Наш експерт Олексій Коваленко, кандидат біологічних наук, популяризатор науки, розповів про те, як на нас впливають наукові фейки і що усім нам варто робити, щоб захистити себе і дітей від лженауки.

Олексій Коваленко, кандидат біологічних наук, науковий співробітник Національного науково-природничого музею НАН України, популяризатор науки

Масштаб проблеми зі створення наукових фейків стає все очевиднішим. Відсоток наукових статей, відкликаних через шахрайство, з 2000 року збільшився на порядок  навіть у найпрестижніших журналах.

Які негативні наслідки можуть мати наукові фейки на рівні окремої людини?

Дуже серйозні, адже вони впливають і на харчові звички, і на медичну безпеку. Класичним прикладом є спалах дитячих хвороб, інвалідність та смерті, які спричинив сфабрикований звіт про те, що вакцина проти кору, краснухи та свинки викликає аутизм. Попри те, що хибність цього дослідження було багаторазово розвінчано на гігантських вибірках, широке тиражування наукового фейку призвело до рекордного рівня захворюваності на кір у Європі у 2018 році, а також до формування в суспільстві феномену «вагання щодо вакцинації».

Ще більш катастрофічний вплив наукові фейки мають на глобальному рівні. Фальшиві дані впливають на вирішальні соціальні, політичні та екологічні рішення, можуть наражати на серйозну небезпеку етнічні, регіональні та національні групи.  Нам відомо, як використовувалися спотворення історії для обґрунтування геноцидів, ксенофобії та війн.

Заперечення глобальних змін клімату під впливом діяльності людини теж має фейкову природу. Це призвело до того, що міжнародна угода про зміни клімату втрачає загальне визнання. А це несе небезпеку людству. 

            Інший класичний приклад – паління. Наука давно представила безліч доказів того, що ця шкідлива звичка катастрофічно впливає на організм. Але до справи взялися необґрунтовані заперечення, фальшиві новини, навмисне підривання довіри до наукових даних і... вуаля! Вже все не так однозначно! Чого тільки ті британські вчені не доведуть!

            Тому відрізняти наукові факти від фейків критично важливо як для власного добробуту, так і на рівні суспільства.

Підроблена наука та фейкові новини – складні явища, пов'язані з різними причинами, каналами поширення та наслідками. Подолати цю проблему мають не лише науковці, тут потрібна консолідація зусиль усього суспільства.

Як боротися з науковими фейками?

• На загальнолюдському рівні важливо лобіювати посилення відповідальності служб соціальних медіа за вміст, який вони поширюють в Інтернеті.  
• Потрібно вчитися краще розуміти, як Інтернет поширює контент. 
• Вивчати, як читачі обробляють новини, як на нас діють соціальні медіа за допомогою підроблених акаунтів та "ботів".
• Наприклад, команда WhatsApp запросила на роботу 20 науково-дослідних команд по всьому світу, щоб розібратися, як розповсюджується дезінформація та які додаткові кроки може здійснити платформа мобільних повідомлень для стримування фальшивих новин. Це гарна ініціатива.
• Вчені повинні бути активними: говорити, коли бачать неправдиву інформацію, яку подають медіа, та використовувати їх,  щоб надавати факти та докази доступною мовою для усіх членів суспільства. Вони повинні бути готові суперечити лідерам суспільної думки, які засуджують чи відхиляють цінність науки.
• У довгостроковій перспективі вчені повинні сприяти формуванню покоління з більшим рівнем науковою грамотності.

Роль журналістики залишається важливою, і розвиток міцних зв'язків науковців із поважними кваліфікованими журналістами сприятиме боротьбі з фейковими даними.

Освіта є суттєвою частиною довгострокового розв'язання проблеми наукових фейків. Її основна мета має полягати не у вивченні конкретних фактів, а у забезпеченні знаннями, вміннями та інструментами для критичного мислення, здатності вивчити інформацію та оцінити її правдивість.

Дослідження показують, що превентивне щеплення людей проти дезінформації є ефективнішим, ніж розвінчання дезінформації.

