На (Не) конференції Маргрет була представлена як засновниця інноваційної "бірюзової" школи в Берліні. Колір у назві, відповідно до теорії спіральної динаміки, свідчить про те, що в цій школі виховують цінності і компетенції майбутнього, вона має глобальні цілі і завдання планетарного масштабу.
Маргрет Расфельд - колишня керівниця Євангелістської школи центру Берліна (зараз на пенсії), інноваторка освіти, співзасновниця ініціатив «Школа на старті» і «План глобальних цілей».
Комісія ЮНЕСКО назвала 4 принципи освіти, які дають можливість відповідати школі ХХІ століття: вчитися ефективному навчанню, вчитися діяти, вчитися жити в суспільстві і вчитися бути собою. І у школі, створеною Маргрет, є можливість отримувати такий розвиток і такі компетенції.
В Україні вийшла книга Маргарет Расфельд і Штефана Брайдернбаха "Школа на старті. Мотивація до дії", яка ось-ось з'явиться у книжкових магазинах. Її перші екземпляри змогли придбати учасники 4 національної (не) конференції EdCamp. Там же ми отримали можливість почути про нову освітню культуру і підходи у сфері отримання знань.
4мама отримала можливість опублікувати інтерв'ю Маргрет, яке було зроблено німецькою комісією ЮНЕСКО, а український переклад його зробив Роман Чорнюк.
В інтерв'ю під назвою «У центрі стоїть дитина, а не навчальний план" Маргрет Расфельд говорить про формати навчання у майбутньому і про питання, які найчастіше виникають під час її консультацій
.Німецька комісія ЮНЕСКО (далі - НКЮ):
Чи існують вже повноцінні навчальні місця, в яких в центрі уваги стоїть навчання для сталого розвитку?
М Р: Так, вони є. Я відвідую багато шкіл і бачу, що є школи, які працюють із традиційними навчальними форматами, але мають групи школярів, що вивчають методи збереження енергетичних ресурсів (енергетичні детективи). Інші школи практикують інноваційні формати, які підсилюють самооцінку та відповідальність школярів. Є школи, які багато довіряють дітям, дають їм можливість співпрацювати та відчувати, що вони можуть змінити світ.
І в нас також є школи, які всебічно розуміють освіту як діяльність для сталого розвитку, закріплюючи такий зміст у предметній та міждисциплінарній формі, орієнтуючись на навчальні предмети та взаємодію між ними. Є і школи, які послідовно адаптують будівлі, структурно закладають інноваційні формати навчання та працюють над проектами, шо вирішують основні питання часу.
Багато цих шкіл роблять "Глобальні цілі сталого розвитку" ключовими і дивляться, що вони можуть робити не тільки в школі, а й в громаді.
З огляду на майже 40000 шкіл, які є в Німеччині, тут ще достатньо простору для розвитку.
НКЮ:
Як для Вас мало б виглядати навчальне місце майбутнього?
М Р: Воно буде всюди виглядати по-різному. Це залежить від того, чи воно на селі, чи в місці, чи воно маленька система, чи велика. Не існує єдиного місця навчання. Кожна школа є неповторним організмом.
Та все ж в школах майбутнього дотримуються певних принципів та позицій:
- Культура стосунків, що заснована на повазі
- Наповнене змістом навчання в житті і посеред реальних викликів
- Зміна парадигми навчання від передачі знань до розкриття потенціалу
- Перехід від контролю та страху помилок до довіри
- Відхід від безумства оптимізації та конкуренції один з одним.
4 принципи ЮНЕСКО – вчитись отримувати знання, вчитись жити разом, вчити діяти, вчитись бути собою – є дуже помічною орієнтацією для нового напрямку навчальної та шкільної культури.
