причин я назвав у попередній відповіді.

Що «ззовні», з боку суспільства може зменшити насильство в сім'ї?

Робота в школах, різного роду кампанії з гендерної рівності, в тому числі в ЗМІ, прийняття відповідних законів.

Скільки потрібно часу, щоби суспільство змінилося і, нарешті, ми виростили б «нульову толерантність» до насильства?

Спитайте щось легше… Має змінитися покоління. З моїх спостережень, молодь, якій трохи більше за 20, в цьому сенсі вже набагато освіченіша. Рух до кращого світу є, але не знаю, як його можна прискорити.