На самой крупной (не) конференции для учителей EdCamp Ukraine 2019, которую 4mama.ua ежегодно поддерживает, Тарас выступал не только как артист, но и как эксперт, ведь он является молодежным послом ЮНИСЕФ в Украине и другом фонда народонаселения ООН. Я узнала у звездного папы, как он проводит время с детьми, что нужно делать, чтобы стать хорошим отцом и какие качества нам нужно воспитывать в детях, чтобы они были успешными.
Тарасе, розкажіть про ваших синів. Скільки їм років, чим вони займаються?
Наших з Оленою синів звати Роман і Марко. Роману вже майже шість з половиною років, він піде в перший клас восени, Марко має три з половиною років і піде у молодшу групу садочку. Власне, ті вихователі, які випустили Романа, набирають нову групу і якраз в неї піде Марко.
Чим ви любите займатись разом із дітьми, які ваші сімейні хобі?
Читаємо, збираємо конструктори, дуже багато гуляємо в парку - катаємося на велосипедах, самокатах, досліджуємо парк вздовж і впоперек. Копаємо клади, риємо ями, ганяємося за голубами, шукаємо комашок, будуємо халабуди. Короче, потрапляємо у різні халепи), заради того, щоб діти розвивались.
Так, це класний дитячий досвід. А як ви з дружиною розділяєте побутові справи?
Коли я лишаюсь на хозяйстві вдома з дітьми, то всім займаюсь я, коли вона - то вона. Коли вдвох - у нас немає проблеми помити за собою посуд, або коли приходимо з прогулянки, от зараз влітку - в сандаликах, шортиках, всі чумазі, бо шукали пригод, наприклад, я іду мити дітей у ванну, і поки ми приймаємо душ, Олена накриває на стіл вечерю. Потім вона миє посуд, я вдягаю та готую дітей до сну, або їй треба вирішити інші питання на кухні, а я починаю читати казку. Потім вона приходить, дочитує, а я іду робити щось інше. Намагаємось розділяти обов’язки і це не проблема.
В світі з'являється тренд бути добрим батьком - зірки намагаються пропагувати усвідомлене батьківство. Як думаєте, в Україні як з цим справи, чи українські чоловіки з цим норм?
Я не знаю, мені важко виміряти.
Серед мого оточенні немає проблем з тим, що чоловіки якось відмовляються від хатніх обов’язків.
Всі люди сучасні, гнучкі і, якщо потрібно, чоловіки роблять те що від них просять дружини, або навіть і не просять, роблять самостійно, без прохання, розуміючи, що це важливо.
Коли діти народжуються, то колисання дитини вночі, немовлят - це ж ціла історія, непростий етап довжиною в рік, коли зубки ріжуться, животики болять… Всі татусі гурту “Антитіла”, які пройшли через це, всі підтримували дружин, давали можливість виспатися, брали на себе якісь обов’язки, без проблем міняли памперси, і так само все це робив і я. А далі, коли діти вже більш дорослі, хоч в мене такого досвіду ще немає, але очевидно, що потрібно буде брати чоловічу функцію на себе, давати оцю саме чоловічу енергію, особливо, якщо у тебе сини. Це дуже важливо.
Тому я за те, щоб оцей тренд на усвідомлене батьківство, як ви кажете, посилювався. І від публічних людей, таких як я, залежить, наскільки це буде швидко. Я переконаний, що коли я даю такі інтерв’ю, коли я приймаю участі з Фондом народонаселення в іх активностях, то це впливає на загальний рівень.. Свідомо або підсвідомо хлопці та чоловіки починають брати з цього приклад.
Немає вже відмазок, що “мужики такого не роблять” - он, бачите, Тополя робить, а він що, не мужик? Мужик! І тобі нічого страшного не буде, якщо візьмеш і памперс з какашками поміняєш.)
Це круто і дуже важливо. А що б ви побажали молодим хлопцям, які побоюються ставати батьками? Хвилюються щодо великої відповідальності, що треба багато грошей на дитину. Як ви їх можете надихнути?
Ну, якщо ти хочеш знайти відмазку, ти її завжди знайдеш. Хай будуть багато грошей, п’ятикімнатна двоповерхова квартира, дві машини, дача - все, що завгодно. Якщо ти не хочеш дитину, ти собі знайдеш масу виправдань, чому не починати цей життєвий етап та не ставати батьком. Але якщо все ж таки хочеться, а при цьому є певні страхи та опасіння щодо того, як забезпечити, як створити належні житлові та побутові умови, то я би радив все-таки якісь речі готувати заздалегідь. Матеріальний фундамент та подушка мусить бути. Але якщо навіть її нема, і так сталося, що ви завагітніли і прийняли рішення народжувати, то мій досвід показує - знаходяться і методи, і способи, і складаються так обставини, що знаходиться вихід із любої ситуації. Тому я би радив приймати рішення і дарувати життя.
Зі свого досвіду ще скажу, краще швидше!
Умовно кажучи, після завершення університету уже можна народжувати і вже можна ставати батьком. Заручатись підтримкою близьких і рідних у вихованні, у догляді за дитиною, і поступово робити свою кар’єру.
Все це можливо, і чим швидше народити одного, двох, трьох, тим це краще і для дітей, і для вас. Тому що непростий етап з маленькою дитиною, особливо коли це первісток, краще проходити, коли ще сил як у бика, коли є запал, коли недоспана ніч не так фізично відбивається.
О, я згодна.
Тому краще по молодості пройти цей період і стати щасливими батьками двох, трьох дітей, або одного. І потім чим далі, тим складніше фізично брати на себе оце навантаження по догляду за дитиною. Тому поки молоді - народжуйте.
Сьогодні гасло EdCamp Ukraine “Хороша людина. Зрощуємо в Україні”. Як ви думаєте, які риси в маленьких українцях ми повинні виховувати, щоб вони були гідними людьми?
Зараз важливими є навички комунікації та кооперації людей. Щоб завтра діти були успішними і могли конкурувати на світовому ринку, вони мусять вміти ефективно об’єднуватися, кооперуватися та підлаштовувати свої егоїзми під одну спільну мету. Ті, хто навчиться так робити, матимуть успіх і стратегічну перевагу.
Ну і плюс (це завдання до дорослих та всіх дотичних до системи освіти) максимально швидко шукати в дитині ті схильності та риси, в яких вона найбільш успішна. Якщо цього не робити, це, в якійсь мірі, злочин.
Якщо представити такий образ - покоління, що зараз поступає в школу, не лише у нас, а по всій земній кулі, (ніби сім мільярдів людей) заходить на довгу дистанцію марафону, як нові бігуни. Ті, кому дадуть хорошу доріжку, ті, кого навчать бігти правильно, відчувати себе і робити це максимально ефективно, добіжать швидше -вони будуть переможцями, які диктуватимуть умови. Ми, батьки та вчителі, виступаємо в ролі тренерів. А якщо ми будемо наших дітей обмежувати в способах, інструментах, нав’язувати їм неорганічні для них рамки, то діти добіжать пізніше і будуть не конкурентноздатними, не те, що післязавтра, а вже завтра. Це таку свиню ми тоді покладаємо майбутньому поколінню.
Так, це наша спільна справа, об’єднуватись заради дітей.
І вчити об’єднуватись заради мети.
Будемо вчити. Дякую за інтерв’ю.
