«Кожна друга дитина ніколи не хотіла би повертатись до дистанційного навчання. Майже третина дітей обирає читання як дозвілля наодинці. Третина опитаних — почали займатися спортом або збільшили його присутність у своєму житті», — команда проєкту «Діти Covid-19» оприлюднила результати соціо-антропологічного дослідження впливу пандемії коронавірусу на дитинство в Україні.
Майже півроку дослідниці проєкту плідно та ґрунтовно працювали над тим, аби почути, зібрати та проаналізувати історії від дітей та підлітків України про досвід життя, навчання, відпочинку під час пандемії та вплив карантину на їхній побут, звички та настрій. Позаду 3 етапи: кабінетне дослідження, якісний етап: віддалена етнографія (аналіз фотографій, фото- та описові асоціації, відео-екскурсії) та глибинні інтерв’ю, а також кількісний етап: телефонне опитування, реалізоване партнером проєкту — Київським міжнародним інститутом соціології (КМІС). Ось які результати ми отримали.
Як діти оцінюють свій стан під час карантину
Переважна більшість опитаних дітей (80.5%) вважають, що пандемія вплинула на їхнє життя. З них 53.4% вважають цей вплив помірним, а 27.1% — помітним. Кожен п’ятий респондент (19.3%) вважає, що пандемія зовсім не вплинула на їхнє життя або вплив був дуже незначним.
Кожна десята дитина описує свій емоційний стан під час карантину як пригнічений, кожен сьомий каже про піднесений. 74% респондентів оцінюють свій емоційний стан нейтрально. Однак важливо розуміти, що при цьому більшість дітей зазначила, що одержувала підтримку від батьків. Водночас лише 1,5% отримували підтримку з боку вчителів.
Про дистанційне навчання та використання гаджетів
За даними всеукраїнського етапу опитування, кожна друга дитина не хотіла б дистанційного навчання взагалі. 27 % розглядають його як додатковий спосіб, за потреби, 11.5 % як основний спосіб навчання та 8.2 % говорять про додатковий регулярний спосіб навчання.
Під час пандемії значно зросло користування гаджетами — смартфоном, комп’ютером та ноутбуком, планшетом тощо. Вони — не лише інструменти для навчання, а й засоби для проведення вільного часу (44% обрали гру / перегляд цікавого на телефоні як спосіб проведення вільного часу, 36,5% — перегляд фільмів абощо (що, вочевидь, також є екранним часом), 28% — читання, що здебільшого також відбувається з екранів (з огляду на відповіді дітей під час глибинних інтерв’ю). Крім цього, гаджети — це спосіб комунікації з друзями, 61% опитаних використовує соціальні мережі з метою спілкування з друзями.
Також діти загалом вказали на достатність особистого простору під час карантину — спостерігалася висока забезпеченість власним фізичним простором (своя кімната або кімната, яку діти ділять із братами або сестрами) серед дітей у містах із населенням 50 тисяч людей та більше. Діти також не відзначили фактор відволікання з боку домашніх під час навчання з дому.
У період жорсткого карантину у дітей і справді був обмежений доступ до відвідування звичних просторів. Але з часом більшість школярів, яким дозволяли пересуватися без нагляду батьків і в докарантинні часи, а також ті діти, які підросли до умовного віку дозволеного вільного пересування (за нашими спостереженнями, це 11–12 років і старше), змогли проводити час надворі в межах свого району (для уникнення користування транспортом та скупчень людей).
Брак живого спілкування
Діти 9–16 років розподіляють дружбу на умовні кола: для них є близькі друзі, а є знайомі та однокласники. Для спілкування з першими дітям необхідна фізична присутність навіть за умови щоденного онлайн-спілкування. Із тими ж однолітками, з якими близьких стосунків не склалося (подекуди в це коло входять і однокласники/ці), достатньо спілкування онлайн у чатах. Саме брак живого якісного спілкування з близькими друзями або його просторові обмеження під час жорсткого карантину викликали найбільшу тривогу і засмучували дітей.
За даними інтерв’ю, а також за результатами національного опитування можна сказати, що діти частіше проводили час із батьками: ті допомагали їм у навчанні, проводили вільний час разом, і така тісніша взаємодія переважно була дітям до вподоби.
Про заняття спортом
Можна простежити певний позитивний вплив пандемії на спортивні звички. Якщо у 36% дітей вони не змінилися, то 38,5% опитаних почали займатися спортом або збільшили його присутність у своєму житті. Спорт також був спільним заняттям із батьками для 11% опитаних.
Також ми запитали дітей-респондентів: яке питання ви хотіли б задати дітям України, що також мали досвід карантину. Ми обрали для вас кілька найяскравіших відповідей, аби показати, що цікавить дітей:
- Чи ви жили чи існували під час пандемії?
- Чи скучили ви за живим спілкуванням із людьми?
- Як вам вдавалось встигати все та організовувати свій час?
- Що ви робили аби не поїхати дахом?
Аби ознайомитися з повними результатами дослідження, а також, сформульованим на основі даних, списком рекомендацій до державних та громадських інституцій, завантажуйте звіт за посиланням.
Проєкт «Діти Covid-19» реалізується на замовлення ГО «Культурні географії», за фінансової підтримки Українського культурного фонду.
Фото: depositphotos
Читайте також
