Грудне вигодовування: практичні поради від психолога на 4mama.uа

Ірина

Ірина Криволапова, психолог, консультант позитивної психотерапії

У перші місяці життя малюка мама кілька годин у день зайнята годуванням. Як організувати цей час так, щоб і мама, і дитина отримали максимум від цього процесу? Почнемо з азів.

Кожен процес можна розділити на рівні:

Фізичний - що відбувається у фізичному плані з нами в цей момент.
Ментальний - про що я думаю під час процесу.
Емоційно-чутливий - які емоції, почуття я відчуваю.
Змістовний - який сенс я вже отримала або закладаю у даному процесі.

І ось цей момент годування, момент найбільшої близькості між мамою і малюком - він настільки ж сокровенний, святий для обох, наскільки і сильний. Адже, чим на більшу глибину ми опускаємося у поточному моменті, тим більшу силу черпаємо від нього.

У чому таємнича сила моментів годування?

У тому, що мама може своїм полем, своїми почуттями, своїми думками передати дитині заряд життєвої сили, яка стає фундаментом його майбутнього життя. Тобто, по суті, вона гармонізує, призводить до балансу фізичну сторону процесу годування, із ментальним, емоційним і смисловим рівнем. На практиці це відбувається так:

На фізичному рівні під час годування я усвідомлюю, що дбаю про своє тіло, наповнюю його якісною здоровою їжею, відпочиваю, бережу себе від стресу, щоб бути у змозі дати дитині молоко без шкоди своєму здоров'ю.
На ментальному рівні: думки про те, що мені їсти, що дати дитині, у мене є час для цього, я знаю, як наситити себе, щоб цей процес, ці місяці стали гармонійними для нас обох.
Емоційний рівень: що я відчуваю у моменти годування. Адже ця глибина і сокровенність вона і про те, що дійсно відбувається всередині мами. Це можуть бути різноманітні почуття - від втрати сенсу життя до роздратування і зневіри. І якщо це все залишати так, як є, то внутрішній мотив годування буде занепадницьким. Це призведе до втрати материнської сили.
Змістовний рівень: глибина спілкування із малюком. Що я вкладаю у процес годування? Ким бачу себе: тілом, з якого дитина випиває всі соки, або посередником, провідником ресурсів від чогось більшого - до маленького.

Для тих, кому близький четвертий рівень, хочу поділитися практикою.

мама з малюком

Практика під час годування грудьми

Коли ви залишаєтеся із дитиною один на один (неважливо, скільки людей при цьому може бути навколо, важливо внутрішнє відчуття того, що відбувається), закривайте очі і приводьте себе диханням у порядок. Настільки, що ви готові будете почути себе як би з боку. Кілька хвилин просто спостерігайте за собою. Якщо буде бажання втекти, не чути, не вникати - запропонуйте собі гру, або експеримент. Так, щоб було відчуття легкості. Наприклад, це може бути фраза «Десять хвилин я спробую.., а потім знову буду займатися своїми справами».

Після цього скажіть собі «Я даю дитині те, що маю із надлишком. Я віддаю йому те, що взяла сама собі».

І в цей момент важливо відчути, побачити картинку всередині себе: що я, мама цього малюка, - тільки провідник енергії, сили, любові від джерела до нього. Я не даю сили з себе, не вичавлюю себе до останньої краплі, я - не джерело, я просто передаю те, що взяла собі сповна. При цьому важливо уявляти, відчувати фізично, що поруч із вами чоловік, батько цієї дитини, який дає вам силу, щоб ви могли захистити малюка. До того ж, у вас за спиною стоять мама і тато, вони дають вам іскру життя, і тому ви живете і маєте у своєму житті все, що можете взяти в руки.

За ними - їхні батьки, ваші бабусі і дідусі, прабабусі і прадідусі і т.д. Уявіть стільки, скільки зможете уявити. Відчуйте цю силу за своєю спиною. Зверніться до неї, попросіть дати вам стільки, щоб ви наповнилися самі і наповнили свою дитину. Живіть себе цією силою.

Ваше завдання зрозуміти - що ви не одна.

Уявляйте, що ви стоїте на землі, а навколо вас всі стихії цього світу - земля тримає і дає силу, родючість, вогонь дає активність, вітер - рух, вода плинність і м'якість. Уявляйте, що вся ця сила входить у вас через ноги, руки, піднімається вгору до грудей і її так багато, що вона ллється із вас у вигляді молока.

Ваша дитина наповнюється нею і йому вистачає цього і для фізичного зростання, і для емоційного спокою. Говоріть собі: я дала сповна. Із ним усе буде добре. Із ним усе вже добре. Його любить весь світ через мене. Відчуйте, що ви даєте йому сповна, настільки, щоб відпустити свій страх і недовіру.

Спочатку цю практику можна робити цілеспрямовано, звільняючи для себе перші 5-10-20 хвилин годування. Потім, коли ви відчуєте, що вона стала звичайним фоном годування, її можна поєднувати з будь-якою справою або заняттям.

Фото: depositphotos