Люблю, але дратуюсь: як мамі впоратись з негативними емоціями відносно дітей?

Люблю, але дратуюсь: як мамі впоратись з негативними емоціями відносно дітей?

Мабуть, не існує мами, яка не дратувалася б через випробування, які пов'язані з материнством. Ми запитали у психотерапевта, автора методу «Терапія усвідомленням» Ігоря Каніфольського, як можна впоратись з негативними емоціями?

Почнемо з того, що емоції бувають різні і це реальність . Навіть щодо найдорожчої людини. Мабуть, це одне з найважливіших усвідомлень. Воно допомагає прийняти усі свої емоції та відчути потребу шукати спосіб прийняти і розвинути їх. І ця стаття покликана допомогти батькам знайти шляхи до гармонійного батьківства через усвідомлення та опрацювання ключових моментів.

 

Ігор Каніфольський

Психотерапевт, автор методу «Терапія усвідомленням».
Навчався лікувальній справи в Військово-медичній академії, а в процесі і в подальшому - вивчення різних напрямків психотерапії, психологічного консультування та коучінгу.

 

Дитина - не чистий лист

Ігор Каніфольский пропонує метафору, з якої можна почати свій шлях до усвідомлення материнської і батьківської місії. Вона звучить так: «Кожна дитина – це не чистий лист, а це жолудь, чи насіння квітки, в якій вже закладено абсолютно все, що може проявитися в ній».

А що потребує насінина? Створення умов для її розвитку і тоді вона проросте сама.

«Подібно до того, як насіння потребує землі, води, світла, тепла та повітря, так само і дитина потребує, землі - сприятливих фізичних умов - житла, одягу, їжі; води – емоційних умов – турботи, любові та підтримки; світла та тепла – духовних умов – поваги до особистості та свободи вибору в межах, доступних для її віку; повітря – ментальних умов – гарного спілкування, інформації та освіти.
Якщо всі ці умови є, то дитина сама розвивається і стає тим, ким вона і має стати - самою собою, бо в кожній дитині є її особистий потенціал. В людині і в дитині все є»
.

Ця метафора може дещо полегшити батьківську долю, якщо розуміти, що не потрібно щось особливе робити з дитиною чи вкладати в неї, можна просто підтримати її розвиток і допомогти їй саме в цьому, і тоді вона розвиватиметься самостійно.

Найважливіші материнські усвідомлення

«У першу чергу, було б добре якомога ясніше усвідомити, що цінного є для вас в материнстві, що дає - саме дає, а не тільки забирає – дитина. Це дасть змогу зрозуміти, що діти не тільки потребують нашого ресурсу, вони самі є ресурсом. Або можуть ним стати при правильному ставленні батьків», - говорить Ігор Каніфольский.

Можливо, вам зараз варто зробити паузу в читанні і одразу сформулювати список того, чим вас наповнює материнство і дитина. І зануритись у відчуття, які піднімаються разом з цим усвідомленням.

Крім того, наголошує психотерапевт, важливо не намагатися стати ідеальною мамою, бо це неможливо, а шлях до неможливого – дуже енергозатратний і, що закономірно, нескінченний. Прийняття власної неідеальності знизить внутрішню напругу і збереже ресурс.

Ну і найголовніше, надважливо для обох батьків підтримувати і налагоджувати батьківсько-дитячий контакт, бо найбільша потреба дитини, – довірливий і підтримуючий контакт з мамою і татом.

Такий контакт означає, що ви спілкуєтеся з дитиною саме як батьки. Не як вчитель, вихователь, менеджер, СЕО великого підприємства, а саме як батьки. Тобто, люди, яким можна довіряти, з якими можна ділитися найважчими думками, переживаннями, сумнівами, знаючи, що вони приймуть, дадуть підтримку і запропонують разом шукати шляхи вирішення. Це люди, які чують, а не лише слухають, те, що важливо для дитини. А ще дуже важливо, щоб батьки дозволяли собі ділитися власними переживаннями і досвідом. Це дуже приємно і корисно як для дітей, так і для дорослих.

«Як показує психотерапія, важливо не тільки те, що відбувається з дитиною, а те, як вона це проживає. Для того, щоб вона проживала це з розвитком, щоб він перетворився на досвід, який збагачує її життя і особистість, дуже потрібно, щоб батьки розмовляли з дитиною про все, що вона проживала чи проживає. Не тільки вкладали в неї щось своє, а й розуміли дитину, вислуховували її, розмовляли з нею про неї, про те, що її турбує, що їй цікаво, що її надихає. Обговорювати корисно і давноминулий досвід. Це ніколи не буває занадто пізно», – підкреслює Ігор Каніфольский.

Якщо контакт порушується, то його треба відновлювати

Як це зробити?

«Усвідомити, відчути, що він порушився. Як правило, батьки це відчувають. А далі, можна вибачитись, якщо є за що, можна просто поговорити про це з дитиною, поділитись своїми переживаннями і сумнівами. Головне, щоб ви відчували, що врешті контакт налагодився і між вами є довірливий зв'язок – така ниточка від серця до серця».

