Про силу дружби між дитиною та її батьками розмірковує Дар’я Лавренко, класна мама у школі повного дня КМДШ.
Дитина завжди відчуває найменші зміни у настрої мами чи тата. Завжди все помічає, робить висновки, вибудовуючи власну модель комунікації з собою та оточуючим світом. Якщо батьки затискають всередині свої почуття, дитина буде робити так само. Якщо батьки вміють щиро радіти життю, дитина вчинятиме аналогічно. Тому, щоб по-справжньому подружитися зі своєю дитиною, варто зрозуміти, що діти постійно віддзеркалюють поведінку батьків.
Щоб стати для своєї дитини другом:
- Встановіть межі, але всередині має панувати повна свобода. Це як з Конституцією і законами: дитина має усвідомлювати, що межі охороняють її, але вона все одно вільна.
- Часто обіймайте, завжди, коли дитина поруч. Дитина відчуватиме себе потрібною.
- Довіряйте своїй дитині, не забуваючи про слабкі сторони і зони розвитку.
- Допоможіть дитині зрозуміти, як із слабких сторін виростити силу. В тому числі і власною моделлю особистісного росту. Якщо ви розвиваєтесь, не боїтеся визнавати власні помилки, надихаючись вашим прикладом, дитина вчинятиме так само.
- Цікавтеся, як пройшов день у вашої дитини, що нового дізналася, діліться своїми професійними досягненнями, запитайте думку щодо того чи іншого питання, обговорюйте книги чи фільми.
Виховання – це процес тривалістю життя. Перш за все, своєї власної особистості. Суперсила батьків-друзів у тому, що вони здатні передати навичку самовиховання власній дитині. Бо тільки поєднавши батьківство і дружбу, можна створити таке середовище формування особистості, де існуватиме право на помилку, пануватиме прийняття, повага і найголовніше – щира, глибока, справжня любов.
Дружба – це, в першу чергу, про довіру. Любіть і довіряйте своїм дітям, і вони будуть робити так само по відношенню до вас!
