ТОП-7 міфів про людей з синдромом Дауна

21 березня – Всесвітній день людей із синдромом Дауна. 21-й день 3-го місяця року був обраний для цього дня свідомо: це пов'язано з тим, що захворювання являє собою трисомію за 21 ою хромосомою.

Всеукраїнський громадський центр "Волонтер" за сприяння ЮНІСЕФ підготував інформацію щодо найбільш поширених міфів, які існують в суспільстві стосовно людей із синдромом Дауна.

Міф 1. Люди з синдромом Дауна не можуть піклуватися про себе 

Правда – люди з синдромом Дауна можуть турбуватися про себе самі: готувати їжу, прибирати, самостійно їздити в транспорті.

Міф 2. Синдром Дауна – це рідкісне захворювання

Правда – кожна 700-та людина в світі народжується з синдромом Дауна. Це одна з найрозповсюдженіших генетичних аномалій.

Міф 3. Життя людей з синдромом Дауна коротке

Правда – тривалість життя людей з синдромом Дауна за останні роки різко зросла, середня тривалість наближається до середньої тривалості життя людей без синдрому Дауна та залежить від якості життя і підтримки здоров’я.

Міф 4. Люди з синдромом Дауна невиліковно хворі, бо у них хвороба Дауна

Правда – синдром Дауна – це не хвороба, а генетичний стан, який визначається наявністю в клітинах додаткової хромосоми. Зайва 47-ма хромосома зумовлює появу ряду фізіологічних особливостей, через які дитина повільніше розвивається.

Міф 5. Люди з синдромом Дауна не здатні до навчання

Правда – дитина з синдромом Дауна може навчатися, допомагати по дому, освоїти іноземну мову, комп’ютер, займатися спортом, стати успішним художником тощо.

Міф 6. Дорослі з синдромом Дауна не можуть мати тісні міжособистісні стосунки та свою власну сім’ю

Правда – люди з синдромом Дауна можуть дружити, спілкуватися, зустрічатися та одружуватися, вести активне соціальне життя.

Міф 7. Діти з синдромом Дауна мають навчатися у спеціальних школах або жити в інтернатах

Правда – сучасні тенденції в освіті полягають у повному включенні дітей з синдромом Дауна до соціального та освітнього життя громади. Вони можуть та повинні закінчувати середню школу, вступати до вишів, брати участь у соціальному житті, без упереджень та дискримінації.

Щороку наприкінці березня ми ще раз мусимо згадати про те, що світ та люди в ньому різні. Але це зовсім не означає, що хтось може вважатися кращим чи гіршим за інших лише через наявність чи відсутність певної хромосоми.

Нове на сайті