За даними Американської академії дитячої та підліткової психіатрії, діти та дорослі брешуть з однакових причин: щоб уникнути неприємностей, заради особистої вигоди, щоб справити враження чи захистити когось, або бути ввічливими. У молодшому віці діти експериментуватимуть з правдою і продовжуватимуть робити це на всіх етапах розвитку, з різним ступенем складності та розробки.
Перші спроби зазвичай смішні та наївні – малеча, що з’іла заборонену шоколадку і замурзалася, впевнено запевняє, що цього не робила, а цукерку забрала, наприклад, кицька. Це може свідчити про те, що малеча остерігається покарання, але іще і про те, що її мозок вже досить розвинувся, аби робити складні висновки і шукати варіанти рішень проблеми. Звичайно, краще не залишати такі намагання без уваги, але і суворо карати не варто.
Велику роль у виникненні звички до брехні дітей мають відносини з батьками та їхній особистий приклад. Дослідження показують, що коли батьки брешуть своїм дітям, ці діти мають значно вищий ризик використання брехні, щоб уникнути наслідків у майбутньому.
Тож, як реагувати батькам на брехню дитини в різному віці
Коли діти дорослішають і набувають більш глибокого розуміння соціального етикету, батьки повинні допомагати дітям розрізняти маленьку білу брехню, яку говорять, щоб пощадити почуття людей, від відвертої нечесності.
Малюки та дошкільнята (від 2 до 4 років)
Оскільки мовні навички малюків тільки формуються, вони ще не мають чіткого уявлення про те, де починається і де закінчується правда. У цьому віці малюки також досить хитко розуміють різницю між реальністю, мріями, бажаннями, фантазіями та страхами.
Пам'ятайте, що малюки намагаються продемонструвати свою незалежність , і вони можуть влаштувати боротьбу за владу з будь-яких суперечок. Тому спробуйте м’яку, дипломатичну відповідь, яка викликає сумніви, наприклад: «Справді? Тоді це не крихти, які я бачу на твоєму підборідді».
Варто делікатно заохочувати до правдивості. Використовуйте будь-яку можливість, щоб пояснити, що таке брехня і чому це погано. Говорити варто одразу після того, як дитина збреше, щоб пам’ять була ще свіжою. Почніть, наприклад, так: «Давай поговоримо про брехню та про те, чому це не добре». Не варто заводити довгих бесід, але точно потрібно дати зрозуміти дитині, що брехня вам не подобається. У відповідь на брехню будьте тверді й серйозні та скажіть: «Здається, ти не говориш правду» або «Ти абсолютно впевнений, що саме так і сталося?» Вислухавши та м’яко виправивши дитину, продовжуйте грати далі. Уникайте подальшої конфронтації або пошуку правди, якщо ситуація не є серйозною і вимагає більше уваги.
Діти шкільного віку (від 5 до 8 років)
Діти у віці від 5 до 8 років можуть брехати, аби перевірити кордони - що їм зійде з рук, особливо про те, що пов’язано зі школою, домашніми завданнями, вчителями та друзями. Психологи припускають, що ймовірною причиною брехні в такому віці є надлишок правил та обов’язків, з якими дитина не може впоратись
Але, на щастя, більшість брехні («Ми сьогодні не отримали домашнього завдання з читання») порівняно легко виявити. Відверто розмовляйте зі своїми дітьми. Та не забувайте про позитивне підкріплення – хваліть, коли дитина відверта і чесна.
Найголовніше, оскільки діти шкільного віку є затятими спостерігачами, батьки повинні й надалі залишатися хорошим прикладом для наслідування. Будьте обережні щодо того, яку рефлексивну брехню ви можете говорити — навіть щось таке дрібне, як «скажи їм, що мене немає вдома», — може надіслати дуже неоднозначне повідомлення дитині шкільного віку.
Підлітки (9-12 років)
Підлітки стають більш вправними у брехні та більш чутливими до наслідків своїх дій, і вони можуть відчувати сильне почуття провини після обману. Безперечно, необхідні відверті та тривалі розмови про чесність, іноді оскільки трапляються рідкісні моменти допустимої «маленької білої брехні», коли деяка нечесність є прийнятною. При виникненні подібних ситуацій, будьте відвертими з дитиною, щоб не надсилати неоднозначні повідомлення.
Почніть розмову зі слів: «Ви ж знаєте, що завжди говорити батькам правду дуже важливо, чи не так? Ну, бувають випадки, коли важливо бути ввічливим і не образити почуттів іншої людини. Якщо ми в гостях у друзів, і вони пригощають обідом, який тобі не подобається, не ввічливо влаштовувати гучну сцену та відмовлятися від їжі. Ти маєш з’їсти їжу та сказати «Дякую», або делікатно відмовитись, сказавши, що не голодний»
Наслідки брехні відповідно до віку
Можливо, ви думаєте, чи варто карати дитину за брехню, і відповідь буде ні, не зовсім так. Хоча наслідки брехні повинні відповідати віку, можливо, краще розглядати їх як можливість навчити дитину важливості чесності, а не покладатися на покарання, яке може викликати почуття приниження.
Проблема з покаранням полягає в тому, що воно не дає дитині уроку, як виправляти та уникати конкретної поведінки. Натомість покарання використовує силу, щоб навчити дитину страху. Дослідження показали, що покарання дітей за допомогою сили та сорому може мати серйозні негативні психологічні наслідки.
Спробуйте використати природні чи логічні наслідки, щоб допомогти дитині засвоїти урок брехні. Іншими словами, якщо ваша дитина бреше й її буде викрито, скористайтеся цим моментом, щоб визначити наслідок, яке відповідатиме вчинку. Наприклад, якщо ваша дитина бреше й каже, що прибрала свою кімнату, а насправді засунула все собі під ліжко, логічним наслідком було б витягнути все звідти та попросити її почати спочатку та скласти свої речі, де вони мають бути.
Після цього закріпіть урок, поговоривши з дитиною про те, чому брехати не так добре. Виявляючи до дитини співчуття, терпіння та готовність вислухати та спілкуватися з нею, у неї набагато менше шансів засвоїти звичку брехати.
