Як і коли можна спробувати долучити дитину до програмування? Своїми висновками з цього приводу з нами поділився Роман Божок, CEO школи з робототехніки RoboCode, керуючий партнер інноваційної школи FSOT, викладач математики.
«Мої старші діти, Артур та Аліса, почали займатися програмуванням у 8 років. На навчання ми виділяли по 2-3 години на тиждень. За три роки практики вони навчились запросто писати нескладну гру в Scratch (графічний редактор) або програму на Arduino (платформа для розробки).
На початку свого програмного шляху вони просто копіювали за мною, потім розбирались у роботі кожного блоку і намагались його змінювати. Після цього діти могли зробити щось подібне самостійно. Кожного разу я обирав цікаві завдання: дітям подобалось, коли щось рухалось, видавало звуки і тому подібне.
Як показує досвід, найбільше малечі подобаються роботи та ігри. Тому я би радив починати з програмування ігор в Scratch або створення роботів на Arduino чи Lego. Програмування може бути цікавим і найменшим дітям: мій шестирічний син із братом зробив програму в Scratch, де їхні фото змінюються під музику.
Якщо дитині не подобається – не ставте на програмуванні хрест. Важливо знайти той самий підхід. Якщо ігри та роботи не здаються цікавими, варто звернути увагу на хобі
дитини. Наприклад, малюк у захваті від собак чи метеликів. Тоді перший проєкт можна пов’язати саме з ними. Це може бути модель зоомагазину в Excel або проста гра в Scratch, де собака ловить метеликів. Цей підхід користується великою популярністю у наших школах і майже завжди він спрацьовує».
Яким буде ринок IT через 10 років?
Роман Божок вважає, що через 10 років програмісти ще будуть у попиті, і їх буде в рази більше, ніж сьогодні. Але штучний інтелект почне все більше допомагати розробникам. Це буде означати постійний професійний ріст інженерів. Мабуть, як і в кожній сфері, буде поглиблюватися нішевість з одного боку, і зростатиме потреба на всезнайок, які зможуть керувати складними ентрепрайз проєктами.
Значно зросте попит на фахівців, які будуть не просто програмістами, а програмістами-хіміками, програмістами-математиками, програмістами-біологами, програмістами-генетиками тощо. Причому рівень математики чи фізики буде не менше PhD (ступінь кандидата наук або доктора). Чим більше технологій буде у світі, тим більше освіти, знань, часу потрібно буде, щоб досягти рівня, де можна підтримувати ці технології, і ще більше, щоб створювати нові на базі існуючих. А технологій буде дуже багато, починаючи від роботів-собак та роботів, які роблять операції, до генної інженерії, автопілотних машин, дронів, супутників, розумного одягу тощо.
Тож, враховуючи ці тенденції, долучати дітей до вивчення програмування – однозначно перспективно.
