Мы уверены, что все мамы хотят, чтобы дети могли разговаривать на иностранных языках с самого юного возраста. И у некоторых мам это прекрасно получается и они нам рассказывают, как достигли такого хорошего результат.
Как дети становятся билингвами, как организовать занятия, как, вообще, учить с ребенком английским так, чтобы он легко заговорил и полюбил иностранный язык? Об этом нам рассказала Наталия Визир - мама двоих прекрасных детей-билингвов.
Наталия Визир
Наталю, як у Вашій родині виникла ідея білінгвізму?
Чи вивчали попередньо якісь матеріали по темі? Що важливого взяли з курсу від British Council?
У нас ідея білінгвізму не виникала як така. Спочатку син заговорив англійською, а вже потім я зрозуміла, що дома росте білінгв і з цим треба щось робити.
У мене не було мети виховати білінгва, я з сином бавилась англійською, але в той же час у мене була така собі цікавість дослідника: а що з цього вийде? А потім - оп! І вийшло. У нас не та ситуація, коли сім’я мріє про білінгва, готується заздалегідь, планує заняття чи хоча б щось планує, вивчає томи літератури і терабайти інформації. Я йшла за дитиною, англійську давала маленькими дозами, ніби знайомлячи з мовою, але без якогось особливого «навчально-методичного» підходу; робила так, як і з першою, рідною мовою.
На момент, коли я почала систематично вводити англійську, саме проходила курс English in Early Childhood від British Council. Насправді, для старту там достатньо інформації, головне – застосувати.
Проте найважливіше, що я почерпнула, стосується не самого викладання іноземної діткам, а розвитку мовлення у дітей загалом, етапів опанування мови, створення сприятливих умов для гармонійного розвитку дитини.
Також взяла звідти ідею ведення Observation Journal. Допомагає відслідковувати прогрес. Коли перечитую зараз, то вражаюсь з того, який шлях пройшли! Потім окрім самого основного курсу, я перечитала дещо з додаткових матеріалів, на які там же є посилання. Також вибудувати стратегію введення мови допомогло розуміння роботи мозку діток, процесів опанування навичок, знання базової вікової психології. Але якоїсь особливої літератури з приводу саме білінгвізму я не опрацьовувала, зате на той момент уже був певний багаж теоретичних і практичних знань, який мені допоміг скласти пазл і запустити процес занурення в мову. Загалом, дуже часто необхідна інформація приходить з неочікуваних джерел, тут було так само.
Як швидко були перші результати у сина? Як все відбувалося
Коли Ярославу було майже два роки, він побачив діток, які займались англійською: у них було заняття у класі, а він бавився в ігровій кімнаті в центрі дитячого розвитку. Він почув музику, хотів туди зайти. Я йому пояснила, що там відбувається, сказала декілька слів англійською. Він одразу мені своє типове дитяче: «Я теж хочу». На той момент я до цього не ставилась серйозно. Могла іноді щось поспівати, сказати декілька слів - як знайомство з самим поняттям того, що існують інші мови. На той момент син уже розмовляв українською.
Трохи пізніше розмовляла з доброю університетською подругою, яка викладає англійську і відслідковує усі світові тенденції у сфері саме ESL та TEFL, поговорили і про викладання дітям, а через кілька днів вона надіслала посилання на курс English in Early Childhood від British Council. І пазл склався. Я записалась на курс, почала шукати якісь ресурси з дитячими віршиками, пісеньками. Стала з сином розмовляти.
Значною мірою я діяла інтуїтивно чи навіть виходячи зі свого розуміння опанування мови, досвіду і розуміння власної дитини.
- Спочатку використовувала англійську переважно там, де був уже добре зрозумілий контекст, де були зрозумілі дії або можна було використати жести. Наприклад, запрошувала йти мити ручки, обідати, вдягатись англійською, коментувала сам процес вмивання чи одягання. Англійську перш за все вводила в зоні його максимального комфорту. Я коментувала його ігри, описувала малюнки в добре знайомих книжках, пекла з ним печиво.
- Потім з‘явились перші книги англійською. Ярослав - ще той читач, бачить книжку і одразу: «Читай! Читай!» На початку просив перекласти, сварився, бо не все розумів. Я читала речення англійською, тоді перекладала. І так всю історію. З кожним наступним прочитанням просив перекладати все рідше. Або ж просив, але я читала і перекладала лише перші кілька речень, а далі читала англійською, поки син не зупинить. Книжки ж обирала на ті теми, які його цікавили, щоб йому хотілось слухати навіть незрозумілою мовою.