Дуже небезпечно залишати контакт між батьками і дитиною розірваним, бо тоді вона буде шукати підтримку десь на стороні й може опинитися під поганим впливом.

Розділяти і розпізнавати емоції. Як?

«Материнство може актуалізувати всі невирішені питання, які накопичувались з дитинства. В мене в практиці були випадки, коли, аналізуючи свої стосунки з донькою, мама усвідомлювала, що її реакція на дитину подібна до її ж таки реакції на власну матір, коли сама ще була немовлям. Тобто буває так, що в підсвідомості залишаються невирішені проблеми стосунків, непрожиті емоції, як негативні, так і позитивні, які можуть переноситися на будь-яку близьку людину, часто на дитину».

Будь-яка неадекватність або надмірність емоційного реагування, яке ви в собі відчуваєте, може свідчити, що до реальної ситуації додаються ще й накопичені у підсвідомості емоції.

Що з цим робити?

Якщо ви відчуваєте якісь надмірні або застряглі емоції, то можна йти за алгоритмом, який пропонує психотерапевт.

  1. Визнайте, що вони є, поставте собі запитання, звідки вони з'явилися і як давно (раніше або вперше)? Якщо раніше, то їх варто відреагувати там, де вони виникли, а не у стосунках з дитиною (у вашому внутрішньому світі, де ці емоції живуть).
  2. Для того, щоб це зробити назвіть емоції, навіть якщо вони суперечливі. Це нормально відчувати амбівалентні емоції – ви можете водночас і любити, і ненавидіти, дратуватись і захоплюватись.
  3. Спробуйте, відчути їх в тілі. Звісно, є «карти емоцій», написані наприклад Луїзою Хей та іншими авторами, але найкраще орієнтуватися на власні відчуття, де саме ви переживаєте злість, любов, радість і смуток, образу і страх? Як саме їх відчуває тіло?
  4. Далі можна піти двома шляхами:
    перший – уявити, побачити в уяві образи емоцій, запитати у себе, на що вони схожі (на виверження вулкана, на хмару, яка може розродитися блискавкою та дощем, на сильний вітер чи землетрус тощо). Будь-яка емоція, представлена у вигляді метафори, здатна виражатися і трансформуватися. Ми можемо дозволити метафорі змінюватись в залежності від внутрішньої потреби і відчуттів;
    другий шлях – уявити, як можна було б виразити цю емоцію: де, коли, і як ви б хотіли це зробити… просто уявіть, як би це могло статися і як було б краще, щоб вона проживалась і проживіть її всередині себе, або розділіть з тим, хто викликає довіру.
  5. Проаналізуйте своє відчуття після процесу відреагування. Що змінилося в емоціях, думках, тілі? Як ви себе почуваєте наразі? Можливо, хотілось би зробити ще з метафорою емоції чи її уявним проживанням? Будьте емпатійними підтримуючими у ставленні до себе.

Можливо, з першого разу це не вдасться зробити легко, але тут головне зрозуміти, що усвідомлене вираження емоцій в уяві чи через образи теж допомагає звільнитися від накопичених негативних емоцій.

Буде добре, якщо ви знайдете підтримку у близьких людей. Тих, з ким можна поділитися емоціями, метафорами, уявним проживанням, хай без детального опису і вони зможуть надати підтримку у вигляді присутності й співчутті.

Важливий момент: не шукайте підтримки у дітей (сварки чи розлучення, проблеми на роботі чи у стосунках) - такі задачі їм не під силу.

Про зцілюючу роль позитивних емоцій

І ще один важливий момент. Усім нам потрібно виражати позитивні емоції і почуття. Усе те хороше, що є в нас до дитини й інших близьких людей. Як тільки щось хороше з'являється у вашій свідомості, то обов'язково знайдіть спосіб висловити це за адресою: усно, письмово в месенджері, символічним жестом, обіймами, подарунками, теплими поглядами, усмішкою, чи просто приємним виразом обличчя, коли ви дивитесь на дитину.

Це дуже важливе правило, тому що наші емоції мають проявлятися, і якщо не давати виходу позитиву, то є велика вірогідність, що на поверхню частіше виходитиме негатив.

Коли все поле між вами заповнюється позитивними емоціями, які є в основі будь-яких близьких, особливо кровних стосунків, тоді не залишиться місця для проявлення та накопичення негативних емоцій.

Проте нічого страшного в тому, що інколи з'являються і негативні емоції нема. Від них можна очиститись, як ми писали вище.

Якщо це складно зробити самим, то можна отримати допомогу від психотерапевта, який здатен забезпечити той довірливий контакт, мудру емпатію і прийняття, що дозволить вам пройти цей шлях з користю для власного розвитку і розвитку вашої дитини.

Автор: Оксана Шевченко

Фото: depositphotos

Читайте також

Найкраще, що можуть батьки зробити для своєї дитини

Навички, розвиток яких зробить тебе щасливішою

Мистецтво бути поруч, або детально про емоційний контакт з дитиною

Нове на сайті