Вчителям зараз нелегко. Вони в самій гущі реформаторських подій. Навіть ті, хто поки ще не взяв перший клас НУШ, сам не рухає парти, не грає із дітьми на уроках, не говорить з учнями мовою смайлів (ранкова традиція НУШ), відчувають наростаючу силу вітру змін. Правда, ці подихи відчувають не тільки українські педагоги. Так чи інакше про зміни говорять (а багато хто і робить) всі країни цивілізованого світу...
Трансформації неминучі. І що хотілося б побажати нашим вчителям.
Прийняти свій внутрішній протест
Внутрішній протест проти активних змін природний. Ми всі не дуже схильні щось різко міняти (цьому є біологічне і ментальне пояснення). Мало того, існує таке поняття як футурошок. Суть його в тому, що якщо змін багато і всі вони різкі і недостатньо комунікують, то людям загрожує стан, близький до шоку. Тому НУШ запланована на 12 років і включає поступове навчання викладачів, таке ж поступове впровадження змін... Розробляється і багато допомагають і розвиваючих тренінгів, при тому, не тільки МОН, а й сторонніми ресурсами і організаціями.
Із чого почати? Із прийняття того, що опір нормальний, а й зміни неминучі. А потім подумати, як допомогти собі адаптуватися, де включитися більш активно, що вимагає більш ретельного опрацювання, де шукати ресурс і підтримку. Про це і будуть мої побажання.
Вчитися із задоволенням
Нейропсихологи кажуть, що починаючи з підліткового віку, кількість синапсів зменшується із божевільною швидкістю. А чим більше нам років, тим повільніше утворюються нові нейронні зв'язки. Головне і основне, що може поліпшити ситуацію - навчання. Чим більше ми освоюємо нові знання і набуваємо навичок, тим більше у нас шансів зберігати ясність розуму і креативність до глибокої старості. Чим новіші для нас знання, тим радісніше працює мозок. Це не мотивація для постійного навчання?
Давати собі підтримку
Групи креативних педагогів, всілякі зустрічі вчителів, конференції і (не) конференції (ЕдКемп, як приклад), психологічні тренінги, йога, медитація - вам потрібно все. Бажаємо вам знайти собі різнопланову підтримку і не вигоряти, а радіти роботі і трансформацій.
Зняти з себе корону
Я сама колишній викладач, тому дозволю собі це кілька фамільярне побажання.
Сучасні і майбутні викладачі - наставники, тьютори, друзі. Ті, хто дозволяють дітям вчитися у просторі, який вони створюють для реалізації потенціалу своїх учнів.
Ви вже - неабсолютні незаперечні авторитети.
Адже й справді, всі ми стикаємося із реальністю, в якій діти 5 класу в чомусь більш компетентні нас. Якщо чесно, багато в чому. Мало того, зараз вчитель вже не носій "сакральної" інформації, як це було раніше. Інформація доступна всім через гугл. І там, до речі, є і традиційні уроки звичайних вчителів, записані на відео... там є практично все. Тому корона всезнайства - уже не потрібна.
Бути гнучкими, трохи смішними і самоіронічними
Креатив, легкість, розуміння і прийняття дітей з їх дивацтвами і складнощами (зараз я більше про підлітків, а й інших це теж стосується) - ці якості вам необхідні. Нудний, затиснутий вчитель не може бути в цьому контакті з сучасною дитиною. А якщо немає контакту, то навчання ускладнюється.
І так, вам дуже потрібне почуття гумору. Це я говорю, як мама підлітка і тітка п'яти рідних племінників. Без іронії, гумору і лояльності з сучасними дітьми можна збожеволіти.
Загалом, бажаю вам бути у здоровому глузді, зберігаючи прихильність до самоіронії.
Вітаємо вас всією редакцією, із вдячністю за те, що ви продовжуєте працювати і робити максимум із можливого. Нехай цей максимум розширюється щодня.
Фото: shutterstock.com
Читайте також