Я виступаю за те, щоб від 20 до 30% навчального часу для навчання здійснювалось через задіяність дитини. Так, наприклад, в моїй школі 11-річні школярі в 1998 році винайшли предмет ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ. В його рамках діти виходять з території школи, щоб взяти на себе екологічні або соціальні завдання з метою співіснування та задля спільного буття, яке вони собі визначили, знайшли та пережили. Таким чином, вони навчаються та усвідомлюють: «Я важливий. Люди мені радіють. Я можу цей світ зробити трошки кращим. Я можу сам і разом з іншими багато чого змінити!". Це дуже ранній досвід самореалізації. Навіть учні початкової школи можуть щось робити: давати лекції в дитячих садочках або працювати з літніми людьми.
Відповідальність - це предмет, в якому навчається серце.
Його також можна інтегрувати в інші предмети, як наприклад, Service-learning та щось робити разом з усім класом. Це вільний простір, в якому можна дізнатись про самого себе та, по свої можливості, знайти власну відповідальність. Його я вважаю чудовим предметом для майбутнього.
НКЮ: Чи є інші формати майбутнього?
МР: Наступним викликом є подружитись з чужим та чужими. Школярі, вчителі та батьки можуть разом подумати, що це може бути для них.
В моїй школи в Ессені це були «Незвичайні зустрічі» Щотижня - один проектний день, протягом якого і тривали ці незвичайні зустрічі.
В навчальному місці майбутнього в центрі стоїть дитина, а не навчальний матеріал.
Нам потрібна зовсім інша позиція. Розвивати дітей, а не викладати їм. Оцінювати, а цінувати...
Ми винайшли новий предмет. Він називається "навчальна банда". В рамках цього предмету ми разом з 12 чи 13-літніми дітьми йдемо в перші класи шкіл в соціально неблагополучних районах та допомагаємо дітям під час навчання.
Першокласними прибігають та питають: «Ти сьогодні будеш вчитись зі мною?» Вчителі питають: «Чи не можете Ви щодня приходити?" Це виграшна ситуація для нас усіх: у дітей початкової школи є хтось, хто в них вірить, і вони радіють цьому, старші діти роблять щось справді відповідальне, вчителі відчувають підтримку, відбувається зустріч різних світів та навчання жити разом.
НКЮ:
Як виглядає навчальне місце майбутнього?
М Р: Така школа вже є. В ній є не тільки чітко зафіксовані навчальні плани, але й навчання, базоване на проектах - діти навчаються з іншими людьми. З митцями. Створюють театральні та музичні проекти. Передумовою є те, що проектне навчання структурно інтегроване в навчальний процес. Тому що, коли для проекту потрібно «позичити» кілька годин в іншого вчителя, це завжди призводить до стресу.
Навчатись можна всюди. Орієнтовані на майбутнє навчальні місця є не тільки в школі. Тут потрібно використовувати різноманітні можливості, як наприклад, майстерні або природу.
З іншого боку, школи є відкритими для всіх. Школи не повинні стояти порожніми по обіді.
Community education – навчання громади – школа як культурний центр.
Важливо також навчання між поколіннями. У нас є стільки старших людей, які мають стільки досвіду, знань та вмінь, які вони можуть запропонувати! Наприклад, у нас на шкільному дворі був будівельний автомобіль, в якому дідусь однієї дитини зберігав все для винаходів та монтажу. Діти з великим бажанням ходили туди.
Маргрет Расфельд, Александр Элькин и переводчица-волонтер на EdCamp
НКЮ:
Як це поєднати з навчальним планом?
МР: Кожна справжня зміна базується на нових способах мислення, сприйняття та діях.
Повинна змінитись сама сусбстанція навчання.
Це передбачає також, що нам потрібно відійти від мислення параметрами навчальних планів у вузькому предметному коридорі. Освіта для сталого розвитку робить можливим інтегрований спосіб мислення.
Найважливіші питання розвитку світу не знаходяться в предметах, вони є загальними, важливими областями навчання та передусім – діяльністю. Ключем до цього є компетенція творення. В форматі проектів також, звичайно, вивчаються і предмети, як наприклад, німецька мова. Діти роблять інтерв’ю, телефонують чужим людям, знімають фільми, створюють презентації, вираховують та отримують статистичні дані, творять активно та креативно.
