У рамках нашого «Курсу з медіаграмотності для батьків» психолог Світлана Ройз розповідає, як реагувати на емоційно заряджені новини.
Світлана Ройз, сімейний психолог
Важливі навички сучасної людини
Ми живемо у світі, в якому ні до чого неможливо підготуватися. У світі, де одна з найважливіших навичок — уміння адаптуватися. Уміння швидко повертати себе в стан рівноваги. Уміння повертати собі відчуття «збереження». Уміння усвідомлювати й перемикати «Локус контролю» із зовнішньої території на внутрішню й навпаки.
- За інтенсивних емоцій, коли нам страшно, коли є загроза нашому життю або життю наших дітей, коли ми отримуємо інформацію про втрату чогось, що є опорою в житті, лобові частки мозку (які мали б нам допомагати аналізувати й приймати раціональні рішення) беруться в заручники лімбічною системою (вона відповідає за переживання емоцій). І ми робимо необдумані кроки, панікуємо, переписуємо неперевірену інформацію. У цей момент ми втрачаємо відчуття опори, ми так і кажемо: у нас вибивають ґрунт із-під ніг. У цей момент ми стаємо дуже вразливими й керованими.
ЗАВЖДИ, коли нам дають інформацію, яка може нас налякати, але не пропонують конструктивного рішення, за якого ми самі були б дійовими особами, самі могли б на щось вплинути, — нами маніпулюють. Усвідомлено чи ні.
- У травматерапії для базового відчуття безпеки потрібно знати, що в нас є 5 осіб, до яких ми можемо звернутися в будь-який момент за допомогою. Чудово було б написати для себе такий список!
- Бо в той момент, коли раціональне мислення нас підводить, нам важливо спертися на «інструкції», які ми самі для себе заздалегідь складаємо. Наприклад, ми складаємо список «гарячих» телефонів, виписуємо порядок дій у екстремальних ситуаціях, проходимо курси медичної допомоги, вивчаємо правила протипожежної безпеки. Це все — не просто інформація, це навички, які стануть нашими «стабілізаторами».
Що робити, коли ми отримали емоційно заряджену інформацію?
Коли ми отримали інформацію, яка викликала будь-яку емоційну реакцію (від ейфорії до паніки), нам важливо відсторонитися від неї на деякий час.
- Не поширювати в соцмережах, нікому її не пересилати.
- Якщо є можливість, перевірити інформацію на офіційних сайтах.
- Задати собі питання: що саме зараз я можу зробити?
- Вийти з контакту з інформацією (відійти від комп'ютера, вийти із соцмереж).
- Нам важливо повернути собі відчуття опори (й раціонального сприйняття): далі поговоримо, що саме може її забезпечити.
Практики для стабілізації емоцій
- Подумати, чи є хтось, кому ви довіряєте, до кого можна звернутися по допомогу (або уточнення інформації).
- Відчути опору стоп (наше тіло-емоції-ментальні процеси об'єднані в систему. Якщо ми впливаємо на щось одне, то впливаємо на всю систему). Чим стійкіше положення стоп, тим концентрованіша наша увага й тим більше відчуття безпеки. На стопах є 9 точок опори: 5 пальців, 4 проявлені подушечки під пальцями, п'яти (їх усі потрібно відчути ).
- Відчути опору спини — можна спертися на спинку стільця, загорнутися в шарф або плед чи стати біля стіни.
- Відчути 3 точки опори: точки, які торкаються до статичної поверхні (наприклад, ноги, сідниці, лопатки).
- Нам важливо повернути відчуття кордонів — вправа травматерапевта Пітера Левіна: одна рука кладеться під пахву іншої, друга — на передпліччя. Кілька вдихів і видихів, після чого руки змінюються. Ця вправа буквально допомагає нам відчути «де ми починаємося й де закінчуємося».
- Ще одна практика Пітера Левіна: одна рука кладеться на груди, інша — на живіт. Важливо відчути тепло долонь, якість дотику й кілька хвилин утримувати увагу на руках, супроводжуючи процес спокійним диханням.
- Важливо знайти візуальний об'єкт, який «заземлює» щось у кімнаті/залі, привертає увагу, буквально поглядом «кинути в нього якір уваги».
- Відчути яскравий «контрастний» смак, наприклад, покласти в рот шматочок лимона.
- Коли нам тривожно, всередині часто звучить питання: що ж робити, що ж робити? Тоді ми, як правило, починаємо метушитися. ВАЖЛИВО цього дня робити мінімальні дії, озвучуючи їх для себе: зараз я йду мити руки, потім підмету в кімнаті, далі ввімкну комп'ютер.
Коли нас просять про перепост
Коли нам складно відмовити комусь у грошах, у послузі, часі або в поширенні інформації, навіть у допомозі, але глибоко всередині ми переконані, що нам не слід цього робити, що ми погоджуємося тільки з ввічливості (або зі страху відмовити й здаватися поганими), коли я сама готуюся сказати НІ, — мені в такому разі допомагає фраза: «Чому саме в моєму житті я скажу ТАК, якщо зараз відповім НІ?" І це може виявитися чимось дуже для нас значущим. Якщо я відмовлюся від бездумних дій — чи буде це вкладом у мою силу й спокій інших? Кожною своєю дією, особливо емоційною, ми або посилюємо, або послаблюємо себе. Можливо, це невеликий внесок в усвідомленість.
Усі прості практики, які я пропонувала, — не для того щоб відсторонитися від реальності, а для того щоб зібратися з силами, аби на неї «дивитися»...
Редакція 4mama.ua пропонує тест з медіаграмотності і відповісти на декілька запитань опитування:
фото: depositphotos
Читайте також