Що можуть зробити усі споживачі інформації, щоб перемогти наукові фейки?

Тут допоможе здатність кожної людини критично досліджувати інформацію та приймати судження про її правдивість, що ґрунтується на доказах. Фільтрація неадекватно поданих матеріалів у вашій новинній стрічці – це така ж необхідна процедура, як і чищення зубів.

Імунітет до наукових фейків

1. Перевір джерело наукової новини. Чи опублікована вона відомим медіа чи його філіалом? Чи не відомий цей ресурс як фейкотворець та маніпулятор суспільною думкою. Іноді достатньо прочитати кілька заголовків інших публікацій цього ресурсу, щоб відсіяти його як ненадійне джерело інформації.
2. Поглянь, чи новина не пропагує продаж якогось комерційного продукту чи якогось типу таких продуктів. Підгонка наукових публікацій під цілі реклами – маркер ненадійності джерела.
3. Проаналізуй мову публікації. Якщо в тексті використовуються лише емоційні заклики, то це скоріш за все ненадійне джерело. Разом з тим використання великої кількості термінів теж може свідчити про спробу надання наукоподібності черговому фейку. Можна «прогуглити» кілька ключових термінів та з’ясувати, наскільки вони доцільно вжиті в цьому контексті. Якщо автор публікації не може пояснити наукову новину просто, то він сам не розуміє суті цієї новини.
4.  Перевір за ключовими словами, чи тиражують цю новину інші ЗМІ й чи є серед них авторитетні представники. Значущі наукові новини потрапляють до публікацій більшості відомих медіа. Якщо ж в інформаційному полі тиша – варто насторожитись.
5. Проаналізуй контекст публікації. Якщо в повідомленні постулюється винайдення ліків проти раку, СНІДу та родових проклять в одному флаконі, то це маркер фейкової науки. Якщо новина стосується користі якогось продукту, а в статті навіть вказуються грамовки та правильна періодичність його вживання, то це явно вільна інтерпретація наукових даних. 
6. З’ясуй, чи є в новині коментарі відомого українського чи закордонного науковця. Можна навіть перевірити, існує насправді вказаний експерт чи це вигаданий персонаж.
7. Якщо ти читаєш повідомлення, пов’язане з науковими дослідженнями, в друкованих засобах масової інформації, блог експерта в якійсь галузі чи дивишся відео на  YouTubе, – перевір наявність посилань. Вони мають вести на конкретне опубліковане дослідження. Якщо посилання не вказані, то краще ігнорувати таке повідомлення.
8.  Якщо посилання на конкретну статтю існує, варто перевірити журнал, в якому вона опублікована. Він належить до наукометричних баз Scopus чи Web of Science (ця інформація має бути вказана на сайті журналу)? Це збільшує надійність джерела, але не є його мірилом. Також варто перевірити імпакт-фактор – рівень цитованості журналу (наприклад, тут  (http://sites.znu.edu.ua/ZNU/docs/ukr-mag.pdf). Якщо  на сайті журналу відсутня інформація про редколегію, місце її розташування, а принцип peerreview (анонімне рецензування) не вказано як основний вид рецензування, то це привід стривожитись щодо якості.
9.  Варто з'ясувати методи, якими користувалися автори дослідження. Якщо в статі йдеться про користь огірків у лікуванні вітрянки, але група дослідження складалася з 29 осіб, то це не дуже авторитетне джерело.
10. Перевір озвучені в джерелі інформації твердження з постулатами науковців у статті. Найчастіше достатньо навіть перекласти анотацію до публікації, щоб дізнатися, наскільки інтерпретація наукової новини  медіа відповідає реальним результатам.

Відрізняти наукові фейки від справжніх наукових знань – це складна задача, але вона точно варта витрачених на це зусиль. Інформаційна гігієна, критичне мислення та принципи доказовості  – саме з цього потрійного штатива варто оглядати світ, щоб не заблукати в токсичному смозі маніпуляцій, викривленої інформації та нісенітниць.

Наше традиційне міні-опитування:

Фото:  depositphotos.com