Питання дитячої агресії піднімає відома дитяча психологиня Світлана Ройз. Вона наголошує на тому, що дитині, особливо дошкільного та молодшого шкільного віку, в жодному разі не можна забороняти відчувати та проявляти свої негативні емоції. Адже у маленької дитини не так багато можливостей проявити свою силу. Найчастіше вона відчувається саме в опорі: істериках, криках тощо.
Чому варто дозволити дітям злитися?
Якщо дитина у дошкільному та молодшому шкільному віці втратить можливість опиратися нам, потім, у підлітковому віці, вона не зможе сказати «Ні» у тих ситуаціях, коли це буде важливо. У неї просто не буде цієї навички – опиратися.
Крім того, якщо не давати дитині чесно проявляти свої емоції, вона може чинити деструктивні дії по відношенню до себе. Наприклад, є такий психічний розлад, коли людина (найчастіше це починається у підлітковому віці) свідомо наносить собі фізичну шкоду, зокрема, ріже себе. Це трапляється тому, що такій дитині пережити фізичний біль буває легше, ніж постійний емоційний контроль з боку дорослих. І тоді агресія, опір направляються всередину.
«Чому він обирає такі агресивні іграшки, чому дивиться такі страшні злі мультики, чому обирає собі в друзі таких дивних дітей?» – часто запитують батьки на прийомі у Світлани Ройз, ділиться психологиня досвідом. Пані Ройз у такому разі зазначає: ми дуже мудро влаштовані, і якщо я безпосередньо не можу «прожити» емоцію, стан, я буду компенсувати це кимось, чимось, «про кого» зможу це зробити.
«Ідеальні мами і татусі», при всій їхній величезній любові до дитини, не дають їй можливості попрактикуватися в «реальності життя». Вони не читають складних казок, з тексту прибирають злих і страшних персонажів, бояться, коли в грі дитина проявляє агресію.
Злість, захована в тінь, перетворюється всередині нас на некероване чудовисько. І коли воно вирветься на свободу, що стане для неї тригером, як вона проявиться, передбачити неможливо.
Подумай, ти ж злишся чи засмучуєшся, якщо тобі не дають того, чого ти хочеш. Просто ти вже вмієш контролювати свої емоції та поведінку, а дитина ще цьому не навчилася.
Тож якщо дитина злиться, дозволь їй це робити. І до розумної межі проявляти свою агресію. Наприклад, покричати, потупотіти ногами. Можеш спитати, чи вона злиться? Запитати, чому? І чесно признатися, що розумієш, або не розумієш її. Але не забороняти власне злитися.
Звичайно, варто встановлювати розумні межі дитячій агресії. Наприклад, якщо її результат шкодить іншим людям, це неприпустимо. Не можна дозволяти дітям бити іншого у нападу злості чи якось по-іншому шкодити. Проте не забороняти відчувати емоції.
Здорова агресія в дитинстві, вважає Світлана Ройз, допомагає захистити життєвість, окреслити внутрішню і зовнішню територію. І вміти чітко говорити «Ні» у підлітковому та дорослому віці. А це вкрай важливо.
За матеріалами Світлани Ройз
