Різні види інформації надходять до нас різними каналами й упливають на наш мозок по-різному. Візуали, аудіали, кінестетики, діджитали (провідний канал — логічний) реагують на стимули навколишнього світу з певними особливостями. Однак у сучасному світі ми отримали додатковий фактор, що ускладнює й розширює наше сприйняття.
«Сьогодні по суті, всі традиційні канали інформації дискредитовані технологіями й пропонують замінники, які наша сенсорна система не може автоматично розпізнавати як фальшивку», — говорить наша експертка й авторка матеріалу Любов Найдьонова.
Головне завдання батьків — мінімізувати негативний уплив цих «фальшивок» на дітей, даючи можливість дитячій сенсорній системі дозріти. Крім того, нам самим потрібно розуміти, як на нас упливають різні види інформації, щоб захищати дітей і навчити їх захищатися. Про те, як це робити, ми й говоримо в рамках Курсу з медіаграмотності для батьків.
Любов Найдьонова, доктор психологічних наук, член-кореспондент НАПН України, заступник директора з наукової роботи — завідувачка лабораторії психології масової комунікації та медіаосвіти Інституту соціальної та політичної психології НАПН України, член Громадської ради при Національній раді України з питань телебачення і радіомовлення
Усе, що нас оточує, що ми сприймаємо, впливає на прийняття рішень щодо наших дій. Медіа також створюють певні сигнали й прагнуть підштовхнути нас до тих чи інших рішень. Тому нам важливо розуміти, як влаштоване наше сприйняття — процес отримання інформації з навколишнього світу посередництвом органів відчуттів і як різні види інформації впливають на нас і наших дітей.
Що таке сприйняття?
Сприйняття — це не тільки реагування сенсорних органів (ока, вуха, носа тощо) на зовнішні стимули й перетворення їх у нервові сигнали, а й аналітичне опрацювання цих сигналів головним мозком. Для батьків головне — зрозуміти, які особливості сприйняття потрібно враховувати при організації взаємодії дитини із сучасними медіа.
Людське сприйняття — це результат тривалої еволюції. Чим ліпше працюють канали пізнання світу, тим більше шансів на виживання ми маємо, тому що тоді в нас більше можливостей приймати рішення, що відповідають об’єктивній реальності.
Види інформації й особливості їх сприйняття в сучасному світі
Нині більшість інформації людина сприймає зором, таку інформацію називають візуальною. Раніше того, що людина побачила на власні очі, було достатньо, аби бути впевненим у реальності. Тому народна мудрість запевняє: «Ліпше один раз побачити, ніж сто разів почути».
Однак у сучасному світі достовірність візуальної, а точніше, відеоінформації, доступної нам із екранів, завжди потрібно перевіряти. Твердження: «Це правда, я своїми очима бачила — по телевізору показали» — не свідчить про правдивість події, факту.
Сумніви в достовірності візуальної інформації — частина медіаграмотності. Адже сучасні технології опрацювання відео дають багато можливостей фальсифікувати зображення, а штучний інтелект навіть здатен створити інтерв’ю, яке матиме вигляд реального.
Інформація, яку ми сприймаємо на слух, називається аудіальною. Її найчастіше використовують для того, аби посилити емоційні враження від візуальної інформації. Так, якщо подивитися страшне відео без звуку, воно точно не буде настільки страшним.
Цей ефект можна продемонструвати дитині, запропонувавши підібрати музику під фотофільм. Від різної музики одні й ті самі фото викликатимуть різний настрій. Тривогу, печаль, страх, навіть надання переваги чомусь конкретному моделюють перш за все за допомогою звуків, які ми чуємо з екрана. Тому нині медіапродукцію називають аудіовізуальною.
Важливий момент! Якщо візуальна й аудіальна інформації не відповідають одна одній, це посилює тривогу, напруження, тому що мозок сигналізує: щось не так. Аудіальна інформація може нав’язувати певне ставлення до того, що показується й промовляється.
Якщо говорять одне, а показують інше — це ознака маніпулювання думкою.
Важливо співвідносити інформацію й бути уважним до своїх емоційних реакцій.
Ставте дітям запитання, які допомагають їм визначити свої емоції й розуміти, що вплинуло на їх виникнення. «Що ти відчуваєш, коли дивишся? Чуєш? Тобі (не) подобається музика / голос / шум? Що ти думаєш з цього приводу?»