- Коли говорила англійською, не просила повторити за мною, не чекала відповіді англійською. Але було видно результат по тому, як він реагував на мої прохання, команди, як показував у книжці предмети, які я просила знайти. Через три місяці він уже почав говорити окремі слова і навіть фрази, а через півроку з моменту активного введення мови заговорив повноцінно.
- Через рік з моменту введення мови син сам перевів мене на OPOL (One Person One Language). Він сердився, коли я говорила українською, асоціював зі мною англійську і не хотів по-іншому.
- Пройшло ще трохи часу і ситуація змінилась. Тепер він просто реагує на мову, якою до нього звертаються, уже немає асоціації з людиною. Тобто, якщо тато з ним вирішив поговорити англійською чи хтось з моїх друзів, то він переключається на англійську. Якщо я буду розмовляти українською, то протесту не буде. Також він часто сам вибирає, якою мовою хочеться в даний момент поговорити.
- Зараз йому чотири з половиною, тобто з англійською живемо близько двох років, але вона як рідна, словниковий запас, мабуть, приблизно однаковий в обох мовах; син використовує досить складну граматику, є і доконані часи, і умовний спосіб, фразові дієслова, ідіоми...Намагається жартувати, гратись словами. І до сестри часто звертається теж англійською.
Чи відрізняється вивчення англійської з молодшою донею? Можливо, Ви переглянули якісь «методи» чи ввели нові?
З донечкою все по-іншому. Вона з народження в англомовному середовищі. Якщо син разом зі мною, то переважно спілкується з Анею англійською. Я також до неї часто звертаюсь англійською. Які будуть результати? Покаже час. Зараз їй півтора року, вона розуміє обидві мови, однаково добре реагує. Окремі слова говорить і українською, і англійською. Дуже цікаво спостерігати за нею, як вона зараз кличе «мама», а через кілька хвилин уже “mommy”. Знову ж таки, якось спеціально мовою я з нею не займаюсь. Ми просто живемо двома мовами, українською і англійською. Фактично, я більш-менш організовано займаюсь лише покращенням свого рівня, а дітки все схоплюють самі.
Ваші дітки чують живу мову лише від мами чи мають білінгво-друзів?
Регулярного спілкування з друзями-білінгвами поки що дуже мало. З сином для мене все почалось як азартна гра і результат був неочікуваний. Коли він заговорив, я почала шукати англомовних діток в нашому безпосередньому оточенні і нікого не знайшла (ми живемо у Вишгороді). Зате натрапила на Enjoy English with Bo. Бувають також випадкові зустрічі з носіями мови і тоді мені справді приємно спостерігати, наскільки легко син з ними спілкується.
А з якими труднощами ви зустрілися на вашому англошляху? Чи всі члени родини вас підтримують?
Родина підтримує і щиро радіє успіхам сина. Чесно скажу, що я просто не уявляю, як могло бути інакше! Стосовно труднощів, то нічого критичного не було, лише окремі моменти. Наприклад, коли я почала вводити мову, син уже говорив українською, йому хотілось розуміти абсолютно все. Якщо з іграми і побутовими моментам допомагав контекст, жести і розуміння ситуації, то з читанням було складніше. Тому перші книги у нас були на його улюблені теми. Так, доводилось на початку читати і перекладати. Але поволі вийшли на новий рівень. Коли в нього вже був певний запас слів, то він став спокійно сприймати пояснення прочитаного, без перекладу. Якщо впродовж дня він просив говорити лише українською, я переходила на українську.
Я стикаюсь на шляху білінгвізму не так з труднощами, як з тим, що можна назвати глибоким англійським словом “challenge”, а також з сумнівами і страхами. Був період, коли син зі мною стрибав з мови на мову. А потім він плавно перевів мене на OPOL. Я йому могла читати українську книгу, а він питання по ній задавав англійською. Як тільки бачив мене, переходив на англійську, прокидався посеред ночі і відразу: “Mom! I had a bad dream, I need a hug!” І тут в мене закралась думка: а чи не втратить він щось в плані української? На майданчику він навряд чи почує багато грамотної української, на садочок надіятись теж не варто (бо він туди ходив нерегулярно), інші дорослі проводять з ним значно менше часу, ніж я. Але пройшло трохи часу і я бачу, зараз переключаємось з мови на мову впродовж дня і все гаразд. Тут велике значення має якість і регулярність, а не просто кількість.
