Скільки б дітей не було в сім'ї, кожен раз - це необхідність шукати правильні методи виховання, розглядати різні варіанти розвитку життєвих сценаріїв, а також, потреба враховувати різні «підводні камені» і «больові точки».

Коли в родині різностатеві діти

 Наша сім'я має двох дітей - дочка і син з різницею у віці - три роки. Дуже хочеться, щоб вони були дружніми, але поки ми на стадії виховання і прагнемо "врахувати все". Вийде чи ні - подивимося років через 20.

 Звичайно модель "старший брат - молодша сестра" здається більш привабливою. Дівчинка - принцеса і старший брат - захисник та опора. Класно, але це не наш варіант.

Старша донька в родині

 Якщо різниця у віці рік, два, максимум три, старша дочка не так болісно сприймає народження молодшого, з яким треба ділити батьківську любов, увагу іграшки і взагалі все. Якщо різниця більше 5 років, то часто дочка повинна виконувати роль «няні» для молодшого брата. (До старших братів такі вимоги висувають рідше). А якщо малюк постійно намагається зламати твою іграшку, розмалювати зошит, щось зіпсувати, дуже важко сприймати його як друга, партнера, товариша по іграх.
 Хоча, психологи стверджують, що саме дівчинки, які були старшими сестрами в сім'ї, частіше досягають життєвого успіху і реалізуються в кар'єрі, але саме їм буває важче, ставши дорослими, створити власну сім'ю - в «маму» вони вже награлися. А іноді вони протягом усього життя відчувають себе зобов'язаними наглядати за молодшим братиком і втручатися в його життя.
 Коли народився син - дочка в перший же день спробувала нагодувати його цукерками. А потім чекала, коли він підросте і зможе з нею грати - сприймала його як партнера, а не як «маленьку лялю», яку потрібно няньчити. Від цього ми і відштовхувалися, намагаючись не навантажувати її справами, не особливо акцентувати: «Ти доросла - він маленький».

Молодший син - що потрібно врахувати

 Для хлопчика, який росте молодшим в сім'ї, часто, проблемою стає довічна конкуренція зі старшою сестрою, яку він намагається «наздогнати». Спочатку він хоче ходити в садок як сестра, коли доростає то саду, - вона вже школярка. У нього триколісний велосипед, а у неї двоколісний, він розглядає картинки - а вона вже читає. І як би її наздогнати? З одного боку, це стимулює розвиток, з іншого - може стати причиною постійного стресу і навіть ворожого ставлення до сестри. Особливо якщо батьки говорять: «Ось виростеш, навчишся всьому, як сестричка!», Або ще гірше: «Ти ще маленький! Слухай сестру! »
 Молодшу дитину в сім'ї завжди більше жаліють, більше дозволяють і довше він залишається маленьким просто тому, що нікого молодше немає. Важливо не перетворити сина в вічного малюка.
 А може, станеться і так, що він виросте бунтарем, - протестуватиме не тільки проти старшої сестри, а й проти всіх дорослих у сім'ї.

 Хоча, бувають і такі варіанти - коли на молодшого сина у батьків вже не вистачає ні часу, ні сил. Весь психічний ресурс витрачений на старшу дитину. Це може бути як плюсом - молодшу дитину менше контролюють, пресують і дають можливість вільно розвиватися. З іншого, може нашкодити його розвитку і спровокувати відчуття, що він зайвий.

Що робити батькам?

 Створювати правильну ієрархію в родині. Старші - батьки. Діти - молодші. Син і дочка на одному рівні - вони рівні;
Не доручати дочки роль «няні», а синові роль «маленького нетями». Щоб ці ролі не стали для них ключовими в житті;
Старшій дочці не дозволяти самовільно «виховувати» молодшого брата. Брату - жалітися на сестру. Якщо діти завинили, не акцентувати доньці: «Ти ж старша! Повинна бути розумнішою!»;
Не порівнювати дітей;
Заохочувати співпрацю дітей, а не конкуренцію;
Намагатися, щоб діти в рівній мірі отримували любов і увагу;
Враховувати різні інтереси дітей - наприклад, дочка хоче читати казку про принцесу, син - енциклопедію про динозаврів. Тут вже потрібно чергувати, щоб всі залишилися задоволені.
 Безумовно, якщо братові 1 рік, а сестрі 4, то різниця в віці відчуваються дуже сильно, а ось коли, наприклад, брату 30 і сестрі 33, ця різниця повністю стирається і вони цілком можуть спілкуватися на рівних. Але ось будуть вони дружні чи ні - багато в чому залежить від батьків.
Фото: depositphotos