Ірина Плиткевич, юрист, автор проекта по релокації Nextlandlab
І, начебто, нудні швейцарці, і не сказати, що б майстри креативу, а скоріше порядку і правил, але форми, в яких ми вже робили тут в місцевій школі доповіді, ніяк не закінчуються і не набридають.
Доповіді. Найнудніша річ на світі. Ну ви знаєте. Не менше трьох листів. Або презентація. На завтра. Всю ніч сидіти батькам. Завчити. Стати біля дошки. Ось це ось і все.
А ми робили доповіді такі:
- Зіграти спектакль, в якому головні ролі у підмета, присудка, а другорядні у доповнення та інших мовних зворотів (це було нереально смішно присудок говорив тільки дієсловами,припустимо);
- Зняти відео про, прости Боже, місцеву місцевість. Річки, пагорби, нудніше не придумаєш (а відеоролики вийшли - шедевральними, це наших дітей найкрутіший скілл);
- Зробити на великому ватмані типу стінгазети історію конкретної релігії (круто вийшло, наклейки, малюнки,віконця, які відкриваються, діти повзали на животах, майстрували руками);
- Скласти діалог між різними сторонами і кутами трикутника (гіпотенуза доводить катету, що вона найголовніша тут – це бомба);
- Зробити доповідь від імені когось (Олеся робила про негативні числа, тут мінусові числа називають негативними, і ось вона сумно так розповідала, як їй неприємно, що її вважають негативною, а вона дуже навіть позитивна, тільки з мінусом).
І сьогодні з ранку Альона повідомляє з палаючими очима:
- А у мене доповідь, мама, доповідь "Ура! Про круговерть води в природі.
- Боже. - відповідаю сонно і тому недостатньо емпатічно, - нудьга яка.
- В коміксах , мамо. Комікс буду малювати. Комікс!! Значить зрозуміло всім? Сьогодні ввечері не відволікайте мене.
Ніколи не звикну.
Фото: depositphotos
Читайте також
