Ми виступаємо за формування толерантного суспільства, тому часто пишемо про те, що потрібно приймати різних людей і вчити цьому дітей.

Інклюзивне суспільство. Початок

 Україна лише на самому початку шляху побудови інклюзивного суспільства. І зрозуміло, що у нас виникає чимало питань, які варто виносити на обговорення. Сьогодні ми, прочитавши пост сімейного психолога Світлани Ройз теж вирішили поговорити про те, як знаходити баланс між прийняттям інакшості, особливості інших людей і своїми особистими потребами. І схоже, нам є чому повчитися у дітей.

Що мені не подобається?

 Для багатьох дітей діти з інвалідністю мало відрізняються від "просто" дітей (а наші малюки всі особливі :). Адже вони сприймають світ простіше. "Мені просто не подобається, коли мене чіпають", - чітко озвучена думка. І вона набагато більше "про рівне ставлення і рівні права".

 Ми писали про те, як розмовляти з дітьми про людей з інвалідністю. І також часто вчимо дітей вміти відстоювати свої кордони.

 Іноді і діти, і дорослі можуть загубитися між ввічливістю, правильною поведінкою в суспільстві і особистими межами комфорту. І важливо вміти повертати собі комфорт і баланс.

Як знайти баланс між ввічливістю і особистими потребами?

 Якщо ми говоримо про те, що діти з інвалідністю повинні відчувати себе своїми в нашому просторі, то важливо намагатися приймати їх на рівних. Наскільки це можливо, враховуючи їх особливості. Так як навіть у багатьох дорослих немає такого досвіду, нам потрібно вчитися цьому разом з дітьми.

 Бажано давати людям зворотний зв'язок, грати, спілкуватися. Але таке спілкування має бути екологічним, розумним, і, природно, доречним. Не змушуйте свою дитину бути особливо ввічливою або грати саме з цією людиною, адже всім буде некомфортно в такій ситуації.

 Головне - завжди залишатися ввічливим, бажано, більше знати про людей з інвалідністю, щоб краще розуміти, що і як може відбуватися. Але не варто змушувати себе робити те, що на даний момент не хочеш або чого не любиш.

 Пам'ятайте, що підвищена увага і цілковита неувага - дві сторони однієї медалі.

фото: depositphotos