У дитинстві ми формуємо імунітет до психологічних травм. Це навчає нас характерної поведінки в різних життєвих випадках на майбутнє. Емоції, що здатні розрадити у важких чи травматичних ситуаціях, дитина часто переймає у дорослих. Навчити дитину правильно реагувати на проблеми — важлива складова виховання. Навіть доросла людина, стикаючись з негараздами, психологічно регресує, повертається до більш дитячої версії себе. Так спрацьовують захисні механізми психіки, які прагнуть полегшити самопочуття.

Психолог Тетяна Лободинська за підтримки Благодійної організації “Фундація Дім Рональда МакДональда”, яка облаштовує Сімейні кімнати в дитячих лікарнях, розповідає, як підтримати дитину під час серйозної хвороби.

Моя дитина залишилася сама в лікарні. Що відбувається з нею в цей момент?

Часто госпіталізація відбувається несподівано, різко, без попереджень. Дитина налякана, вона відчуває слабкість, ресурси тіла направлені на боротьбу з хворобою. Рівень стресу, негативно впливаючи на імунітет, підвищується при потраплянні у лікарню — невідомий простір, незнайомі люди, а батьки тепер не завжди поряд. В такі моменти починає руйнуватися базова довіра до світу. Формується думка, що важливі дорослі (батьки), що мають тебе захищати, дбати, бути поряд, не виконали свою місію. А значить, що довіряти не можна — ні людям, ні навіть самому собі, бо світ небезпечний, а я — поганий, зі мною щось не так, тому мене покинули.

Що буде, якщо дитину не підтримують?

Людина, як соціальна істота, починає шукати своє місце у світі з дитинства. Якщо дитину не підтримують, жвавий інтерес до життя може швидко зникнути: «для чого існувати, якщо я нікому не потрібен?» Це демотивує в боротьбі з хворобою та може навіть викликати злість на рідних. У майбутньому формується страх до соціуму, людина стає ізольованою, боїться бути в стосунках. Після такої «зради» авторитет батьків в очах дитини може руйнуватися. А коли довіра втрачена, у взаємодії між батьками та дитиною виникають труднощі.

Як виразити підтримку, але не бути надокучливим?

Батьки повинні випромінювати спокій та впевненість. Поводьтеся як дорослі, на яких можна покластися. Це не завжди про слова підтримки — це про емоції та відчуття опори. Не варто набридати дитині багатогодинними казками та іграми лише для того, щоб відволікти. Дитина відчуває спектр нових, невідомих переживань і потребує того, щоб їх пояснили. Батьки мають проговорювати емоції, які дитина може відчувати, але сама ще не вміє чи не може ідентифікувати.

У психології існує поняття «контейнування емоцій». Воно означає, що батьки, ніби в «контейнер», потроху збирають емоції дитини, проте не пропускають їх через себе. Не перебільшуйте з жалістю, дитина має право бути наляканою, це нормально. Чого вона дійсно потребує — спокійного та впевненого дорослого поруч. Важливим джерелом позитивних емоцій можуть стати тактильні контакти: обійми, тепло дотиків, погладжування, тримання на руках під час процедури.

Організуйте для дитини знайоме середовище: улюблені іграшки, цікава книжка, можна взяти з дому знайому постіль. Будьте поруч, демонструйте віру, любов, мудрість, а ще працюйте з лікарями в одній команді.

Я не знаю, що сказати

Універсального рецепта, як говорити з дитиною, як не дивно, нема. Є радше корисні або шкідливі слова, емоційні прояви, вчинки. Вони дуже залежать від обставин і особливостей сімей, дітей та стосунків із ними. У спілкуванні зі своєю дитиною спробуйте передати приблизний зміст, огорнувши його в ту форму, яка вам ближча:

• Я поряд.
• Ми з тобою команда, саме тому нам під силу ці випробування.
• Уявімо, що це така пригода, а нашим завданням буде пройти всі випробування достойно. Найголовніше, що ми разом.
• Коли ми разом – то страхів стає менше.
• Ти вже багато чого подолав і це випробування тобі під силу. Ми з тобою.
• Ми любимо і віримо в тебе.
• На тебе чекають друзі, яким ти важливий.
• Тут безпечно, і допомога є фаховою.
• Уся наша родина вболіває за тебе і чекає на зустріч з тобою.

Сімейні кімнати — місце, де можна подбати про свою дитину

Благодійна організація Фундація Дім Рональда МакДональда створює та облаштовує Сімейні кімнати в обласних дитячих лікарнях України. Це дружній сімейний простір, у якому є все для відпочинку, задоволення базових гігієнічних потреб, спілкування з дитиною. В Україні таких кімнат уже п’ять: у лікарнях у Києві, Львові, Сумах, Вінниці та Харкові. З 2016 року кімнатами вже безплатно скористалися понад 60 000 разів.

Для відвідувачів такі кімнати — як зона перезарядження, спокою, домашнього затишку з усіма відповідними умовами: іграшками, телевізором, зручними диванами, кухнею, ванною кімнатою. У дорослих є можливість навіть залишитися переночувати, адже часто в палатах є лише одне ліжечко на двох з малюком, а в реанімаціях таких місць немає взагалі.

«В кімнату потрапили вперше, коли сину було три роки. Малий малював, з дітками приходив гратися, а я в цей час спокійно пила каву і відпочивала. Одного разу і на майстер-класі були, так здружилися з усіма, дуже теплі враження залишилися. Адміністратори кімнат дуже привітні, ніби приходимо в гості до родичів, навіть і не скажеш, що у лікарні», — ділиться враженнями про перебування в кімнаті Анна з Вінниці.

Дякуємо психологу Тетяні Лободинській за допомогу в підготовці матеріалу