Тетяна Коваленко, музикант, психолог і хронічний оптиміст
Ви чули, що виходити з "зони комфорту" уже не модно? Я, звичайно ж, іронізую.
Просто не для всіх цей метод дієвий. А для втомлених і трохи засмиканих батьків вихід із зони комфорту взагалі протипоказаний. Їм би в неї хоч ненадовго зайти...
Як би ми не бадьорилися і не приндилися, у глибині душі, у таємних бажаннях, нам дуже хочеться зручності і комфорту. Але найчастіше саме діти і позбавляють нас цих привілеїв.
Я зараз не виношу ніяких оціночних суджень. Це ні добре, ні погано. Це так є. І нам, звичайним тривожним сучасним батькам хочеться зрозуміти, так як же в сім'ї повинно бути? Кому має бути зручно: батькам, дітям, усім, нікому?
Звичайно, усі ми люди різні, і хочемо-мріємо неоднаково. Але все ж більшість із нас, батьків, зручність по відношенню до дітей уявляє собі приблизно так.
Що зручно для батьків:
- Щоб дитина вміла сам себе займати.
- Щоб давала батькам можливість побути наодинці з собою.
- Щоб читала книги і дивилася правильні фільми, або хоча б освітні канали.
- Щоб ділилася своїми переживаннями, була відкритою, доброю і знала правила поведінки в суспільстві.
- Щоб у дитини якомога швидше сформувалися переваги і планомірно йшла до своєї мети.
- Щоб у неї були хороші, добрі друзі.
- Щоб дитина знала ціну грошам і якомога раніше навчилася їх заробляти.
- Щоб була самостійною і брала відповідальність за свої вчинки на себе.
- Щоб наша дитина вміла бути вдячною і завжди добром платила за добро.
Насправді, продовжувати можна довго. Це та ідеальна картинка, яку ми малюємо у своїй голові, коли уявляємо, яку людину ми хочемо виховати. Те, що відповідає цій картинці, і є наша зручність.
Давайте тепер зазирнемо з іншого боку. Що зручно для дитини?
Ось тут-то і починається найцікавіше.
Зручними для дитини можуть бути абсолютно протилежні типи поведінки. Усе залежить від того, що ми вкладали в дитину на старті. Чи свідомо "так вийшло" - це вже не важливо.
Якщо ми вкладали заохочення самостійності, йому зручно буде пробувати, робити все самому і набивати свої шишки. Якщо надмірно опікали і робили все за нього, постійно допомагали, - йому буде і далі зручно чекати від нас допомоги, і самостійність стане для нього вкрай незручною.
Якщо вчили грати малою кількістю іграшок, підбирали такі, які мають максимум функціоналу і не обмежують уяву, - йому буде зручно вигадувати все нові і нові ігри з одним і тим же предметом. Якщо ж висловлювали свою любов щоденною покупкою якусь дрібницю, то йому буде зручно кожен раз вимагати від вас нову іграшку, йому буде зручно влаштовувати істерики, щоб домогтися такого бажаного для всіх дітей ефекту новизни.
Якщо давали дитині занадто великий вибір у їжі, у результаті йому буде зручно розповідати вам, що це я їм, а це не їм. Йому дійсно зручно, тому що відчуття влади над батьками, воно таке солодке)
І ось, що найцікавіше: незручну дитину ми формуємо самі. Усе просто. Цілі-то у нас практично всі однакові. А от засоби ми вибираємо різні.
Але все б нічого, якби діти були однакові. Так ні ж... А як же темперамент? А як же спадковість? А звички батьків, які переходять до дітей? З усіх цих складових формується багаторівнева задача, яку не так легко вирішити. Найчастіше ми шукаємо рішення навпомацки. В основному, материнська інтуїція - це єдина наша опора.
Я вам пропоную не йти навпомацки, а прийти і розібратися. Із питаннями зручності і незручності ми будемо розбиратися тут. І вирішувати, яку стратегію виховання вибирати в кожному конкретному випадку теж будемо. Для кожної незручної звички в поведінці дитини будемо шукати альтернативний спосіб реагування. Будемо вчитися дивитися на світ очима нашої дитини. Будемо міняти пріоритети і впізнавати себе і свою дитину заново. Приходьте!
Фото: shutterstock
