Продовжуємо знайомити вас з номінантами нашої премії "Тато року-2019". Володимир Швець не просто тато, а супер тато з відповідними документами про це. Він є сертифікованим тренером свідомого батьківства польської ініціативи Tato.net, і допомагає іншим українським татам навчитися бути усвідомленими батьками. Розвиває інтернет-проект "Тато влог", в якому дає практичні поради батькам. Разом з дружиною Ольгою виховує доньок Іринку і Улянку і впевнений, що бути хорошим батьком, кожному чоловікові можна і потрібно вчитися.
Пане Володимире, що для вас означає «бути батьком»?
Найперше, що хочеться відмітити і чим я особисто керуюсь – бути батьком – це бути тренером до життя кожної своєї дитини. Тренер в спорті має підготувати спортсмена до відповідного рівня вимог тієї чи іншої спортивної дисципліни. Для тата завдання значно складніше і відповідальніше – бо він не знає, з якими викликами зустрінеться його дитя в житті. Але він має допомагати своїй дитині ставати зрілою в усіх сферах її життя, навчити робити свідомий вибір і брати на себе відповідальність за той вибір. Бути батьком – це також місія чоловіка і однин з найважливіших пріоритетів його життя. І в залежності від того як він виконає ту місію, залежить якість життя не тільки його дітей, але й їх сімей в майбутньому, і наступних поколінь. Бути батьком – це і захоплююча життєва пригода з «рівнями», які всією сім’єю потрібно проходити і досягати наступних.
Чи змінило вас батьківство і чого навчили діти?
Змінило і продовжує змінювати. В першу чергу мова про те, що я відчуваю, що моє життя проходить повноцінно, коли я зі своєю сім’єю. Мені подобається як пише один священик: - «Хочете знати про що говорять люди, коли наближаються до смерті? Зазвичай про дві речі: чи все в порядку у моїх стосунках з моєю сім'єю, і про свою готовність зустрітись з Творцем».
Діти мене навчили і вчать людяності – любити, служити, приймати, допомагати, бути уважним… Зрозуміло, що я маю багато різних недоліків. Але саме дякуючи моїй сім’ї, я стараюсь позбуватись їх, бо для них стараюсь бути найкращою людиною.
Розкажіть про виховання дітей у вашій родині: чого ви вчите їх, які цінності закладаєте, як розподіляєте побутові обов’язки?
Ми з Ольгою переконані в тому, що кожна людина має прожити своє життя відповідно до свого покликання.Тільки так те життя може бути сповнене змістом і дати добрий плід. Тому перш за все, виховуємо доньок в розумінні, що ми люди, і живемо серед інших людей. І ми можемо бути корисні тим, хто живе навколо нас, допомагати їм, коли вони того потребують.
Тому, як батьки, вчимо дітей бути уважними до себе, щоб розуміти себе, і до людей навколо – щоб розуміти їх потреби. Вчимо шанувати Бога, батьків, друзів, Україну.
Намагаємося на кожному етапі життя, «прив’язувати» відповідну відповідальність за їхні речі, кімнату, собаку. Звичайно ж, ми також повноцінно долучаємось і допомагаємо у вирішеннях різних життєвих ситуацій, зокрема і не приємних.
В сучасному світі усвідомлене батьківство стає популярним трендом, ми бачимо безліч прикладів зіркових тат які приділяють багато уваги дітям і діляться цим досвідом. Як ви оцінюєте українських татусів в цьому контексті, наскільки швидко у нас приживаються подібні ідеї?
Я вважаю, що усвідомлене батьківство – це єдина норма. Без варіантів. Тобто якщо батьківство не усвідомлене, то чи є воно батьківством? Бо стати татом, чисто з біологічної точки зору – справа не хитра і хоч має функцію продовження роду, але ніяк не дає гарантованих шансів тому роду бути зрілим і щасливим. Виключно, тільки тоді коли тато активно і повноцінно долучається до усіх сфер життя своєї дитини, вона має можливість виростати гідною людиною, впевненою в собі особистістю, розуміти для чого вона живе, бачити цілі і досягати їх, і отримувати відмінний результат. Саме з таких дітей виростає здорова нація!
Погоджуюсь з тим, що протягом поколінь, на плечі жінки суттєво лягла відповідальність за виховання дітей. І тому є причини. Кожен сучасний тато має власний вибір – бути чи не бути ефективним татом.
Що стосується саме українських татусів, то хочу навести такі дані. Згідно соцопитувань, ситуація з татівством в нашій країні досить критична. 92% опитаних українців, віком до 20 років не потребують порад батька. Тільки 11% старшокласників, звертаються до татів за порадою, коли переживають складні життєві обставини. А щоб не бути однобокими, маємо іншу сторону медалі, котра свідчить про причини того що маємо - 80% татів похилого віку шкодують про те, що у молодості приділяли своїм дітям недостатньо уваги та часу.(Спирають на опитування GfKUkraine на замовлення клініки ISIDA, а також іншого описування, проведеного в школах України Адріаном Буковинським – доктором філософських наук, провідним експертом сімейних питань).
Цим хочу сказати, що перед нами, українськими татусями, є серйозний виклик – ми або здолаємо цю кризу кожен у своїй сім’ї (в першу чергу), або пожинатимемо ще кілька десятиліть її наслідки. Щодо українців не має жодного сумніву, що ми можемо! Бо всі тати, котрих я знаю, хочуть доброго життя і майбутнього своїм дітям. Залишається не багато – вчитись батьківству і цілеспрямовано творити те майбутнє, кожен у своєму домі.
