20 березня відзначався Міжнародний день щастя. Це зайвий привід задати собі питання: чи відчуваю я себе щасливою тут і зараз, у моменті? Чи вмію я бути щасливою, і чи знаю, як навчити цьому своїх дітей? Про «мислення щастя» розповідає Олександра Брашовецька, керівниця проєктів та освітніх партнерств у школі повного дням КМДШ:
«Бути щасливим - це спосіб мислення. Це призма, крізь яку ви сприймаєте свій щоденний Всесвіт.
Уявіть перед собою мозаїку. В ній сотні елементів, кожен з яких ідеально підібраний за формою, розміром й кольором. Окремо ці елементи можуть вам не подобатися, деякі можуть здаватись занадто яскравими, деякі занадто гострими, деякі одразу стануть для вас улюбленими.
Коли ми проживаємо життєві події, стається те саме - щось нам до вподоби, а щось ми прагнемо забути чим скоріш. Досвід, який ми здобуваємо, закарбовується в одну з частинок нашої власної мозаїки. З часом, в залежності від того, яким елементам ми давали більшу увагу і яким способом опрацьовували прожите, малюнок стане видимий.
Щасливе мислення - це здатність бачити навколо себе всю мозаїку світу і всю складність своїх емоції, звертаючи особливу увагу на елементи, в яких збережено те важливе, що формує нас як особистість.
Як сформувати мислення щастя?
Стратегія: Присутність і фокусування.
В сучасному світі існує безліч речей, які «крадуть» нашу увагу: гаджети, реклама, соціальні мережі тощо. Постійне перемикання впливає на ефективність людини і її самопочуття. Відтак, ми забуваємо про важливе, не фіксуємо моменти радості, втрачаємо миті.
Перший крок цієї стратегії – зупинитись і усвідомити себе в моменті: Де я? Як я себе почуваю? Що я роблю? Буквально хвилина вашого часу може дати потужний результат. Така звичка має формуватися із дитинства, тому в початкових класах КМДШ у учнів є спеціальне заняття «Майндфулнес». Педагоги використовують методики усвідомленості й під час інших уроків та перерв. Через техніки усвідомлення ми даємо нашим мізкам сигнал про безпечний простір і фіксуємо власний стан.
Стратегія: Трансформація досвіду
Досвід у кожного унікальний. Навіть проживаючи одну й ту саму подію, люди відчувають різне. Для нас важливо, щоб у кожного учня сформувався власний досвід. А ще більш важливо усвідомити його і не боятись. Не боятись помилятись, не боятись запитувати чи говорити про складне й просте.
Один із хороших інструментів для цієї стратегії – рефлексія. Ви самі можете обрати зручний для вас формат. Втім, важливо фіксувати ваші думки в цей момент, краще – письмово.
Ми з учнями практикуємо різні форми:
- індивідуальна, коли кожен учень самостійно опрацьовує запитання,
- групова, коли частина або весь клас обговорюють подію/тему,
- емоційна, яка перш за все про ті емоції і відчуття, які переживає дитина
- тематична, яка має на меті обговорити думку учнів на певну тему тощо.
Такий розподіл умовний, адже в процесі усвідомлення важливим для нас є розуміння себе, своїх емоції та трансформація набутого досвіду в такий, що допоможе у майбутньому.
Мислення формується не за день і навіть не за рік. Але воно потребує щоденних маленьких дій, які згодом стануть вашою щасливою звичкою:
- Зупиняти мить – бути тут і зараз: відчути смак чаю, вдихнути свіже повітря, послухати звуки міста.
- Бути вдячним – за все, що відбувається, за досвід і за можливості.
- Вести щоденник радості й фіксувати хоча б одну радісну подію за день.»
Автор Олександра Брашовецька
