Стаючи батьками ми усвідомлюємо – тепер наша відповідальність збільшилася в рази, бо маємо дбати не тільки про себе, а ще про одну (а часом і не одну) маленьку людину, яка до певного віку повністю залежить від нас. І не тільки у фізичному плані (прогодувати, одягти, зігріти та захистити), а й в метальному. Особливо гостро це питання встало під час війни, але і в мирні часи приводів для тривожності у дитини може бути не мало. На жаль, повністю захистити дитину від негативу та переживань ніхто не в змозі (можливо, це і не потрібно), але зрозуміти, коли дитяча психіка вже не витримує, дає збій та травмується, просто необхідно. Якщо дитина отримала психологічну травму, її поведінка змінюється, хоча це не завжди очевидно, але варто звертати увагу на характерні прояви психологічної травми. Пораді від фахівців
У молодших дітей:
- Дитина стала пасивною і мовчазною.
- З’явилися проблеми зі сном.
- Дитина боїться звуків чи зображень, що нагадують про травматичні події.
- Демонструє тривожну поведінку: дитина постійно насторожена та гіперчутлива до будь-яких подразників.
- Дитина знову і знову відтворює в іграх або переказує травматичну подію.
- Повернення до більш ранньої поведінки (наприклад, смоктання пальця).
- Дитина не розуміє причини події, а тому думає, що це її провина.
У підлітків:
- Незвична, часом агресивна чи деструктивна поведінка.
- Різка зміна міжособистісних стосунків, наприклад, дитина раптово починає відсторонюватися від батьків.
- Почуття провини чи сорому.
- Різке дорослішання, зокрема прийняття на себе великого обсягу домашніх завдань/домашньої роботи.
Як підтримати дитину, яка пережила травматичний досвід
- Слухайте дитину.
- Допоможіть зрозуміти: те, що вона відчуває, нормально.
- Уникайте як зайвої драматизації, так і знецінення пережитого дитиною досвіду.
- Зверніться з дитиною по допомогу до спеціалістів.
Дотримання режиму дня
Прокидатися щоранку в один і той же час, гратися в ігри з рідними та друзями, робити уроки, готувати обід, розмовляти після вечері в родинному колі, обійматися та співати — намагайтеся повернути те, що ви робили до війни, адже це допомагає дитині почуватися спокійніше і впевненіше.
Якщо зараз ви не можете повернутися до свого звичного режиму дня, створіть нові звички — головне, щоб одні й ті самі дії повторювалися щодня в той же час.
Обговорення тривожних подій
Такі розмови є дуже корисними для емоційної розрядки. Кожного разу після перебування в укритті, сигналів тривоги, звуків вибухів чи інших небезпечних подій проводьте короткі сімейні бесіди. Такі розмови слід починати зі слів про те, що загроза минула, зараз ми в безпеці. Скажіть, що це було важко, але дитина впоралася, і ви як батьки чи близькі дорослі (опікуни) пишаєтеся її силою, а те, що дитина подолала складнощі, допомогло і батькам. У проживанні критичних ситуацій через їхнє проговорювання важливо робити акцент не лише на почуттях та емоціях, а й на діях, які допомогли впоратися дитині й вашій родині.
Щоб уникнути стану «фрагментації пам’яті», коли ми перестаємо пам’ятати послідовність дій під час травматичних подій, потрібно переказувати події та дії членів родини під час них. Наприклад: «ми почули, що...», «ми пішли, ми зробили це...» Якщо дитина готова — можна заохочувати її переказувати події. При цьому важливо говорити, що і мені, і тобі було страшно (сумно, тривожно, ми сердилися), але ми впоралися. Цей метод дозволяє дитині побачити, що її почуття збігаються із
почуттями дорослих, вона не сама, а також — зняти емоційне напруження.
Створення нових ритуалів
Якщо ви переїхали або втратили можливість робити те, що було для вас із дитиною звичним, створіть нові ритуали. Це може бути читання вголос, вечірні обійми, ігри, співи тощо. Спільні дії допоможуть дитині відчути єдність і силу сім’ї.
Щоденне спілкування на різні теми
Спілкування потрібне кожному. Щоб дитина не почала ізолюватися, з нею треба говорити про речі, які стосуються її життя: прогулянки, книги, фільми, ігри. Попросити навчити дорослих чогось, що в неї добре виходить. Це допоможе їй відчути, що вам важливі її інтереси.
Підтримання емоційного зв’язку
Особливо зараз для дитини важлива емоційна близькість із батьками. Щоб зберігати її, дитині потрібні і обійми, і слова про те, як ви її любите, і визнання її сміливості, витривалості, її дій та досягнень. Наприклад, спитайте в дитини, як саме вона відчуває, що мама й тато її люблять? Зазвичай дитина запропонує найбільш прийнятний на цей момент варіант. Якщо вона не відповідає, запропонуйте таку вправу-гру: візьміть іграшку, скажіть, що іграшка засмучена, і запропонуйте дитині втішити її. Саме цього і потребуватиме ваша дитина.
Важливо пам’ятати, що діти, які пережили травматичний досвід, не завжди люблять обійматися і можуть бути обережними в тілесних контактах. Тому слід запитувати дитину, чи можна її обійняти або пригорнути.
Розвиток почуття гумору
Намагайтеся жартувати та усміхатися, викликати усмішку у вашої дитини. Гумор має терапевтичну дію, підтримує та зцілює. При цьому слід пам’ятати, що підлітки реагують не на сенс сказаного, а на його форму. Тому важливо, щоб жарти не були образливими і дитина в них не відчувала знецінювання.
Звернення до психолога
Не зволікайте зі зверненням до спеціаліста за психологічною допомогою, якщо дитина постійно пригнічена чи агресивна, уникає активності, спілкування з однолітками, втратила апетит і нормальний сон.
Більше порад можна знайти в брошурі ЮНІСЕФ «Ментальне здоров’я дітей під час війни: поради батькам та опікунам».
Читайте також