Школа має працювати в змішаному циклі різних років навчання, для того щоб діти та підлітки мали змогу вчитись один в одного та вчитись підтримувати один одного і вийти з моделі конкуренції між собою. Вони самі вирішують, коли їм писати тести та отримати сертифікати.
Школа майбутнього не оцінює за допомогою оцінок, а надає зворотній зв’язок. Вона має (школа) відходити від конкурентної моделі до одиночного оцінювання.
Майбутнє потребує якостей, які між собою переплітаються: співпраця, спільна робота над складними завданнями в команді, з помилками, як джерелом навчання – все це буде уособлювати навчання в майбутньому.
Мова іде про культурну зміну від індивідуальної успішності до команди, від конкурентного «ВИЩЕ,ШВИДШЕ,ДАЛІ» до сили поняття «МИ».
НКЮ:
Що вивчають школярі в такій школі?
МР: Для великих викликів нашого часу нам потрібні молоді люді, які думають та діють, орієнтуючись на рішення, і які звикли включатись в процес, брати на себе відповідальність... за себе, за своїх співгромадян та за нашу планету. А відповідальності можна навчитись тоді, коли її на себе беруть, а не з книг.
НКЮ:
Ви консультуєте школи, комунальні установи, фонди освітні проекти... Які питання ставлять вам найчастіше?
МР: В школах найчастішим запитанням є: «Що мені робити з колегами, які опираються змінам?» Переходити до нового означає покинути зону комфорту, почати щось нове, невідоме, вддаватись чомусь новому. І це лякає багатьох. Але новий досвід можна отримати тільки тоді, коли є мужність відпустити і довіритись. Це дається важко. Прте саме це нам потрібно прожити - довіру до невідомого. Тому що під час великих змін нашого суспільства ми мусимо повністю довіритись новим речам та напрямкам, які нам наразі невідомі.
Багатьом взагалі несвідомо, що ми в Німеччині зараз використовуємо 3,3 землі і вже перейшли всі допустимі межі…
Зміна позицій часто вдається тоді, коли люди глибоко вражені, коли в них мороз іде по шкірі, коли мова іде про щось більше, ніж вони самі.
Щось, заради чого варто ще раз розпочати рух/шлях. Зі свого досвіду можу сказати, що коли за зміною школи стоїть вищий сенс, то люди готові переростати свої страхи.
Мені таку силу дають ГЛОБАЛЬНІ ЦІЛІ, цілі для сталого розвитку.
Ми можемо робити інакше. Ми можемо настільки посилити наше молоде покоління, що воно справді зможе побудувати інші суспільства. І коли ми це усвідомлюємо, ми усвідомлюємо нашу відповідальність. Навіть, песимісти, які сумніваються, захоплюються цією ідеєю, принаймні тимчасово.
Важливо починати спочатку з тими, хто хоче змін.
Ми знаємо, що є від 15 до 20% іноваторів, які завжди беруться за справу, якщо вони бачать в ній сенс. Від 20 до 35% є так званою «ранньою більшістю», вони вважають таку справу доброю, але спочатку дивляться, чи вона вдасться. Від 15 до 20% є в опозиції. Це нормально. Не варто в них інвестувати свою енергію. Таких людей варто цінувати, тому, що вони мають на те свої причини. І також висловлюють думки, які можуть бути помічними. Але вони не мають право блокувати процес. Тому на мою думку мова не іде більше про те, чи ми змінимо школу, а власне про те, як ми її змінимо.
Магрет Расфельд приїде в Київ на 4-й Міжнародний освітній форум-практикум, 20-21 жовтня 2018. У учасників Форуму буде можливість послухати її особисто і навіть поставити питання.
Дякуємо "Вулику ідей клуб розумних дітей" і особисто Олені Дубас-Чорнюк за допомогу в підготовці матеріалу.
Фото: ЕdCamp, Олена Дубас-Чорнюк, shutterstock.com
Источник: bne-portal.de
Читайте також