Графічна інформація (ілюстрації, графіки, схеми) — це спеціально оброблена візуальна інформація, що керує нашим сприйняттям. Як правило, вона зроблена так, аби наша увага була зосереджена на тому, що хоче підкреслити автор. Графічна інформація свідчить про аналітичну обробку, створює враження додаткової об’єктивності того, про що йдеться. Класичний приклад. На запитання про те, що їсть їжачок, багато учнів молодших, а то й середніх класів відповідають: «Яблука й гриби». При тому що вони точно вчили, чим насправді харчується ця мила тваринка. Просто наявність великої кількості зображень їжака з яблуками на голках спонукає зробити неправильний висновок.
Графічна інформація допомагає ліпше зрозуміти велику за обсягом текстову інформацію, побачити зв’язки між окремими твердженнями, а також показує (чи нав’язує) найважливіше. У перевагах графічної інформації приховуються й можливості для маніпулювання. Наприклад, якщо зобразити на графіку кількість дітей із особливими потребами стовпчиком поряд із кількістю інших дітей, то буде підсилене враження того, що дітей із особливими потребами значно менше — ну зовсім мало. І тут невдало представлена інформація може нав’язати думку: якщо так мало дітей, то й зусиль треба мало або що це не важливо. У цьому й небезпека, адже насправді кожній дитині необхідно створити умови для розвитку, й особлива дитина, навіть якщо вона одна на 100 тисяч, потребує нашої уваги й має право на освіту та щастя.
Тому слід розуміти й пояснювати дітям: графічна інформація — це те, що керує нашою увагою й впливає на нашу думку з певною метою. Якщо ми зрозуміємо, яка це мета, то можемо усвідомлено взаємодіяти, погоджуватися чи не погоджуватися, пропонувати свій варіант візуалізації тієї ж текстової інформації — бути вільними у своїх думках і висновках.
У сприйнятті текстової інформації теж є багато способів маніпулювання, хоча й вважається, що письмова мова, записані літерами слова сприймаються найбільш аналітично, адже, щоб прочитати текст, людина вже має бути грамотною. Однак інколи окреме слово, яке влучить у больову точку людини, може поранити сильніше, ніж фізична дія, стати останньою краплею, що переповнює чашу терпіння. Крім того, слова несуть не тільки значення, а мають й емоційне забарвлення, яке визначає наше ставлення до історії, її героя. Порівняйте два вирази: «сильний і впевнений у собі воїн» та «озброєний і зухвалий силовик», хоча це можуть бути описи однієї й тієї ж людини.
Крім того, на нашу думку про прочитане впливає структура повідомлення, внутрішня логічність зв’язку окремих складових у тексті. Порушення логічного умовиводу часто використовується для маніпуляцій і навіть може стати ціллю в інформаційній війні. Чим менше логіки в читача, тим легше йому нав’язати думку. Для цього спочатку в повідомлення включають твердження, які відповідають нашому досвіду, а потім приєднують хибне судження, яке начебто є логічним висновком із попередніх. Наприклад: «Усі малі діти люблять своїх батьків», «Деякі батьки б’ють своїх дітей із метою виховання» — це правдиві твердження, які відповідають дійсності. Хибне судження, яке може маніпулятивно подаватися як висновок із попередніх двох: «Усі батьки, які люблять своїх дітей, мають їх бити для виховання, поки вони ще малі».
Очевидно, що така думка не є висновком із попередніх, але це може зрозуміти людина з умінням логічно мислити й самостійно робити висновки. Коли ми втомлені, зайняті своїми справами, не концентруємо уваги, наша здатність логічно обробляти текст знижується, й ми можемо не впізнати підступної фальсифікації висновків. Спробуйте самостійно зробити висновки з двох попередніх тверджень і порівняти із запропонованим фальсифікатом. У чиїх інтересах зроблена ця фальсифікація?
У сприйнятті медіаінформації важливо мати навичку уважного читання текстів, орієнтуватися на наявність фактів, відрізняти особисту думку автора від об’єктивно викладеної інформації, усвідомлювати, як на нас впливають емоційно заряджені слова. У цьому допоможуть вправи й стратегії формування критичного мислення, наприклад, М-стратегія. Також важливо аналізувати джерело інформації, його авторитетність і достовірність. Як це робити правильно, ми поговоримо в наступних статтях Курсу з медіаграмотності для батьків.
Фото: depositphotos.com
Читайте також
