Тому часто поведінка дитини зумовлена не свідомістю і волею, а певними емоціями та бажаннями, які інколи важко зрозуміти. Як у таких випадках побудувати правильну взаємодію з дітьми? Чи варто встановлювати правила? Чи краще дати повну свободу за принципом «дозволено все»?

Світлана Кривошеєва, психологиня у дитячому садку МрійДій

Почнемо з того, що вседозволеність – це позиція щодо виховання дитини, що характеризується відсутністю заборон та обмежень.

У чому полягає небезпека такої позиції  для дитини?

Вибір завжди передбачає певну міру відповідальності за його здійснення та наслідки. Але проблема в тому, що ще зовсім мала дитина не усвідомлює відповідальності за власні рішення.  

Уявімо ситуацію - раптово змінилися погодні умови, а п’ятирічна дитина вирішує обрати для прогулянки легкий одяг. Чи може у цьому випадку дитина самостійно передбачити наслідки такої прогулянки для свого здоров’я? Швидше за все – ні, адже для цього бракує життєвого досвіду. І це історія зовсім не про свободу вибору.  

Які стосунки з іншими складаються у дітей, які виховувалися за принципом вседозволеності?

Часто у таких дітей виникають труднощі при комунікації з однолітками й іншими дорослими. Адже буває, що однолітки можуть між собою не погоджуватися у певних питаннях, дискутувати, шукати спільні рішення. Дитина, яка звикла, що все відбувається так, як вона захоче, швидше за все, не захоче шукати компроміс з іншими.

Що ж відбувається далі? У дитини виникає конфлікт із соціумом. З одного боку, вона прагне контакту з іншими, з іншого - не погоджується на спілкування, де не може реалізувати всі свої бажання. Такій дитині важко усвідомити, що інші також мають бажання та мрії.

У чому користь правил, які можна встановлювати разом з дітьми?

Безпека. Наявність певних правил та домовленостей у житті дитини дає їй відчуття безпеки. Це робить її життя більш зрозумілим. Правила не лише полегшують виховання щасливої, впевненої в собі особистості, вони допомагають розвинути такі навички, як відповідальність та співпраця.

Відчуття стабільності. У дитячому садку це відчуття дітям дає певний розклад дня. Наприклад, у нашому МрійДій садку, діти наперед знають, що після занять - прогулянка, яку вони дуже люблять, а після сну – підвечірок і улюблений смаколик.

Правила готують дітей до реального світу. Правила є тими обмеженнями і кордонами, які забезпечують основу для розуміння - чого саме очікують від дітей вдома, при спілкуванні з друзями, у школі.

Правила заспокоюють дітей. Завдяки правилам діти інтуїтивно розуміють, що мають потребу у дорослому, готовому узяти на себе відповідальність, скерувати, підказати та спрямувати поведінку.

Правила забезпечують відчуття довіри. Правила допомагають дітям передбачити, що буде потім. Передбачувані дії, розпорядок дня, послідовні кроки у вихованні формують відчуття довіри та безпеки. Коли дитина знає, чого чекати й на кого покладатися, вона впевнено пізнає світ і розвиває нові вміння.

Важливо зазначити, що правила – це не те, що має лякати дітей. У садку вони можуть встановлюватися через формат гри. Діти не дуже люблять правила, але коли це їх стосується, ще й подається у якомусь цікавому форматі - то це подобається малечі. Як, наприклад, у нашому садку діти дуже люблять правило «не штовхатися», воно їх веселить.

Встановлення правил має свої правила

• Дітям необхідно відчувати вплив на своє життя. Це їх мотивує і вселяє в них відчуття власної значущості. Тому варто залучати дітей до встановлення якихось сімейних правил.
• Коли йдеться про дотримання правил, дорослі мають бути послідовними й логічними. Дітям треба знати наслідки як поганої поведінки, так і доброї.
• Ми часто чуємо від дорослих накази дітям, чого робити не можна. Однак діти краще реагують на те, що робити можна. Варто формулювати правила в позитивному дусі, уникати частки «не» і обов’язково треба хвалити дітей за те, що вони щось роблять добре. Такі речі слід помічати й відзначати.
• Правила мають відповідати віку дитини.
• Гнучкість. Правила необхідно коригувати залежно від обставин, наприклад, на період літа. Але дітям слід знати, що це особливі умови на певний час, а не зміна правил назавжди.

І, найголовніше, правил не може бути багато. Чим більше правил, тим нижча ймовірність, що діти їх запам’ятають і будуть виконувати.