Результатом мають бути змінені цифри, про котрі я говорив раніше. Скільки на це піде часу, залежить від того, як ми всі попрацюємо!
Часто ставши батьками люди на підсвідомому рівні копіюють поведінку власних батьків (але не всім пощастило мати повні родини і достойні приклади для наслідування). На вашу думку, можна зламати систему і ціленаправлено цього навчитися?
Дійсно, ми тою чи іншою мірою, відтворюємо в собі модель життя власних батьків. І тут не можу не сказати про те, що одна сім’я з десяти на запитання «Чи вважаєте ви себе щасливими в шлюбі?» відповідають «Так». Більше половини дітей в Україні живуть і виховуються без рідного батька. Це мова тільки про фізичну відсутність тата в житті дитини. А батько має долучатись до життя дітей й на інших рівнях – емоційному, інтелектуальному, духовному.
Пощастило тим, хто отримав відповідне ДНК відповідального батьківства від свого тата. В них, мабуть, більше шансів бути такими ж для своїх дітей. Але я переконаний, що з поколіннями змінюються виклики, тому вчитись бути батьком потрібно кожному, використовуючи доступні можливості і докладаючи зусиль. Цього 100% можна навчитись!
Власне цим ви і займаєтесь. Розкажіть, як виникла ідея створити проект ТАТО ВЛОГ?
Я вже на той момент жив ідеєю про те, що тема усвідомленого батьківства має бути пріоритетною для чоловіків, а інформації було не так багато насправді. І дуже мене вразила видача результатівGoogle за запитом «батьківство». На першій сторінці 90% були пропозиції зробити аналіз ДНК. Про усвідомлене батьківство нуль інформації. Мене ця ситуація ще більше спонукала створювати правильний контент і змінити ту видачу.
Спочатку виникла ідея саме про канал на YouTube. Хоча ця ідея мене більше злякала ніж надихнула, бо перед камерою я тоді почувався зовсім ніяково. Коли взимку, я трохи прогрівав двигун авто, то подумав, що можу цих кілька хвилин використати з користю – поставити перед собою телефон і записати швидко коротке відео про батьківство.
Насправді все було не зовсім просто – з «першого дубля» не виходило ніколи. Монтувати я ще тоді не вмів, тай якби я знав що згодом прийдеться це робити, я б не взявся за цю справу, бо для цього потрібно багато часу. Але крок за кроком… Сьогодні цей процес відбувається зі світлом, на якісну камеру, зі сценарієм і монтажем. Розвиватись в цьому допомагали і допомагають часом друзі.
Згодом почав писати короткі публікації в Телеграм, Facebook, Instagram. Постійно розумію, що для того щоб якісно робити справу, потрібно вчитись самому і потрібна команда. Вчусь і шукаю добровольців ).
У рамках вашого проекту проходять різні тренінги. Розкажіть про татусів які до вас приходять, які вони і чого прагнуть?
Почалось все з того, що я сам відвідав кілька тренінгів по батьківству, а саме «7 секретів ефективного батьківства» і «Світу потрібен батько». Мене просто запросили і я погодився. Дружина підтримала це рішення.
Обидва тренінги просто перевернули мій розум. Я дізнався про проблему безбатьківства в світі і в Україні. Я вперше побачив картину в жахливих цифрах і зрозумів що в них є я сам. Мого бажання бути добрим батьком виявилось не достатньо, бо прийшло чітке розуміння, що і цій справі, як і будь якій іншій, потрібно вчитись – свідомо, планово і цілеспрямовано до неї ставитись. Змінилось моє власне батьківство. Згодом я пройшов відповідну підготовку протягом 9 місяців від ініціативи Tato.net. котрій вже 10 років в Польщі і отримав сертифікат для тренерства.
Тати, котрі відвідують тренінги, звичайнісінькі чоловіки, котрі прагнуть того що і я – бути ефективним татом. А на тренінгу кожен має можливість проаналізувати ефективність власного батьківства в семи сферах життя своєї дитини.
Цей інструмент показує сильні і слабкі сторони чоловіка у його батьківстві. Потім день роботи в групі і ще один інструмент – створення власного тато-плану. Дуже практичні речі. 12 годин інтенсивної роботи приносять круті результати. Ну а далі, насправді, роботи ще більше :) – втілювати той тато-план у життя. Подальші результати приносять і задоволення і радість і самому батьку і його сім’ї.
Хороший тато, у вашому розумінні яким він має бути?
- Батько має бути чесним – це коли батько відвертий зі своїми дітьми і визнає що помиляється, просить пробачення в дітей коли це потрібно.
- Послідовним і вірним обіцянкам. Це дає можливість дитині мати міцну основу для свого життя і бути впевненою в тому, що вона має на кого покластись.
- Батько має щоденно долучатись до життя кожної своєї дитини індивідуально, планувати відповідно свій час. Іншого шляху немає, для того щоб розуміти ким є його дитина, її вподобання, інтереси, бажання і мрії. Як відповісти на потребу, якщо її не знати? Як знати, якщо не цікавитись?
Фото: архів Володимира Швеця
Читайте також