Інший страх – і навіть більший за попередній – стосувався уже англійської. Моя англійська справді на пристойному рівні, я рік жила і навчалась у США за програмою FSA/FLEX, потім – 5 років на кафедрі перекладознавства в ЛНУ ім. Франка, далі – постійна робота з мовою. Але я не носій! Коли син почав говорити англійською повними грамотними реченнями, я почала задумуватись: а чи зможу я дати йому можливість опанувати достатньо багату мову, чи зможе він так само красиво розмовляти нею, як українською? В плані української я ж можу ого-го! А тут? Чи вистачить мені багажу знань і ресурсу? Чи оці забави в англійську не перетворяться на виховання такої собі linguistically impaired person, якщо говорити політкоректно? Я ж вирощую тепличного білінгва, який ніколи не дихав повітрям живої іноземної мови. Що буде, коли прийде час його пересадити у відкритий ґрунт? Хочеться, щоб мова була жива, багата, грамотна… А потім знову перевела це в категорію викликів і тепер працюю над рівнем мови. Перш за все, над своїм, а син підхоплює і не перестає дивувати.
Як підтримуєте розвиток рідної мови?
Насправді, української в сина зараз теж багато. Спілкування з іншими (і дорослими, і дітками) відбувається переважно українською, іноді – російською. Дома читаємо книги українською, обговорюємо їх, просто переходимо на українську. У сина рівень володіння мовами приблизно однаковий. Звісно, бувають дуже смішні моменти, коли про одне поняття дізнався українською, наприклад, а англійською ще про це не чув (чи навпаки). Тоді може сказати щось на зразок «це скелетон динозавра» або «this bridge needs new opors». Тому дуже стараюсь вводити нові теми обома мовами.
Чи є плани щодо введення іншої іноземної мови?
Це складно назвати «планом введення іншої іноземної мови» (звучить майже як «план вторгнення в маленькі дитячі мізки»). Є ідея, бажання спробувати. Я трохи знаю французьку, але рівень далеко не такий, як мій рівень англійської. Тому до цього задуму ставлюсь дуже обережно і не чекаю якихось неймовірних результатів. Спробую познайомити дітей з французькою, а далі час покаже.
Як дізналися про Enjoy English with Bo diaries? Чи змінилося ваше англожиття після вступу до групи?
Про групу дізналась випадково – Facebook порадив. Це було тоді, коли син уже заговорив англійською і я хотіла знайти йому компанію англомовних однолітків; шукала, де могла. Це чудова група, невичерпне джерело ідей і готового матеріалу для батьків маленьких білінгвів, але не в цьому її найбільша цінність. Enjoy English with Bo diaries – це, перш за все, група підтримки. Завжди легше робити будь-яку справу, коли розумієш, що в тебе є надійний тил. Тут можна отримати пораду, підказку, поділитись досягненнями, надихнути і надихнутись. Особисто мені група дарує неймовірно приємне спілкування з однодумцями і додає впевненості, що нам усе вдасться.
І наостанок: що б Ви порадили тим, хто тільки на початку білінгвального життя і не знає, з чого почати?
Глибоко вдихніть, видихніть і – говоріть! Не шукайте методики і підручників, натомість занурюйте дитину в іноземну мову так, як ви це робите з рідною. Якщо вже вирішили виховувати білінгва, усвідомте всю відповідальність, постарайтесь максимально об’єктивно оцінити свої можливості і зрозуміти, над чим особисто вам треба попрацювати в плані мови (тематичний словник, граматика, вимова тощо). Не забувайте, що ви не навчаєте мови, ви її даєте, а щоб давати, треба мати самому. Наповнюйте свій ресурс – читайте, дивіться фільми, спілкуйтесь, пишіть. Дитина все сама візьме, якщо ви матимете, чим поділитись. Відштовхуйтесь від своєї ситуації і того, що подобається, підходить саме вам і вашій дитині. Починайте вводити нову мову там, де можна зрозуміти сенс сказаного з контексту чи допомогти жестами, бавтесь з дитиною в ігри, які вона любить. Взагалі, якщо бути чесними, то фрази «англійська з мамою» чи «ранній білінгвізм» не відображають того, чим це насправді є, а це – життя у двох мовах, це виховання двома мовами, пізнання світу через дві мови. І таке пізнання мови і світу повинно приносити задоволення і вам, і дитині; це – найважливіше!
Фото: автора
Читайте также
